10 легендарних футболістів, які ніколи не грали на Євро

У розпал Євро-2020 майже вся увага футбольних уболівальників сфокусована на результатах та подіях, що відбуваються на турнірі. Навіть трансфери і відповідні чутки трохи відійшли в сторону, немов розуміючи, що зараз не їх час. Тому, користуючись нагодою, копнемо трохи в історію, і згадаємо десятьох легендарних футболістів, яким так і не вдалося зіграти на чемпіонаті Європи.

Гжегож ЛЯТО

Один з найвидатніших польських футболістів в історії Гжегож Лято двічі в кар'єрі ставав з національною командою «бронзовим» призером на чемпіонатах світу (в 1974 і 1982 роках). Однак зіграти на континентальних першостях Лято з поляками так і не вдалося. Навіть коли в 1980 році число учасників фінальної стадії було розширене до восьми команд, Польща не спромоглася кваліфікуватися на турнір. Очевидно, що в ті періоди «біло-червоним» було простіше обігравати Бразилію та Францію в битвах за «бронзу» на чемпіонатах світу, ніж долати відбірковий турнір на Євро.

Ференц ПУШКАШ

Чудовий угорський бомбардир Ференц Пушкаш, який увійшов в історію Гонведа та мадридського Реала, в рядах своєї національної команди ставав «срібним» призером на ЧС-1954, а за два роки до цього брав «золото» на Олімпійських іграх в Гельсінкі. Пограти на чемпіонатах Європи Пушкашу не дозволив вік та життєві обставини. У 1960 році, коли відбувся перший розіграш Євро, Пушкашу було 33 роки, але за 48 місяців до цього Ференц емігрував з Угорщини в Іспанію, та й національна збірна цієї країни на перший чемпіонат Європи не вийшла. З іспанцями Пушкаш зіграв на ЧС-1962, де команда не вийшла з групи, а невдовзі завершив кар'єру на міжнародному рівні, хоча за «Реал» продовжував грати до 40 років.

Піт КЕЙЗЕР

Легенда Аякса Піт Кейзер став першим гравцем в історії нідерландського футболу, який отримав професійний контракт. Тричі поспіль у складі амстердамців хавбек вигравав Кубок європейських чемпіонів (у 1971, 1972 і 1973 роках), а зі збірною Нідерландів дістався до фіналу ЧС-1974, де «помаранчеві» поступилися збірній ФРН. Вже за рік, в 1975-му, Кейзер, якому на той момент був тільки 31 рік, завершив кар'єру, будучи незгодним з тренерськими рішеннями Ханса Края. Тільки в 1976 році збірна Нідерландів зуміла вперше в історії пробитися на чемпіонат Європи, де Кейзер, якби не його рішення покинути футбол, цілком міг би не тільки зіграти, але й додати до колекції трофеїв континентальну «бронзу».

ЕЙСЕБІО

«Чорна пантера», як Ейсебіо називали в Португалії, і один з найбільш геніальних футболістів в історії тамтешнього та всього європейського футболу, на міжнародному рівні відзначився завойованою «бронзою» на чемпіонаті світу-1966 в Англії. А ось пробитися на чемпіонат Європи Ейсебіо з португальцями не зміг, незважаючи на три спроби. Спершу на Євро-1964 команда з Піренеїв не пробилася через поразку від Болгарії, дорогу на Євро-1968 португальцям в кваліфікації знову перегородила все та ж болгарська команда, але вже на етапі групових турнірів, а в третій спробі Португалія пропустила далі бельгійців, знову не зумівши зайняти перше місце у відбірковій групі.

Іан РАШ

Один з легендарних футболістів Ліверпуля Іан Раш виступав за національну збірну Уельсу, яка дуже довгий час не могла пробитися на жоден великий міжнародний турнір. З 1958 року, коли валлійці зіграли на чемпіонаті світу, по 2016-й, коли вони вибралися на чемпіонат Європи, тривало це «затишшя». Кар'єра Раша в збірній Уельсу тривала з 1980 по 1996 роки, з чого випливає, що шансів проявити себе Іан не мав не тільки на континентальних, а й на світових першостях, хоча багато представників з нашого списку зуміли спробувати себе хоча б на мундіалях.

Райан ГІГГЗ

Ще один валлієць, якому вдалося зробити чудову кар'єру в англійському клубі, щоправда, вже в Манчестер Юнайтед, але який так і не зміг чогось досягти на міжнародній арені. Гіггз виступав у збірній Уельсу з 1991 по 2007 роки, встигнувши провести 64 матчі і забити 12 голів, але так і не кваліфікувався з «драконами» ні на чемпіонат світу, ні на чемпіонат Європи. Вже після Райана відбулися зміни, які знову розширили число учасників фінальної «пульки» континентального змагання з 16 до 24 команд, завдяки чому наступна зірка валлійського футболу Гарет Бейл зумів все-таки зіграти на Євро, причому в 2016 році дістався аж до стадії півфіналу.

Олег БЛОХІН

Зірка радянського футболу Олег Блохін, як і попередні його колеги по нещастю, ніколи не грав на чемпіонатах Європи. Чудовий екс-форвард київського Динамо двічі брав «бронзу» з радянською командою на Олімпіадах в 1972 році в Мюнхені і в 1976 році в Монреалі. Крім того, Блохін є учасником двох чемпіонатів світу - 1982 і 1986 років. На Євро-1988 Блохін вже не поїхав, йому було 35 років, і моду в атаці радянської команди диктували вже інші, зокрема, його тезка Протасов. До слова, саме в 1988-му збірна СРСР виграла «срібло» континентального чемпіонату, що стало для неї вищим досягненням з моменту перемоги на Євро-1960 і двох фіналів 1964 і 1972 років.

Роберто БАДЖО

«Божественний хвостик» був, мабуть, одним з найбільш культових італійських футболістів минулого століття. З національною командою Баджо запалював на двох чемпіонатах світу, вигравши «бронзу» в 1990-му в Італії та «срібло» в 1994-му в США, однак на чемпіонатах Європи пограти Роберто не вдалося. На Євро-1992 апеннінці сенсаційно не кваліфікувалися, через чотири роки Баджо не потрапив у фінальну заявку на континентальний турнір через сварку з головним тренером збірної Арріго Саккі, а на Євро-2000, де «Скуадра адзурра» дійшла до фіналу, Роберто не поїхав через те, що мав мізерну ігрову практику в міланському Інтері. В результаті володар «Золотого м'яча» 1993 року так ніколи в кар'єрі і не дізнався радості виступів на чемпіонатах Європи...

Енді КОУЛ

Один з найкращих голеадорів у новітній історії Манчестер Юнайтед Енді Коул практично завжди ігнорувався тренерами збірної Англії. Всього на рахунку нападника виявилося 15 матчів і 1 забитий м'яч за «трьох левів». Хороший шанс поїхати на континентальний чемпіонат у Енді був у 2000 році, коли він був на піку, однак травма позбавила Коула такої можливості вже назавжди. Свій останній матч за англійську збірну Енді провів у 2001 році, після чого назавжди зник з радарів національної команди, хоча ігрову кар'єру продовжував до 2007-го. Коул взагалі унікальний випадок англійського форварда, який в клубі був на хорошому рахунку, але в збірній регулярно опинявся зайвим.

Неманья ВИДИЧ

Легендарний центрбек Манчестер Юнайтед та збірної Сербії Неманья Видич є культовою фігурою, як в Англії, так і на батьківщині. Виступи на міжнародному рівні захисник почав в 2002 році, коли ще існувала збірна Югославії. Потім провів кілька матчів за збірну Сербії і Чорногорії, яка згодом стала національною командою Сербії. Нажаль для Видича, але з моменту становлення сербської збірної, їй жодного разу так і не вдалося вибратися до фінальної частини чемпіонатів Європи, навіть не дивлячись на те, що останнім часом участь в ній беруть 24 команди. Завершивши міжнародну кар'єру в 2011 році, Видич так і залишився без ігор на Євро, хоча взяв участь у фінальних частинах двох чемпіонатів світу - 2006 і 2010 років.