Тренер-фантом у клубі непояснених рішень

Що це було? Саме таке питання напевно промайнуло в головах у більшості вітчизняних уболівальників відразу після того, як з'явилася новина про відхід Юрія Калитвинцева з поста головного тренера «Олімпіка». Спеціаліст, який відпрацював в донецькому клубі близько двох з половиною місяців, за які не зміг абсолютно нічого показати і тим паче довести, покинув його ряди так само несподівано і стрімко, як і з'явився на горизонті.

На жаль, але останнім часом «Олімпік» привчив до того, що тренерів тут міняють, немов луснуті повітряні кульки в компанії з проведення свят і організації дозвілля. Причому, на відміну від згадуваної структури, де зміни викликані безпосередньою необхідністю, боси «Олімпіка» свої рішення приймають з якихось зрозумілих тільки їм одним логічних ланцюжків.

Скажімо, до цих пір незрозуміло, чому клуб в кінці лютого прийняв рішення розлучитися з Ігорем Климовським, якому досить успішно вдавалося виконувати свою роботу. Президент «Олімпіка» Владислав Гельзін тоді пояснив своє рішення двома поразками від «Динамо» і «Дніпра-1» після відновлення регулярного чемпіонату, але одразу ж обмовився - мовляв, це «не основна причина». Вибачте, але ми точно говоримо про футбол? Якщо так, то чому тренера відправляють у відставку не за спортивні невдачі, а з якихось інших причин, роблячи безпосередньо результати «не основними» обставинами в прийнятті кінцевого рішення? І чому ключові причини не розкриваються, хоча коментар щодо звільнення президентом все-таки давався?

Ні, все досить ясно, і Гельзін, як керівник приватної структури, вільний сам приймати рішення, які вважає вірними, але він все ж вирішив вийти в публічну площину і щось пояснити… Вийшло, прямо скажемо, так собі, і якби не роз'яснення, що згодом надійшло від журналіста Олександра Денисова, який прямо розкрив мотивацію боса «Олімпіка», то ми б і досі ламали голову, чому ж пішов Климовський. А так, виявляється, цей фахівець був надто «ванільним» для команди, не міг струснути колектив, перед яким було поставлене завдання по виходу в Лігу Європи.

Замість «ванілі» керівники «Олімпіка», вочевидь, зробили вибір на користь «перцю». Принаймні, в якості останнього повинен був виступити Юрій Калитвинцев, який, на секундочку, до приходу в донецьку команду сидів без повноцінної роботи в футболі три з половиною роки - з жовтня 2017-го. Але останній аспект ніяк не насторожив керівників «Олімпіка», яким Калитвинцева, вірогідно, відрекомендували, як потрібного фахівця у ситуації, що склалася.

Насправді, Юрій Калитвинцев пам'ятний багатьом по досить непоганій роботі зі збірною України, яку коуч «підхопив» після несподіваної відставки Мирона Маркевича, а потім асистував вже Олегу Блохіну, в тому числі і на домашньому для «синьо-жовтих» чемпіонаті Європи 2012 року. Однак після цього Калитвинцев поїхав до Росії, де не тільки не досяг особливого успіху, але ще й вляпався в скандал, від якого вельми погано тхнуло. Зокрема, один з відвертих пропагандистів сусідньої країни, чиє прізвище ми не будемо наводити, щоб не робити йому честі і додаткової реклами, після призначення Калитвинцева в московське «Динамо» заявив, що Юрій Миколайович тренування у «Волзі» нібито проводив українською мовою, хоча більшість футболістів його слабо розуміли. Подібна нісенітниця не вкладається в голові будь-кого, хто хоч колись чув мову Калитвинцева, в якій ясно простежуються типові нотки російського наріччя, адже Юрій народився у Волгограді і довгий час прожив у Росії.

Але після повернення в Україну Калитвинцеву, на щастя, не довелося зіткнутися з таким мракобіссям, яке його спіткало на історичній батьківщині. Що правда, результати «Олімпіка» не виглядали обнадійливими. Незважаючи на поразки, що йшли одна за одною, Калитвинцев, на відміну від свого боса Гельзіна, в спілкуванні з пресою завжди тримався дуже тактовно і стійко. Він намагався пояснювати, що не вийшло у його команди, але було видно - фахівець відверто засмучений і не бачить реальних шляхів для покращення ситуації.

Коли після фінального свистка в матчі проти «Інгульця» (0:3) Калитвинцев підійшов до тренера команди-суперниці Лавриненка, і щось прошепотів йому на вухо, а потім протягом хвилини тиснув руку і ніби не хотів відпускати колегу, з'явилися перші сумніви в тому, що «Олімпік» дограє сезон з цим коучем до кінця. Відчуття не підвели, а Гельзін знову не став миритися зі своїми емоціями. Куди простіше відправити тренера у відставку, і знову спробувати досягти успіху з чистого аркуша. Ось тільки раніше подібна стратегія не спрацювала ні в ситуації з В'ячеславом Шевчуком, ні з Жуліо Сезаром, ні з Вісенте Гомесом...

Єдиними двома людьми, для яких «Олімпік» виглядав по-справжньому своїм і органічним, залишаються Роман Санжар та Ігор Климовський. Призначити другого вп'яте за останні два роки, мабуть, стало б для Гельзіна репутаційним ударом, у зв'язку з чим бос «Олімпіка» все-таки вирішив припинити шукати добро від добра, й домовився про повернення Санжара.

ФК Олімпік. Роман Санжар

Поки Гельзін не став довго розпинатися в причинах вибору саме на користь Санжара, коротко зазначивши: «У нас вже є домовленість із тренером - до нас повертається Роман Санжар. З ним вже підписаний контракт на два роки». Цікаво, що якщо на момент відходу з «Олімпіка» цей фахівець вважався одним з найбільш перспективних у вітчизняному футболі, то провал з «Карпатами» неабияк підмочив репутацію Санжара, через що нинішній вибір керівництва донецького клубу знову-таки не виглядає до кінця логічним. Так, ви повертаєте того тренера, який досягав майже всіх сучасних успіхів з «Олімпіком», але з моменту його відходу команда суттєво оновилася, а тому для Санжара багато чого доведеться вибудовувати з самого початку.

І куди важливіше, скільки часу буде дано Санжару на те, щоб вибудувати структуру гри і почати давати результат. Климовському, а потім і Калитвинцеву в принципі ніхто не заважав дати дограти до кінця сезону, адже «Олімпік», нехай і при катастрофічних результатах, але навряд чи стоїть на виліт з УПЛ. А вже влітку після повноцінної організації зборів та селекційної роботи, можна було б починати серйозно питати з Калитвинцева. Але сторони вирішили розійтися раніше - боси «Олімпіка» не побачили прогресу, а сам тренер не захотів боротися з вітряними млинами...

Санжару дістається відверто проблемне господарство, з яким наводити порядок доведеться в стислі терміни. Влітку закінчуються контракти відразу у дев'яти футболістів першої команди, деякі з яких, як Максим Тейшейра або Сергій Політило, є дуже важливими фігурами в колективі. Плюс до всього «Олімпік», схоже, потрапив в якусь опалу УАФ, конфлікт з деякими працівниками якої у клубу триває вже дуже довго... Все це, а також проблеми навколо домашнього стадіону, явно не сприяють успішній роботі для будь-якого тренера, а тому в наступному сезоні «Олімпік», якщо не відбудеться кардинальних змін на краще, навряд чи очікує боротьба за таку бажану Лігу Європи, або навіть поки малозрозумілу Лігу конференцій...

Найгірше те, що після звільнення Санжара в 2018 році, керівництво «Олімпіка», схоже, так і не усвідомило, що для команди такого рівня стабільність - одна з ключових запорук успіху. Те, що кілька років робив Шаран з «Олександрією», чого домагався Вернидуб в «Зорі», і що мають нині Рябоконь в «Десні» і Костишин в «Колосі», було б неможливо, якби тренеру не довіряли в складних ситуаціях. Іноді потрібно переступити через себе, зібрати волю в кулак і рухатися далі, а не починати судорожно розвалювати все навколо в спробі потім екстрено побудувати щось нове, що в мріях виглядає, наче казковий замок.

Поки експерименти в «Олімпіку» приводили до будівництва лише замків з піску. Такі вдавалися Жуліо Сезару, щось подібне зараз явив УПЛ і Юрій Калитвинцев. Недивно, що наслідки непояснених рішень знову доведеться виправляти кризовому менеджеру. Благо, таких у «Олімпіка» цілих два. І тепер, здається, прийшла черга Романа Санжара витягати з болота рідний клуб. Ось тільки головне питання залишається - як довго Владислав Гельзін зуміє стримувати себе від чергового прагнення до кардинальних змін, що поки приводять не до прогресу, а виключно до регресу...