Хав'єр Маскерано: маленький вождь, який став одним із символів Барселони

Поява Маскерано в європейському футболі, мабуть, заслуговує на окремий матеріал, адже та історія з переїздом Хав'єра і його співвітчизника Карлоса Тевеса в скромний «Вест Хем» за абсолютно невеликі навіть на ті часи гроші досі періодично з'являється в англійській пресі, бентежачи розуми уболівальників все новими й новими подробицями. Головним «героєм» тієї угоди був, звичайно ж, не Маскерано, або Тевес, а неоднозначний агент Кіа Джурабчіан, зв'язки якого багато в чому і дозволили «молотобійцям» завербувати в свої ряди гравців такого калібру.

У «Вест Хемі», на відміну від Тевеса, Маскерано провів зовсім небагато - вже через півроку хавбека віддали в оренду «Ліверпулю», який через рік остаточно викупив трансферні права на аргентинця. У складі «червоних» Маскерано провів 139 поєдинків у всіх турнірах, але жодного трофею не виграв, а тому сьогодні, коли ми проводжаємо Хав'єра на заслужений відпочинок, хотілося б згадати про «золоті сторінки» його кар'єри, якими, безумовно, є період в «Барселоні».

Каталонська трансформація імені Гвардіоли

У січні 2011 року Хосеп Гвардіола напевно був в огидному настрої, незважаючи на закінчення різдвяних свят і радісну атмосферу навколо. Саме в цей момент коуч «Барселони» дізнався, що через важку травму коліна тривалий час на відновлення буде потрібен капітану команди Карлесу Пуйолю. Тоді Гвардіола навіть не здогадувався, що пройде всього декілька тижнів, і ще одна новина про кадрову втрату буквально повалить всю команду в шок - у французького бека Еріка Абідаля була виявлена ​​пухлина в печінці.

Втрата Пуйоля та Абідаля зробила серйозний психологічний вплив на атмосферу всередині команди, тому як обидва були лідерами колективу і тими, хто міг вести команду за собою, не дивлячись на будь-які складнощі в матчі. Але Гвардіолу, перш за все, бентежила не втрата авторитетних гравців, а той факт, що центральна зона оборони команди напередодні ключових матчів в кінцівці сезону фактично опинялася знекровленою... Пеп не міг зрозуміти, де йому взяти заміну для двох досвідчених і прекрасно інтегрованих в його модель гри захисників, адже свої атаки «Барселона» за Гвардіоли розпочинала будувати саме з цієї зони.

Влітку 2010 року «Барселона» дозволила піти двом центрбекам Рафаелю Маркесу та Дмитру Чигринському. Тоді керівництву «блаугранас», очевидно, здавалося, що кількість футболістів, наявних в центральній зоні оборони, надмірна для першої команди, а тому, не дивлячись на незгоду Гвардіоли як мінімум з приводу від'їзду з «Камп Ноу» українця, рішення було прийняте і закріплене на папері. Коли в лазареті команди опинилися Пуйоль та Абідаль, знаходити виходи з кадрової кризи треба було вже не керівництву клубу, а самому Гвардіолі. На той момент у нього був 23-річний Жерар Піке, 29-річний Габріель Міліто, а також 20-річний Андреу Фонтас, 19-річний Марк Бартра та 18-річний Марк Муньєса. Кожен з них аж ніяк не виглядав ідеальним партнером для Піке, а тому Гвардіолі довелося щось вигадувати.

Спочатку головний тренер «Барселони» довірив місце в центрі оборони Серхіо Бускетсу, але дуже скоро зрозумів, що той не настільки хороший на цій позиції і не здатен за необхідності прикрити її настільки ж добре, як раніше це вдавалося Яя Туре, який також влітку 2010 року поїхав з «Камп Ноу». По суті, Гвардіола не виглядав великим авантюристом, коли після експерименту з Бускетсом вирішив довірити місце в центрі оборони аргентинському новачкові команди Хав'єру Маскерано.

12 квітня 2011 року Маскерано вперше вийшов в парі з Жераром Піке в центрі оборони «Барселони». Це був поєдинок у відповідь 1/4 фіналу Ліги чемпіонів проти «Шахтаря». До цього Хав'єр вже двічі з'являвся на позиції центрбека, причому обидва рази теж в Лізі чемпіонів - проти «Рубіна» в групі, коли «Барселона» зіграла з трьома центральними захисниками, і проти «Арсенала» на стадії 1/8 фіналу, але тоді партнером Маскерано по центру оборони виступив Адріано.

Ці три поєдинки Ліги чемпіонів остаточно переконали Гвардіолу в тому, що кращого центрального захисника на зміну для Пуйоля та Абідаля, йому просто не знайти. Тому, незважаючи на покупку Давіда Вільї у «Валенсії» за 40 мільйонів євро, найкращим трансфером «Барселони» літа 2010 року став саме Хав'єр Маскерано, який ще й обійшовся «блаугранас» в якихось 20 мільйонів. Напевно, згодом керівництво «Ліверпуля» не раз кусало лікті за те, що погодилося відпустити настільки зіркового персонажа, як Маскерано, за таку не вражаючу навіть на ті часи суму.

Втім, переїжджав на «Камп Ноу» Маскерано зовсім не для того, щоб грати в центрі оборони, куди його згодом відрядив Гвардіола. Спочатку аргентинця брали на підміну для молодого Серхіо Бускетса, який повинен був замінити в основі «Барселони» Яя Туре, новим притулком якого став «Манчестер Сіті».

«Я приїхав вчитися в Бускетса», - заявив Маскерано по прибуттю на «Камп Ноу», хоча на той момент він був старший за іспанця на п'ять років. Напевно аргентинець демонстрував певну скромність, тому що розумів, що витіснити Бускетса з основи буде для нього, якщо вже й не нереальним, то точно понад складним завданням. Хоча доля мала зовсім інші плани на Маскерано в «Барселоні»...

7,5 років на «Камп Ноу», як шлях до величі

Каталонський період кар'єри Хав'єра Маскерано - щось особливе. Напевно він прекрасно пам'ятає більшу частину з 334 поєдинків, які провів за «Барселону» у всіх турнірах, в яких йому вдалося навіть одного разу забити. Свій єдиний м'яч Маскерано провів у ворота «Осасуни» 26 квітня 2017 року у поєдинку Ла Ліги, який його команда переконливо завершила на свою користь - 7:1. На 67-й хвилині Жерар Піке попросив Івана Ракітіча поступитися правом пробити пенальті Маскерано, який зробив рахунок 6:1, вписавши довгоочікуваний гол у свій каталонський профайл. Комусь подібне може здатися неважливим, але для самого Хав'єра напевно було дуже принципово забити і суперникам, адже він раніше увійшов в історію «блаугранас», як футболіст, який найбільшу кількість разів (5) вражав свої власні ворота...

На «Камп Ноу» Маскерано вдалося затриматися на сім з половиною років. Він встиг пограти не тільки під керівництвом Хосепа Гвардіоли, але й за Тіто Віланови, Херардо Мартіно, Луїса Енріке та Ернесто Вальверде. Кожен з них, немов віддаючи данину поваги рішенням Гвардіоли, вважав за краще задіяти Маскерано на позиції центрального захисника. У цій ролі, якщо довіряти наявній статистиці, Хав'єр провів 262 матчі з 334 у футболці «Барселони». З каталонським клубом аргентинець виграв 19 трофеїв, найбільш значущими з яких є, звичайно ж, дві перемоги в Лізі чемпіонів (сезони-2010/11, 2014/15) і п'ять титулів чемпіона Іспанії (сезони-2010/11, 2012/13, 2014/15, 2015/16, 2017/18).

Свій останній сезон на «Камп Ноу» Маскерано відіграв не до кінця. У січні 2018 року аргентинець за 5,5 мільйонів євро перебрався в китайський «Хебей Чайна Форчун». Злі язики патякали, що Хав'єр подався в Піднебесну за грошима, але сам він стверджував, що ключовим фактором у прийнятті цього рішення стали аж ніяк не нечувані гонорари. «Я прийняв рішення поїхати до Китаю, щоб знову грати в півзахисті», - підкреслив свою ключову мотивацію при переїзді на Схід аргентинець.

Після двох років в Китаї Маскерано, як і належить за законами жанру, повернувся на батьківщину. У січні нинішнього року він підписав контракт з «Естудіантесом», але пандемія коронавірусу не дозволила Хав'єру провести свої останні дні в професійному футболі так, як хотілося б. Всього на його рахунку виявилося 11 поєдинків за «Естудіантес», а 16 листопада Маскерано оголосив про відхід з футболу, підкресливши, що віддав професії 100 відсотків своїх можливостей.

Втім, в останньому твердженні, як і колись після прибуття на «Камп Ноу» і слів про очікуваний статус в «Барселоні», Хав'єр Маскерано напевно знову демонструє свою скромність. Насправді, футболу він віддав куди більше, ніж 100 відсотків себе. Так було б, якщо б Маскерано зарекомендував себе як топ-гравець на рідній позиції опорного півзахисника, але по ходу кар'єри Хав'єру вдалося ще й перетворитися на прекрасного центрального захисника. Свого часу його не дарма нарекли «Маленьким вождем» - крім неймовірної самовіддачі, Маскерано завжди був дуже командним гравцем і тим, навколо кого по-справжньому об'єднувалися всі члени команди. Так було в «Барселоні». Так було і в збірній Аргентини, де Маскерано провів 147 матчів, змінивши на посту капітана не когось там, а легендарного Хав'єра Дзанетті. Тепер статус справжньої легенди аргентинського футболу належить і самому Маскерано, і дуже не хочеться, щоб він назовсім йшов з гри всього свого життя.