Чи потрібно Шахтарю продовжувати контракт із Каштру?

Влітку наступного року, після закінчення нинішнього сезону, у головного тренера «Шахтаря» Луїша Каштру закінчується контракт з «гірниками». З приводу можливого продовження угоди з наставником донецький клуб зберігає мовчання. Не дуже говіркий і сам португалець, який заявив в серцях не так давно: «не знаю, що зі мною станеться, це не моя відповідальність».

В принципі, обидві сторони «переговорного процесу» знаходяться в нормальній, я б навіть сказав традиційній для «Шахтаря» останніх років п'яти парадигмі. Згадайте, як перепідписували попередника Каштру: угоду з Фонсекою продовжили буквально за кілька днів перед її закінченням, і останні пару-трійку місяців до цього Паулу теж вельми нервово реагував на питання про своє майбутнє. І лише після того, як нинішній керманич «Роми» пролонгував трудові відносини з «гірниками», керівництво клубу вирішило доречним публічно розписатися в симпатіях до свого найманого робітника.

Цілком можливо, що ситуація з Каштру повториться один в один, адже контекст дуже схожий. Але в даному випадку все-таки є нюанси, які відіграють не на користь Луїша Мануеля. І їх не так мало, як може здатися на перший погляд.

***

Прем'єрний сезон Каштру на чолі «Шахтаря» вийшов непоганим, а місцями навіть успішним. Національний чемпіонат був виграний задовго до його фінішу, та й на міжнародній арені команда пробилася в півфінал Ліги Європи. З іншого боку, програш Суперкубка і навіть Кубка України, що для «Шахтаря» останніх років - недозволена розкіш. А був ще дуже показовим факт поразки в півфіналі ЛЄ від «Інтера»: навіть не стільки сам розгромний рахунок, скільки розгромна зневіра від дій «гірників» в тому поєдинку, дій їхнього тренера і неубієнне відчуття тотальної переваги команди Конте.

А ще потрібно обов'язково уточнити, особливо щодо геройств донеччан на внутрішній арені, що аж надто поганий був тоді їхній головний опонент протягом всієї чемпіонської гонки. Точніше, він в цій гонці і не брав участі зовсім. Так, проблеми «Динамо» - то не проблеми «Шахтаря». І тим більше не проблеми Каштру. Але ось для того, щоб зрозуміти, наскільки хороший португалець на довгій дистанції в боротьбі проти «нормального» тренера «Динамо», потрібно було просто дочекатися, коли у «Динамо» такий з'явиться. І він з'явився. Але про це трохи пізніше.

А закінчуючи тему минулого сезону, ще раз акцентую увагу на тому, що різницю в «Шахтарі» робили три потихеньку старіючі генії наших не розпещених нестандартністю широт - Мораес, Марлос і особливо Тайсон. Те, що ці троє просто індивідуально сильніші за будь-кого в нашому чемпіонаті, прямо визнав після чергового класико навіть президент «Динамо» Ігор Суркіс (точніше, ІМС так відгукувався лише про двох останніх, оскільки першого зі зрозумілих причин він назвати хоча б нормальним епітетом все ще не може).

І ось настав новий сезон, який, будь ти тричі Зіданом, стане за визначенням складнішим за попередній чемпіонський. Каштру це до кольок відчув на собі. На його голову звалилося стільки всього, що можна було б розподілити на пару сезонів. Але в даному випадку все помістилося лише в якісь чотири місяці, які для португальця, радше за все, тривали цілу вічність. Протягом цієї вічності він встиг навіть народитися заново, але при цьому накоїв купу недозволенних помилок, які в підсумку можуть мати занадто велику ціну.

***

Складнощі Каштру-тренера в чинному сезоні в більшості своїй мали об'єктивне коріння. Перша, наріжна - відсутність нормальної міжсезонної підготовки. Та що там підготовки - у команди і тренера не було навіть нормальної відпустки після гри з «Інтером». 17 серпня донеччани відіграли виснажливий півфінал ЛЄ, а вже 21 серпня провели перший тур УПЛ проти «Колоса». Потрібно було як мінімум перший тур чемпіонату країни пропустити. А то і всі два стартових тури.

Але керівництво «гірників» порахувало, що у команди вистачить ресурсу знову довести свою силу на внутрішній арені. Розрахунок виявився неправильним. Мало того, що «три богатирі» минулого сезону - Марлос, Мораес і особливо Тайсон виявилися не на «коні», а з ними і ще двоє знакових персонажів - Патрік і Пятов, так ще й «Динамо» з приходом Луческу перестало дарувати очки направо і наліво. «Шахтар» дуже важко входив в сезон. Перемоги чергувалися з нічиїми. Точніше, нічиї - з перемогами. У минулому сезоні такого не було й близько: всі матчі першого кола тоді «помаранчево-чорні» виграли. Не було чемпіонської гри, не було чемпіонського складу, не було чемпіонського Тайсона. Не було і чемпіонського Каштру. Швидше за все, це не стільки вина тренера, скільки його біда.

Але головне у футболі - рахунок на табло. А ось він далеко не завжди був на користь Каштру. Плюс до всього - образлива і принизлива ​​поразка Луческу, так-так, саме Луческу в першу чергу, а вже потім «Динамо», в Суперкубку. Директор «Шахтаря» Срна, озвучуючи слова президента клубу Ахметова після того пам'ятного вльоту, скаже, що, мовляв, краще так програти, ніж так виграти. Ну, не знаю... Точно знаю, що призові за перемогу в Суперкубку «Шахтарю» обіцяли підвищені, і що той матч клубне керівництво вважало дуже і дуже принциповим для себе, враховуючи персону нового динамівського стратега. Мені здається, та поразка все ще залишається невеличкою плямою на ідеальному костюмі Каштру. І її навряд чи можна змити листопадовими 3:0 в чемпіонаті. Тут потрібен більш вагомий аргумент. Наприклад, перемога в фіналі Кубка. Або в чемпіонаті в цілому.

***

Ліга чемпіонів - окрема тема, але вона дуже до речі лягає в канву складності та неординарності цього сезону. Мало того, що «гірники» потрапили, як виявилося, в найскладнішу групу, так ще напередодні стартового поєдинку - в гостях проти «Реала» - команду дуже боляче підкосив ковід. У Каштру абсолютно не було виходу: він повіз до Мадриду тих, кого, вибачте, зумів «нашкребти по засіках». Ні в якому разі не збираюся применшувати заслуг португальця в історичній перемозі в столиці Іспанії над «королями Ліги чемпіонів», це просто нерозумно, але в той же час хочу зазначити, що головним «архітектором» тієї шахтарської команди був коронавірус, а вже потім Луїш Каштру . Не будь в колективі епідемії, тренер, швидше за все, виставив би на «Альфредо Ді Стефано» звичний варіант складу, і той склад, швидше за все, отримав би свій бублик. А так вийшли ті, хто за віком просто ще не встигли жити з острахом «живих» Крооса, Модріча і Бензема, і загнали їх за Барселону. Безумовно, обов'язково потрібно віддавати належне за ту перемогу і Каштру, однак стою на своєму: ту перемогу «зробив» ковід. І недооцінка кризового «Реала».

Першу гру проти «Інтера» зробив кураж. Кураж після «Реала». І удача, яка в цей раз була на боці Каштру, а не Конте. А ось далі трапилася ще більш серйозна помилка тренера «Шахтаря», яка вже не цяткою, а цілим більмом залишається красуватися на його клубній куртці: вікопомні матчі проти «Боруссії». У тих поєдинках Каштру, як мені здалося, ставив, в першу чергу, на її величність Матінку Кураж. Мовляв, в перших двох випадках «зайшло», має і в третьому зайти. Тим більше, що, якщо говорити об'єктивно, найслабшою командою нашої групи виявилася саме та, яка порвала «Шахтар»: за сумою спарок з двома іншими командами групи саме вона була слабкішою. Але Каштру навіть після першої спроби, коли його поставили на місце, намагався грати проти Гладбаха так, як Кобін з його «Минаєм» трохи пізніше намагався грати проти «Шахтаря». Нічого не вийшло. Каштру уроку не засвоїв.

А ось друга перемога «Шахтаря» над «Реалом» - це вже цілком його, тренерська. Як на мене, саме ця вікторія - головне досягнення Каштру в його шахтарській історії. Тому що і склад на гру, і тактику вибирав уже тренер, а не зовнішні обставини. Так, проблеми кадрові теж були, але було видно в першу чергу тренерську руку. Та й від «Реала» вже не було й мови про недооцінку.

Нічия в Мілані - це добре. Але не відмінно. Дозволю собі не погодитися з гендиректором клубу Сергієм Палкіним, який поставив саме «відмінно» команді і її тренеру за сезон ЛЧ. Так, перемогти на «Джузеппе Меацца» нашому чемпіону не було можливості: суперник просто сильніший на голову. Перш за все індивідуально. Молодці, що витерпіли. Відскочили. Однак, повторюся, на мій погляд, це четвірка з мінусом. Тому що хоча б одне очко у Гладбаха повинні були брати. І тоді була б зовсім інша оцінка.

***

А ось підсумкову оцінку Каштру поставить тільки фініш сезону. Мені здається, що керівництво клубу буде чекати саме тих підсумків, а не проміжних, щоб оцінювати роботу Каштру. І воно в зв'язку з цим буде по-своєму мати рацію. Та й не по-своєму теж.

«Довіра молодим», «виховання підростаючого покоління», «прихильник атакуючого футболу», «ДНК «Шахтаря» в крові» - все це просто слова. Красиві, але все одно повітряні, що не мають плоті і ваги. І особливо титулу. Майбутнє Луїша Каштру в «Шахтарі» безпосередньо залежить від того, чи стане його команда в цьому сезоні чемпіоном України. Упевнений, що саме цей факт буде головним мірилом. Хоча, звичайно ж, успіхи в Лізі Європи теж працюватимуть на Каштру, якщо такі знайдуться.

Якщо в середині травня, після матчу з «Інгульцем», на «Олімпійському» Каштру і його підопічним знову влаштують чемпіонський коридор, значить, все буде добре: «мавр» свою справу відмінно зробив, він залишається. Але якщо чемпіонський коридор влаштують в Ковалівці колишній легенді «Шахтаря» його нові апологети, тоді, відсотків на 99-ть, Каштру піде. І в такому випадку напевно залишиться присмак несправедливості і недомовленості, але логіка, яку не проб'єш і лобом, тихо наповнить собі келих портвейном в честь подальших творчих успіхів дійсно цікавого тренера Луїша Каштру на його новому робочому місці.