Пуккі та компанія. Все, що потрібно знати про нинішню збірну Фінляндії

28 березня на НСК «Олімпійський» збірна України проведе перший домашній і другий за ліком відбірковий поєдинок до ЧС-2022 - проти збірної Фінляндії. Після несподіваної, але цілком закономірної нічиєї нашої команди проти чинних чемпіонів світу, у багатьох наших уболівальників можуть прорізатися «шапкозакидацькі» настрої. Мовляв, ми ні в чому не поступилися самим французам, що нам якась Фінляндія. Поспішаю розчарувати тих, хто до сих пір не знімає рожевих окулярів: збірна Суомі зараз - аж ніяк не «якась». Це дуже серйозна бойова одиниця, що і довів їхній перший матч відбору (нічия 2:2 проти Боснії та Герцеговини). До того ж, фіни пробилися до фінальної частини Євро-2020: подібного успіху країна ще не знала. Як таке стало можливим, хто герой, і з чим «їдять» цього суперника, зараз і поговоримо.

Історичний екскурс

Ярі Літманен, Юссі Яаскелайнен, Самі Хююпя, Ханну Тихинен - ​​в збірній Фінляндії і раніше були чудові гравці. Точніше, раніше в складі Суомі часом були зірки дійсно європейської величини. На відміну від нинішнього покоління. Однак Літманен і співтовариші на великих міжнародних форумах так і не зіграли.

Перший помітний успіх до збірної Фінляндії прийшов в уже далекому 1985 році, під час відбору на ЧС-1986. Тоді фіни грали в одній відбірній групі з англійцями і північноірландцями. Перших вони ледь не обіграли в рідних стінах - 1:1, а ось других - таки обіграли 1:0. Однак для того, щоб посісти друге місце, яке дає путівку на мексиканський Мундіаль, фінам не вистачило однієї перемоги.

У 1997 році збірна Фінляндії мала хороший підбір виконавців і не менш хороші шанси пробитися на ЧС-1998. Не пощастило знову: щоб зайняти друге місце в групі і потрапити в «стики», фінам треба було в останньому турі виграти. Але не змогли обіграти угорців через безглуздий автогол. Щоб потрапити на Євро-2008, Фінляндії теж потрібно було виграти останній матч відбору. Але і на цей раз - мимо. Власне, в країні вже звикли, що з командних видів спорту потрібно сподіватися тільки на хокейну збірну. Футбольна в зв'язку з цим котирувалася значно нижче.

Однак два роки тому багато що змінилося. Вперше в своїй історії футбольна збірна Фінляндії пробилася на великий міжнародний турнір - Євро-2020. Причому, що показово, не маючи в своєму складі зірок рівня Літманена. Або тренера калібру Ходжсона. Що ж сталося такого з цією національною командою, якій досі завжди чогось або когось не вистачало, але тепер її називають як мінімум грозою фаворитів?

Як все починалося

Фундамент історичного успіху закладався не два роки тому, а значно раніше - у 2009 році. Тоді молодіжна збірна Фінляндії вперше пробилася на континентальну першість. Очолював ту збірну маловідомий на той час Маркку Канерва. Ну, маловідомий за нашими, тобто континентальними мірками. А на Батьківщині Канерва - дуже відома особистість. І не тільки зараз, після виведення збірної на Євро, а мав такий статус і раніше. Канерва як футболіст був непоганим захисником. Головний його клуб - ХІК, майже 60 матчів він провів і за національну збірну. Як гравця, його відрізняла непогана техніка. Адже не дарма тамтешні вболівальники називали Канерву «Ріве» - на честь знаменитого бразильського футболіста Рівеліно.

Після закінчення кар'єри гравця Маркку не відразу вирішив стати тренером. Він деякий час працював в Гельсінкі шкільним учителем. Власне, він в цій іпостасі був помічений і тоді, коли грав у футбол. Так-так, саме так. Але любов до футболу перемогла, і Канерва повернувся до улюбленого заняття. Спочатку спробував тренерського хліба на клубному рівні: не дуже. Але саме йому в 2004 році довірили молодіжну збірну країни. Пік його роботи - вже згаданий 2009-й, коли фінська «молодіжка» вперше в своїй історії пробилася на континентальний чемпіонат. Виступила там невдало (останнє місце в групі), але насіння, кинуте Канервою в благодатний ґрунт, трохи пізніше дало відмінні сходи.

Шлях на Євро-2020

Головну футбольну команду країни Канерва очолив у 2016-му. До цього часу п'ять років був асистентом головного тренера «пугачів». З тієї своєї знаменитої «молодіжки» Маркку взяв в першу збірну відразу кілька чоловік на чолі з капітаном команди Спарвом, які до цих пір грають на високому рівні. І задають тон в головній команді країни, явно не розпещеній футбольними успіхами.

Що ж такого зробив колишній шкільний учитель, що його не хапаюча зірок з неба команда пробилася на Євро? В першу чергу, він створив справжній колектив однодумців. І допоміг йому в цьому саме багатий педагогічний досвід. За відгуками підопічних, заняття Канерви, особливо теоретичні, це живий діалог, в якому беруть участь всі бажаючі. У добродушній і простій манері тренер розповідає футболістам не тільки те, хто і як повинен грати, але вчить їх хорошим манерам. І не тільки профільним А ще він змушує їх думати. Спочатку на тренувальних заняттях, а потім і на футбольному полі, під час матчів. Такий собі Хрещений Батько. Тільки фінського, більш м'якого «розливу».

І методика Маркку працює. Підопічні не тільки вміють слухати свого тренера, але і б'ються за нього на полі. «Талант - це один відсоток дару Божого, решта - працьовитість» - приблизно так можна охарактеризувати тренерську методику фінського дидакта. Здається, нічого суттєво нового, але вона працює там, де до цього не працювало нічого.

Відбір на Євро-2020 фіни пройшли на одному диханні. У своїй групі вони поступилися лише італійцям: ну, тут все зрозуміло: проти лому прийом не придумав навіть фінський тренер-філософ. Потім після невдалого візиту на Апенніни збірна Фінляндії здобула чотири перемоги поспіль. Причому перемоги «сухі». Канерва навчив своїх підопічних майже ідеально використовувати свої сильні сторони. Тобто дуже суворо грати в захисті і сподіватися в атаці на свого головного бомбардира - Пуккі. І це спрацювало. У групі, де, окрім Італії, були ще Греція і Боснія з Герцеговиною (були ще й Вірменія з Ліхтенштейном, але вони в лідерських розборках не брали участь), «біло-сині» фінішували на другому рядку в групі, який вивів їх вперше в фінальну стадію великого турніру.

Склад і тактика

Надійність в обороні і ставка на Пуккі - ось так, коротко, точніше, примітивно, можна охарактеризувати нинішню збірну Фінляндії.

Головна опора в захисті - досвідчений воротар німецького «Байєра» Лукаш Градецький. В принципі, цю ланку взагалі можна назвати найсильнішою в команді, адже поряд з Градецьким дуже хороший на останньому рубежі і голкіпер «Брешії» Йоронен.

У захисті особливих знаменитостей немає. Але всі гравці цього амплуа вже «притерті» один до одного, і цілком кваліфіковані. У центрі найчастіше виходять Тойвіо і Араюурі, на флангах - Райтала (праворуч), ліворуч - Уронен.

Середня лінія. Головні «три мушкетери» - вже згаданий Спарв, Лод і Камара. Всі троє - дуже добротні гравці, які навчалися футбольним азам за межами Фінляндії.

Атака. Ну, тут все просто: «царівна полів - кукурудза». Теему Пуккі зараз - це майже Ярі Літманен десять років тому. А може, Пуккі і крутіший буде. В тому сенсі, що Теему зіграє на чемпіонаті Європи, а Ярі вже ні. На рахунку Пуккі - дев'ять з п'ятнадцяти голів Суомі в кваліфікації на Євро. До речі, саме Теему забив обидва м'ячі фінів в стартовому матчі відбору до ЧС-2022 - проти боснійців.

Що стосується тактики. Наставники збірної Фінляндії, які працювали з командою до Канерви, намагалися прищепити команді схему 4-3-2-1. Але ця модель не прижилася. Точніше, не працювала. Канерва перейшов на старі добрі 4-4-2, і запрацювало. Правда, в матчах проти більш статусних команд, тих же італійців, наприклад, Фінляндія використала більш закриту схему - 5-4-1. До речі, практично ту ж модель, по якій грала наша збірна в першому турі відбору ЧС-2022 проти Франції.

Цікаво, що недавно збірна Фінляндії теж грала проти чинних чемпіонів світу. На виїзді. В Парижі. «Товарняк». Грала за схемою 5-4-1. І виграла 2:0. Ще раз: проти чемпіонів світу. На виїзді. На «Стад де Франс».

Так що це дуже і дуже серйозний суперник, який заслуговує, як мінімум, на повагу. Так, це практично та ж збірна за прізвищами, яка двічі програла нашій національній команді у відборі на ЧС-2018 (0:1 і 1:2), але відтоді фіни помітно додали. І недооцінювати їх - дуже велика дурість.