Навздогін Каштру. Його провина в кризі Шахтаря – лише на третину

Жодного трофею в сезоні, який щойно закінчився - такий математичний підсумок виступу «гірників». «Ліричний» підсумок буде ще гіршим: якщо в першому колі, до зимової паузи, у підопічних Каштру хоча б моментами проглядалася гра, то у весняній її частині гри геть не було. Уже колишній наставник «помаранчево-чорних», який залишив команду після гри з «Інгульцем», за два сезони зумів завоювати лише один титул. Це дуже мало для команди, яка, за поширеною думкою, на пару голів вище за всіх своїх опонентів на внутрішній арені. Візуально складалося враження, що португалець у другому колі просто не впорався зі своєю ношею. Досить важкою, ясна річ, але цілком стерпною. Однак проблеми «Шахтаря» в сезоні 2020/2021 - це не тільки Каштру. Коли ми згадали про математику, то, на мій погляд, вина Луїша Мануела Рібейру за провал - десь в районі тридцяти відсотків. Решта сімдесят - це прорахунки менеджменту, самоусунення першої особи клубу і недопрацювання гравців. Щоб не бути голослівним, давайте «прошерстимо» весь минулий сезон вже екс-чемпіонів країни.

***

Причини постійного головного болю донецької команди потрібно шукати в літньому міжсезонні. Після рекордного чемпіонства (відрив від другого «Динамо» досяг в минулому чемпіонаті 23 очки) і виходу «Шахтаря» в півфінал Ліги Європи, команда отримала всього кілька днів відпочинку перед новим сезоном. 17 серпня 2020 року «гірники» зіграли пам'ятний матч проти «Інтера», а вже 21 серпня провели стартовий тур УПЛ проти «Колоса». Це була явна, згубна помилка клубного офісу: матч проти «Колоса» потрібно було зміщувати мінімум на тиждень, щоб команда хоч якось відійшла від минулого сезону і налаштувалася на новий. Практично всі учасники єврокубкових «пульок» перенесли на пізніше свій старт в чемпіонатах, а ось в «Шахтарі» подумали, що і так зійде. Мовляв, запасу міцності вистачить. Не вистачило.

Вже по грі проти «Колоса» було видно, що «Шахтар» не в тонусі. Власне, по-іншому і бути не могло: ні фізичних кондицій, ні особливо емоційних не вистачало. Як не вистачало і нової, свіжої крові. І це теж прорахунок явно не Каштру. А самі знаєте кого. Була надія на те, що команда розкочегариться по ходу сезону. Але сподівання виявилися марними. Другий і третій тури - втрата очок: дві нічиї - з «Зорею» і «Львовом». Трохи пізніше - нічиї з «Десною», «Ворсклою» та «Олександрією». Ситуацію трохи виправила перемога над «Динамо» - 3:0 і нічия в останньому турі першого кола динамівців з «Колосом». В підсумку зимувати «Шахтар» пішов на другому місці з відставанням від киян лише на одне очко.

Це відставання не здавалося нездоланною перешкодою. Більш того, очний матч проти «Динамо» і вихід в євровесну з «групи смерті» давали надію на те, що «Шахтар» у другому колі перетвориться. Але цього не сталося.

Були допущені серйозні помилки під час зимового збору. Команда останньою з УПЛ вийшла з відпустки, провела мало спарингів. Каштру намагався «віддзеркалити» торішнє міжсезоння, коли так само мало грали і ще менше бігали, а більше працювали з м'ячем. Але цей трюк не пройшов. Після зимових канікул футболісти вийшли з відпустки все одно розібраними. До того ж, «захандрили» деякі бразильці. Зокрема, Тайсон, який суттєво спізнився на турецький збір. Тут би Каштру взяти та поставити баламута на місце, але португалець вибрав інший шлях: вдав, що нічого не сталося. І ця помилка 59-річного тренера стала в підсумку фатальною: відносини з Тайсоном розладналися назавжди, та й інші бразильці відчували, що тренер явно відпустив «вудила».

Ситуація була пущена на самоплив і клубним керівництвом. «Шахтар» не підсилився, хоча в команді давно назріла зміна поколінь. Коронавірус, скосивши півкоманди восени, напередодні виїзного матчу ЛЧ проти «Реала», дав можливість Каштру використовувати в основі молодь. Спочатку це принесло свої плоди. Але молодість виявилася нестабільною. А досвід в особі Тайсона, Мораеса, Марлоса і компанії не особливо допоміг. Дуже потрібні були трансфери. Але їх чомусь не виявилося. За команду зіграли лише три новачки (в порівнянні з попереднім сезоном), яких такими можна називати лише умовно.

З'явилися в команді в сезоні 2020/2021: Корнієнко (9 зіграних матчів: дані за підсумками 23-го туру, після якого «Шахтар» де-юре став екс-чемпіоном), Судаков (7), В'юнник (2). Ніхто з цієї трійці істотного впливу на гру команди не вніс. Міг стати «прогресом року» Корнієнко, який дуже жваво почав, але після важкої травми, отриманої в грі проти «Динамо», а потім перенесеного коронавірусу, Віктор вибув з основи.

Проте, друге коло, в принципі, могло стати проривом і ренесансом «Шахтаря»: команда нарешті повноцінно відпочила, повернувся в стрій Ісмаїлі, Коноплянка на зборах був кращим.

Але вже в стартовому матчі другої частини сезону - проти «Колоса» - «Шахтар» неприємно здивував беззубістю в атаці і стерильним володінням м'ячем. Тоді здавалося, що Каштру, як і в минулому сезоні, робить ставку на те, щоб команда набирала форму від матчу до матчу. Але цього не сталося.

Після вимученої перемоги над «Рухом» була поразка від «Зорі». Потім знову вимучена перемога - над «Олімпіком». Після впевненого розгрому «Десни» - 4:0 і феєрії Соломона і Тете - здавалося, що «Шахтар» повернувся. Але тільки здавалося. Незрозуміла поразка від «Львова» - і вже сім очок відставання від «Динамо». В очному матчі проти «Динамо» «Шахтар» міг трохи виправити ситуацію, але програв, завдавши всього одного удару в площину воріт. Після поразки від «Олександрії» відставання гірників від «Динамо» досягло вже 13 очок. Щось подібне востаннє спостерігалося в сезоні 2008/2009, коли підсумковий відрив першого «Динамо» від другого «Шахтаря» склав 15 очок. Але тоді, як ми пам'ятаємо, «гірники» виграли Кубок УЄФА. Цього разу шлях на євроарені був безславно завершений в 1/8 фіналу, в протистоянні з командою колишнього «керманича» донеччан Фонсеки. А довершенням безрадісної картини став виліт «гірників» з Кубка України від першолігового «Агробізнесу».

***

Чи усвідомлював Каштру, що все йде під укіс? Природно. Але, розуміючи, що команда потребує лікування, причому аж до хірургічного втручання, тренер обмежився «гірчичниками». За великим рахунком, він лише констатував проблеми, але не вирішував їх. На користь тренера можна прийняти аргументи щодо травм і хвороб провідних гравців: Ісмаїлі (повторно), Корнієнко (те ж саме), Коноплянка (хронічно), Степаненко, Патрік, Кривцов, Мораес, Матвієнко, Хочолава, втрата Тайсона і Коваленка - це дійсно вагомий мінус. Але, разом з тим потрібно визнати, що Луческу в подібній ситуації зумів перепрофілювати своїх підопічних, а Каштру - ні.

Окрема тема - втрата Коваленка. Знову-таки, це не «косяк» Каштру, це явний прорахунок клубного менеджменту. Там чомусь повірили, що кандидатів на заміну Віктора в центрі поля - хоч греблю гати. За фактом вийшов пшик.

Очевидним також є факт, що ветерани команди вже не були визначальними щодо ведення гри. Якби їх вчасно і рівноцінно замінила молодь, проблему вдалося б хоча б приховати. Але заміни не відбулося.

У минулому сезоні Мораес став лідером і за кількістю проведених матчів - 27 з 32-х, і за числом забитих м'ячів - 20-ть. У нинішньому сезоні на рахунку Жуніора - 17 матчів і 6 м'ячів в УПЛ (знову-таки, за станом після 23 туру). Так, були проблеми зі здоров'ям, особистого характеру (смерть близьких), але об'єктивно картина виглядає так: дуже складно очікувати від футболіста в 34 роки тотальної стабільності. Тим більше, що ні заміни, ні підміни йому просто не було.

У зв'язку з цим показники Марлоса і Тайсона не випадають із загального контексту. У минулому сезоні: Марлос: 24 матчі, 13 голів; в нинішньому: 19/2. Тайсон в минулому сезоні: 25/10, в нинішньому - 15/2. Особливо потрібно відзначити роль екс-капітана в погіршенні і результатів команди, і морального клімату. Тайсон міг піти з «Шахтаря» на високій ноті, але пішов через чорний хід.

Власне, показники й інших стрижневих гравців основи в нинішньому сезоні не блищали, але такого разючого провалу, як у Тайсона і Марлоса, все ж не було:

Матвієнко: 18/1 (тут і далі дані після 23 турів) проти 26/1 в минулому сезоні.

Алан Патрік: 18/4 проти 25/4.

Степаненко: 16/0 проти 24/1.

Кривцов: 10/1 проти 23/2.

Маркос Антоніо: 21/2 проти 20/2.

Показово, що в нинішньому сезоні лише 13 футболістів зіграли більше половини матчів (14 і більше), тоді як із 16-ти гравців, котрі також мають ігровий час, ніхто не провів більше 11 матчів. Стало бути, основне навантаження випало саме на тих 13-ти, яким немає альтернативи. Їх потрібно було б обов'язково «розбавляти» - або молодими, або новачками. Але перші не «вистрілили», других просто не було.

***

Тепер про молодь. Найбільше матчів за «Шахтар» в нинішньому сезоні провів Тете: 21 гру. У Додо, Соломона і Маркоса Антоніо - по 20-ть. В принципі, ці футболісти зарекомендували себе і в минулому сезоні. У Тете було 26 матчів, Додо - 23, Антоніо - 21, Соломона - 20-ть. Тобто, їх уже не можна вважати новачками. Проте, вони новими лідерами команди не стали. До того ж, результативність деяких гравців і їхня роль в грі в нинішньому сезоні зменшилася. Показовим у зв'язку з цим регрес Тете: в минулому сезоні забив 8 голів, в нинішньому - 4. А ось Соломон прогресував: 8 голів, а в минулому сезоні було 3. Виходить, з «не ветеранів» додав у грі тільки один футболіст - Соломон. Інші або на колишньому рівні, або цей рівень істотно знизився.

Чи є вина Каштру в такому стані речей? Безумовно. І пряма, і непряма. Однак, якщо б у тренера був більший - і за якістю, і за кількістю вибір, можливо, такого регресу і вдалося уникнути.

Незважаючи на поширену думку про залучення в гру «Шахтаря» все більше молодих гравців, в нинішньому сезоні (в порівнянні з попереднім) місце в основі завоював лише Трубін: в минулому сезоні він провів 7 матчів, в нинішньому - 18. Подібною спритністю зараз ніхто не може похвалитися. Ну, хіба що, Фернандо: 14 матчів після 23 турів, в минулому сезоні було всього дев'ять, хоча гравцем основи бразилець все одно не став. У Бондаря - 11 матчів, і було 11-ть. У Вітао - 8 зараз проти 4 у минулому чемпіонаті. Але теж рано говорити про його міцне місце в основі.

На виході маємо наступне: ветерани явно здали, ті, хто повинен був їх замінити, не замінив, а з «останнього покоління» претензії на місце в основі заявив лише Трубін. Каштру, може, і радий був проводити істотну ротацію, але вибирати толком не було з кого.

Підсумок: провал «Шахтаря» в нинішньому сезоні частково зумовила відсутність повноцінного відпочинку минулого літа. Команда не встигла перезарядити батарейки. До того ж, не була проведена ні зміна поколінь, ні хоча б косметичний ремонт щодо посилення складу. Проте, перше коло УПЛ і осінню частину єврокубків «Шахтар» закінчив більш-менш гідно. Визначальним з точки зору кризи стало зимове міжсезоння. Після зборів у Туреччині команда підійшла до офіційних матчів повністю розбалансованою. Підвів Тайсон. Явно здали Мораес і Марлос. Тете, Додо, Маркос, Майкон замінити лідерів не змогли. Прогрес лише у Соломона. Команда регулярно втрачала очки там, де раніше брала з закритими очима. Стерильне володіння м'ячем, без створення небезпечних моментів. Команда, як не парадоксально, в цілому не стала більше пропускати, але вона стала явно менше забивати. Чому не купили хоча б одного форварда, на заміну/підміну Жуніору??? Багато травм. Мало думки.

Цілком можливо, Каштру міг би після повноцінного літнього збору і активної трансферної політики перезапустити проект під назвою «Шахтар»: вина тренера в провальному сезоні, безумовно, є, але вона не є визначальною. Але так виходить, що саме його позначили як головного стрілочника. Тому що саме з ним не продовжили контракт. Інші залишилися на своїх місцях.

Тому ми вже ніколи не дізнаємося, який би «Шахтар» побудував Луїш Каштру на третій рік свого перебування в Україні. Далі цей хрест буде нести, радше за все, Де Дзербі.