П'ять кандидатів на заміну Жуніору Мораесу

З нападниками у нас і так негусто, а тут ще й Мораес зламався. Форвард «Шахтаря» на тренуванні порвав «хрести» і вибув на півроку. Головна зброя «гірників» в атаці не допоможе своїй команді ні в кінцівці нинішнього сезону, ні на початку наступного. А ще натуралізований бразилець пропустить Євро-2020, куди він напевно потрапив би в складі національної збірної України.

Але страшна травма все змінила. Тепер у розпорядженні головного тренера «синьо-жовтих» Андрія Шевченка залишається єдиний нападник, місце якого в основі не піддається сумнівам - Роман Яремчук, дай Бог йому здоров'я. А далі - неорана цілина: Андрію Миколайовичу доведеться ретельно «скребти по засіках», звертаючи уваги на тих, кого з тих чи інших причин раніше ігнорував.

Користуючись нагодою, оглядач Sport.ua, зваживши всі «за» і «проти», пропонує своїх кандидатів на поїздку на континентальну першість в якості заміни Жуніора Мораеса.

Артем Бесєдін, «Динамо»

ФК Динамо

Відбувши річну дискваліфікацію, форвард відразу влився в основний склад «Динамо». На відміну від Супряги, на якого Луческу робив ставку в першій частині сезону, Бесєдін - нападник іншої формації. Йому не вистачає швидкості Влада, але ось своїм характером і бойовитістю Артем перевершить будь-кого. А ще він дуже працездатний і настирливий.

Не дивно, що Мірча вважав за краще його ставити в основу, а не талановитого, але нестабільного Супрягу. Бесєдін - це справжнє обличчя нинішнього «Динамо»: може, і не найбільш технічний, але гранично заряджений, енергійний, постійно тримає в тонусі захист суперника. При всьому при цьому він і забивати не розучився - п'ять м'ячів в дев'яти іграх УПЛ: непоганий показник для нападника, головною чеснотою якого вважають роботу на команду, а не на себе. Можливо, місце в основі збірної України за «живого» Яремчука Бесєдіну навряд чи світить, але ось на роль посилення гри команди з лавки для запасних Артем підходить, якнайкраще. Нападаючий такого формату і таких якостей обов'язково повинен бути в обоймі нашої збірної.

Владислав Кулач, «Ворскла»

Фото Дениса Руденка

Уродженець Донецька, який так і не зумів заграти в «Шахтарі», зараз проводить свій найкращий сезон в кар'єрі. Досі Влад високою результативністю не відрізнявся: якщо і забивав, то не більше шести м'ячів за сезон. У сезоні 2020/2021 на його рахунку вже 13 м'ячів, і є стійке відчуття, що на фініші чемпіонату послужний список головного форварда «Ворскли» буде ще значнішим.

Кулач - форвард моменту, людина штрафного майданчика. За манерою гри він чимось нагадує Максима Шацьких: такий же нестримний, коли у його команди йде гра, і такий же непомітний, якщо його партнери не вражають. Швидше за все, цього 27-річного центрфорварда не можна назвати тим гравцем, який здатний поодинці вирішувати результат футбольного протистояння. Але він здатний відшукувати для себе моменти там, де інші їх не помітять. Володіє непоганою швидкістю, умінням продавити захисника і обіграти один в один голкіпера, хороший при виконанні стандартів. Можливо, якби грав в одному з двох наших грандів, вважався б більш придатним для збірної. Але і в нинішньому своєму статусі, вважаю, він здатний принести користь для головної команди країни.

Артем Довбик, «Дніпро-1»

СК Дніпро-1

Форвард «дніпрян» вже давно був на «радарі» тренерського штабу збірної України. Отримавши можливість проявити себе в грі проти збірної Казахстану (у відборі на ЧС-2022), Довбик не розчарував. Можливо, якби у Артема було більше часу, він би зумів награти на щось більше, ніж один небезпечний момент. Прогрес цього фактурного, але разом з тим швидкого і технічного хлопця з добре поставленим ударом відзначають всі.

Головний нападник «Дніпра-1» на даний момент - ласий шматок для більш іменитих клубів на літньому трансферному ринку. Навряд чи команда з Дніпра зможе утримати свій «ліквід», якщо надійде приваблива пропозиція. Існує думка, що Довбик просто переріс свій нинішній клуб. І я погоджуся з цією думкою. Оскільки впевнений, що серед українців УПЛ гравців атаки такого потенціалу і можливостей більше немає. Так, і візуально, і за манерою гри Довбик схожий на Яремчука. Грати одночасно удвох ці два зовсім не різнопланові нападники в єдиній команді не зможуть. Але ось в якості першої заміни для форварда «Гента» форвард «Дніпра-1» підходить якнайкраще.

Мар'ян Швед, «Мехелен» (Бельгія)

Геніальний сер Алекс Фергюсон, згадуючи в своїх мемуарах про особливості відносин з Еріком Кантона - одним зі своїх найбільш талановитих, але проблемних підопічних по «МанЮнайтед», стверджував, що для гравців такого рівня і такого складного «устрою» потрібен особливий підхід. Якщо іншим футболістам вистачило б слова, то з Кантона великий шотландець проводив весь час в бесідах і поясненнях. Праця Фергюсона була винагороджена сторицею: французького форварда згодом вболівальники «МЮ» визнали найкращим футболістом команди за всю її історію.

Не збираюся стверджувати, що українець Мар'ян Швед колись затьмарить француза Еріка Кантона. Але ось в контексті особливого підходу ці два випадки, на мій погляд, ідентичні. За рівнем таланту Мар'ян навряд чи поступається Кантона. Подібне нам розкажуть всі тренери, які так чи інакше стикалися з цим обдарованим футболістом. Але ось огранити цей алмаз вдавалося далеко не кожному. Проблема Шведа в тому, що він досі так і не знайшов свою команду. «Карпати» він переріс, молодіжну збірну України - теж. Далі було важливо зробити правильний крок. Крок в «Селтик» виявився неправильним: там не заперечували, що молодий українець - рідкісний талант, але возитися з ним ніхто не збирався. Свого Фергюсона Мар'ян поки не знайшов. І в «Мехелені» також. Можливо, виклик до головної команди країни «перезапустив» би кар'єру Шведа. Так, це був би аванс для форварда, який не має постійної ігрової практики. Але чомусь здається, що цей форвард зміг би зачепитися за надану можливість. І зумів би «вистрілити» в найпотрібніший момент, тим самим допомогти і собі, і збірній.

Артем Кравець, «Коньяспор» (Туреччина)

Порядком призабутий на Батьківщині, але все ще мотивований форвард Артем Кравець несподівано «сплив» перед початком нинішнього сезону в «Динамо». І так само різко покинув колись рідну команду, повернувшись в чемпіонат Туреччини.

«Просто не хотів бути другим номером у «Динамо», сидіти на заміні» - так аргументував форвард свій камбек по ту сторону Чорного моря. Чого гріха таїти, спочатку більшість з нас песимістично сприйняли чергову спробу «вбивці «Валенсії» реанімувати свою кар'єру. Але ренесанс відбувся. У першій же грі на новому місці, в «Коньяспорі», Кравець відзначився дублем і асистом в ворота не кого-небудь, а самого «Бешикташу». А всього в його активі - дев'ять забитих м'ячів і дві результативні передачі в 28 матчах чемпіонату за «Коньяспор». Причому забиває Артем і з гри, і з пенальті, і зі стартових хвилин, і виходячи на заміну.

Приціл у 31-річного нападника ще не збився. Та й мрію грати за збірну України він не заховав у довгу шухляду. До того ж, в недалекому минулому Артем вже викликався Андрієм Шевченком в табір національної збірної. І не тільки викликався, а й був головною надією в нападі (під час відбору на ЧС-2018). Чому б нашому тренерському штабу знову не звернути увагу на кваліфікованого і досвідченого футболіста, здатного в будь-який момент підставити своє плече?