Київ попрощався з першим тренером збірної України з хокею

Сьогодні, 10 березня, в Києві поховали одну із найзнаковіших хокейних особистостей в українській історії Олександра Фадєєва, людину, яка входила у тренерський штаб «бронзового» «Сокола» в сезоні-1984/1985, а на зорі незалежності в статусі наставника очолювала національну збірну нашої держави.

Олександр Михайлович народився 17 липня 1945 року в Москві (РФ). Протягом гравецької кар'єри, яка тривала протягом 1965-1974 років, виступав за клуби СКА МВО (Калінін), «Кристал» (Саратов) і «Дніпроспецсталь» (Запоріжжя).

В Києві Фадєєв опинився в другій половині 70-х років минулого сторіччя, увійшовши в «Соколі» у штаб Анатолія Богданова. Під керівництвом цих тренерів кияни піднялися в елітний дивізіон совєцького хокею і змогли виграти там бронзу чемпіонату СССР-1984/1985.

Після того, як Богданов переїхав у Фінляндію, Фадєєв у 1991-му очолив «Сокіл» на правах головного тренера. Під його керівництвом команда брала участь у чемпіонаті СНД і турнірах Міжнаціональної хокейної ліги. В 1993-1994 роках Фадєєв очолював збірну України, ставши першим в її історії тренером.

Помер Олександр Михайлович 8 березня. Провести його в останню дорогу до спорткомплексу «Авангард», яка колись була Меккою українського хокею, а в останніх десять років очікує на реконструкцію, прийшло кілька десятків хокеїстів різних поколінь, друзі та рідні - разом із дружиною Фадєєв виховав сина і доньку, а також трьох внуків.

«Мав за щастя працювати з Олександром Михайловичем ще як гравець «Сокола», а пізніше був його колегою вже як тренер, - ділиться зі Sport.ua спогадами культовий фахівець Олександр Сеуканд. - «Сокіл» і збірну України Фадєєв очолював у, мабуть, найважчі часи, коли Україна стала самостійною державою. Матеріальна база тоді була відсутня, хокей тоді всім був байдужий. На плечі Олександра Михайловича лягла важка ноша. Збірна України під його керівництвом проводила перші в історії поєдинки в групі С чемпіонату світу. І грала наша команда вельми достойно».

«Фадєєв був дуже доброю і гострою на слово людиною, - згадує Сеуканд. - При цьому гострота і гумор завжди проявлялися в потрібний час у потрібному місці, надихали гравців. Олександр Михайлович був однодумцем Анатолія Богданова, як другий тренер був зв'язною ланкою між наставником і командою. Фадєєв був громовідводом у ті миті, коли в колективі накопичувалися негативні емоції і чимало гравців у розмовах з асистентом тренера «спускали пар». А ще мало хто знає, що Олександр Михайлович чудово танцював. Особливо - циганочку. Танцював її як ніхто, з душею».

Від стін «Авангарду» траурна процесія вирушила до Байкового цвинтаря, де в залі жалоби при крематорії відбулася поминальна панахида за спокій душі Олександра Фадєєва.

Іван ВЕРБИЦЬКИЙ, фото автора