Збірна Швеції: грають без м'яча, мало б'ють по воротах – але красені

Збірна Швеції зробила головний внесок в історичну подію для збірної України - вихід в плей-оф Євро-2020. Команда Андерссона переграла в останньому груповому турі поляків 3:2 (а команда Енріке в паралельній зустрічі розгромила словаків), що дозволило нашій команді потрапити в четвірку найкращих збірних, що фінішували на третьому місці. За іронією долі, саме збірна Швеції в 1/8 фіналу стане нашим суперником.

В Україні таким суперником залишилися задоволені. Мовляв, могло бути набагато гірше. Так, гірше дійсно могло бути (наприклад, Австрія, що посіла друге місце в нашій групі, потрапила на Італію), але недооцінювати «Тре крунур» категорично не можна. Хоча б тому, що ця команда зайняла в своїй непростій групі перше місце.

До речі, в Швеції суперником по 1/8 фіналу теж залишилися задоволені. Скандинави вважають, що було б набагато гірше грати в 1/8 фіналу проти Хорватії, ніж проти України. На чому ж ґрунтується шведська віра в себе - давайте розбиратися.

Головний тренер

Ян Олаф Андерссон, він же просто Янне Андерссон, за мірками шведського клубного футболу був досить скромним футболістом. Він виступав на позиції форварда в командах з нижчих дивізіонів. Ігрову кар'єру завершив рано, відразу ж перекваліфікувавшись у тренера. Спочатку і на цьому поприщі не знаходив визнання, адже тренував маловідомі колективи. Але в 2011 році Андерссон пішов на підвищення, очоливши «Норрчепінг». Через чотири роки команда виграла золоті медалі чемпіонату Швеції. Вперше за останні 25 років. Після п'яти років роботи в цьому клубі Янне покликали в головну команду країни.

Швеція якраз провалилася на Євро-2016, і замість Еріка Хамрена керівники шведської футбольної федерації досить несподівано вибрали в якості головного тренера збірної не розкрученого і мало впізнаваного наставника. Проте, саме під керівництвом Андерссона почався повільний, але відчутний ренесанс збірної Швеції.

На ЧС-2018 шведи потрапили з другого місця у відбірковій групі, залишивши за бортом збірну Нідерландів, а в стикових поєдинках вибили саму Італію. До цього шведи, маючи в своєму складі Ібрагімовича, двічі поспіль пропускали чемпіонати світу.

І на самому Мундіалі команда Андерссона по-справжньому блиснула: спочатку виграла групу з Німеччиною, Мексикою і Південною Кореєю, а потім пробилася в чвертьфінал.

Без шуму і пилу шведи пробилися і на Євро-2020. Цей турнір міг стати останнім великим змаганням для Ібрагімовича, який вирішив повернутися в збірну, але травма Златана залишила його за бортом чемпіонату Європи.

Проте, без свого «Бога» збірна Швеції не виглядає гірше. Швидше, навіть навпаки. Тому що нинішня Швеція - це, перш за все, колектив однодумців, в якому ніхто не тягне ковдру на себе. Вибачте за досить банальну фразу, але саме так і є. Ось що сказав з цього приводу досвідчений Гранквіст: «Після приходу Янне ми всі погодилися з його важливими принципами. Ми зрозуміли, як потрібно діяти на полі і поза ним - команда важливіша всього іншого. Ви можете помітити, що на полі кожен з нас працює щосили - і в атаці, і в обороні. Бажання пахати - реально символ нашої команди».

Ігрова дисципліна, робота на спільну мету, відмінний мікроклімат, чітка ігрова модель - ось те, що Янне Андерссон прищепив збірній Швеції. І його методи дійсно працюють.

Ігрова модель

Панівною моделлю останнім часом на континенті є «голландська» схема 4-3-3, за якою грає навіть збірна України, тоді як більш звична для команд на кшталт нашої схема 4-4-2 вважається зараз ледь не пережитком минулого. Проте, шведи грають саме за цією, «олдскульною» схемою. І грають досить добре.

Крім «один за всіх і всі за одного», а також «бажання пахати», нинішню «жовто-синю» збірну відрізняє приголомшлива компактність в центрі поля і захисті і ставка на вертикальні передачі вперед, що дозволяють виводити атакуючих гравців на вільний простір. У структурних побудовах «Тре крунур» важливе місце займають крайні захисники, які часто підключаються до атак, і вінгери, які вміють вчасно зміщуватися з флангів у центр.

Якщо порівнювати збірну Швеції на ЧС-2018 і на Євро-2020, то можна знайти чимало відмінностей. У нинішній команді з'явилося відразу десятеро гравців, яких не було на Мундіалі. В першу чергу «молода кров» знадобилася в півзахисті та нападі. У команді з'явилися 21-річні Александер Ісак та Деян Кулусевські. А ось захисна лінія залишилася колишньою - досвідченою та віковою. Але досить надійною.

До речі, збірна Швеції - одна з найбільш вікових команд на Євро-2020. Її середній вік - 29,2 року. І це ж без Ібрагімовича! Однак, незважаючи на настільки поважні показники, підопічні Андерссона вирізняються позамежною працездатністю. Якщо взяти для прикладу три матчі команди на Євро-2020, то за загальним кілометражем шведи перебігали всіх трьох своїх опонентів (іспанців, словаків і поляків). Їх загальна дистанція пробігу в грі проти «Фурії Рохи» склала 113,5 кілометрів, тоді як у команди Енріке було «лише» 110,7 км. В принципі, такий високий показник недивний для команди, яка лише 15 відсотків володіла м'ячем. Але і в наступному матчі - проти збірної Словаччини, і в грі проти Польщі, в яких володіння м'ячем у шведів було більш пристойним, хоч і все одно програним (60 на 40 на користь Польщі та 57 на 43 на користь Словаччини), команда Андерссона теж перебігала опонентів.

Отже, потрібно визнати, що «Тре крунур» просто відмінно готові функціонально. І якщо цю готовність брати на зрізі з показниками збірної України, то порівняння буде явно не на користь нашої національної команди. Ми пам'ятаємо, як в двох останніх матчах підопічні Шевченка стомилися після 60-ї хвилини матчів, а сумарний їхній кілометраж не вище 107 км. Тобто, якщо говорити простіше, там, де наші видихалися, шведи тільки включали своє друге дихання.

І ось ще одне показове порівняння двох збірних з однаковою колірною гамою. Швеція на Євро-2020 і на сантиметр не відходить від схеми 4-4-2. Не важливо, потрібно утримувати нічию, як в стартовому поєдинку, чи утримувати перемогу, як у другому турі, або виривати перемогу, як у турі останньому - підопічні Андерссона не перебудовуються по ходу матчу на іншу формацію, а чітко слідують «інструкції». Про нашу збірну такого не скажеш, адже практично у всіх трьох поєдинках команда намагалася видозмінюватися в атаці, коли гравці мінялися позиціями. В результаті план Шевченка на гру не спрацював, а план Андерссона - спрацював.

Так, Швеції можна дорікати не тільки в свідомій грі «другим номером», що йде на шкоду видовищності, але і в інших тактичних нюансах. Зокрема, показник точності передач команди в трьох турах - трохи вище 66 відсотків. Це один з найгірших результатів. Наша команда, для порівняння, має цей показник близько 85 відсотків. Україна частіше за Швецію била по воротах суперника, краще тримала м'яч, у наших кращий показник вдалих ТТД. І що, Україні це в підсумку допомогло? А ось Швеція свого домоглася.

Лідери

Не було щастя, так нещастя допомогло - без Ібрагімовича результати збірної Швеції кращі, ніж з ним. Про вихід в чвертьфінал ЧС-2018 було згадано вище. Без Златана «Тре крунур» вийшли і в плей-оф Євро-2020, і зупинятися на досягнутому явно не збираються.

Нинішня Швеція - дуже рівна команда. Однак за підсумками групового раунду можна виділити, як мінімум, трьох футболістів.

Відразу потрібно відзначити впевнену гру воротаря Ольсена. У стартовому поєдинку Робін трудився, як білка в колесі. Іспанці завдали 13 ударів по воротах, з яких п'ять були у площину, але шведський кіпер виявився непробивним. Відстояв він на «нуль» і проти Словаччини. Однак цього разу суперник не зміг поцілити хоча б раз в рамку воріт - респект обороні. У грі третього туру Ольсену довелося скрутно - пропустив відразу два голи. Але в даному випадку потрібно визнати, що обидва точні удари - це не наслідок помилок воротаря, а результат високої індивідуальної майстерності Левандовського.

Без Ібрагімовича святе місце в атаці пустувало недовго. Головною дійовою особою нападу збірної став Форсберг. На рахунку 29-річного вінгера «Лейпцига» - три з чотирьох голів збірної. Пару-трійку років тому Еміля називали майбутньою зіркою європейського футболу, але до цього статусу він не дотягнув. В силу різних причин, і складного характеру в тому числі. Але в збірній Форсберг поводиться позитивно і правильно, підпорядкувавши власне его більш високій меті.

Ну і, звичайно ж, не можна не відзначити Ісака. 21-річний форвард провів відмінний клубний сезон - в «Сосьєдаді», забивши 17 м'ячів. В першу чергу результативна гра юного шведа дозволила команді пробитися в Лігу Європи, а самому Ісаку дозволила потрапити на радар «Барселони». Важко повірити, що два роки тому цей хлопець животів на лавці нідерландського «Віллем II». У грі проти іспанців Ісак мав дві відмінні можливості відкрити рахунок. У матчі проти словаків він взагалі куражився - завдав п'ять ударів по воротах, запам'ятався відмінним дриблінгом. Непогано він відіграв і проти поляків. Здається, що ось-ось, і його «прорве», почне забивати і на Євро.

Нехай це буде не в грі проти України.

Але те, що нам доведеться дуже складно в матчі проти цього досвідченого і навченого опонента - це однозначно.