Тарас БОНДАРЕНКО: «Не шкодую, що опинився в Казахстані»

Український захисник казахстанського «Окжетпеса» Тарас Бондаренко, який з командою «Раднічкі» в сезоні 2018/2019 став срібним призером чемпіонату Сербії, дав ексклюзивне інтерв'ю Sport.ua.

Про «Окжетпес» і Казахстан

- Тарасе, як у вас справи в «Окжетпесі»?
- Якщо не брати до уваги турнірне становище, то справи йдуть дуже навіть непогано. Команда хороша. Колектив, включаючи тренерський штаб, відмінний. Мені тут комфортно.

- Чи довго зважувалися на перехід у клуб із Казахстану?
- Насправді, я хотів спробувати свої сили в Європі. Але в підсумку абсолютно не шкодую про те, що зараз я в Казахстані.

- Як на вас вийшов у 2020-му «Каспій» і чим привернула ця команда?
- Ще взимку у цього клубу були великі амбіції щодо зростання: були запрошені хороші футболісти, а головне, дуже кваліфікований тренер Срджан Благоєвич. Тому я і зважився на перехід у «Каспій». На жаль, пандемія внесла свої корективи і клубу довелося розлучитися з рядом футболістів. Але, незважаючи на це, як би, може, і не звучало смішно, «Каспій», на мою думку, і зараз показує дуже цікавий футбол.

- Як з «Каспію» опинилися в «Окжетпесі»?
- Як я вже сказав, через проблеми клубу довелося розлучатися з гравцями, щоб розвантажити зарплатну відомість. Ну, а зі мною вже на той час контактували люди з «Окжетпесу». Особливою дилеми не виникло при переході.

- У чемпіонаті Казахстану грає багато українців і сербів. Це не вплинуло на ваш вибір?
- Ні, я зовсім не дивився на цей аспект при виборі клубу і чемпіонату.

- Ваш батько, Роман Бондаренко, грав у 1998-му році за збірну Туркменістану. Перед переходом у клуб із Середньої Азії радилися з батьком?
- Радився, але не тому, що він грав колись за Туркменістан (сміється). Ми просто загальні моменти обговорили, та й все.

- У 9-му турі Прем'єр-ліги Казахстану ви забили м'яч у ворота «Каспія». Приємно було забити в ворота колишньої команди?
- Приємно забивати, думаю, будь-якому футболісту. Але забивати у ворота колишньої команди, та й взагалі грати проти неї, якщо чесно, приємного в цьому мало.

- «Окжетпес» зараз йде 11-м. Які завдання у вас на сезон?
- Завдання забратися в турнірній таблиці вище, тому що, очевидно, ми займаємо не свою позицію в чемпіонаті.

- Як працюється з тренером Андрієм Карповичем?
- Андрій Володимирович має відмінну комунікацію з гравцями. Це робить роботу з ним комфортною і легкою.

- Що за місто Актау, де базується «Каспій»?
- Актау - місто своєрідне. Розвивається воно стрімко, і що додає бонусів, то це море. Воно дивовижне. Але мене дуже сильно гнітила відсутність зелені на вулиці.

- Як вам місто Кокшетау, з якого «Окжетпес»? Що в ньому подобається?
- Я встиг провести в ньому всього тиждень. Нічого не можу сказати. Всі команди Прем'єр-ліги Казахстану зараз знаходяться в Алматі і матчі чемпіонату проходять тут.

Про Сербію

- Ви з командою «Раднічкі» (Ніш) стали срібним призером чемпіонату Сербії в сезоні 2018/2019. Як оціните цей період?
- З упевненістю можу сказати, що це був найкращий рік у моєму футбольному житті. Але, напевно, не встиг я ним насолодитися в повній мірі. Команда за підбором футболістів була божевільна. І не дивно, що ми тоді в турнірній таблиці обійшли «Партизан». В очних зустрічах ми були сильнішими за цю команду з Белграда.

- А чому не встигли насолодитися цим періодом у повній мірі?
- Тому що дуже швидко минув рік, і всі були в постійній напрузі. Настрій був таким, що в кожній грі ні в якому разі не можна було втрачати очки. На нервах все було в загальному. Ну і клуб, на жаль, ніяк не винагороджував за результати.

- З «Црвеною Звездою» за чемпіонство було складно боротися?
- Я завжди жартую, що в Сербії чемпіона вибирають раз на 4 роки на голосуванні за президента країни. За кого вболіває президент - той і чемпіон (сміється). Це я, звичайно, не серйозно, жартую так.

- Чому пішли з «Раднічкі»?
- Було безліч причин, про які я не дуже хочу говорити.

- Як вам в цілому чемпіонат Сербії? Цікава ліга?
- Більш ніж. На кожній дільниці турнірній таблиці завжди є якась інтрига. До останнього туру точно не ясно, хто яке місце займе. Незрозуміло, хто вилетить, а хто буде представляти Сербію в єврокубках. Мабуть, засмучує тільки те, що останні пару років відсутня інтрига в боротьбі за чемпіонство. Все-таки «Црвена Звезда» занадто легко проходить чемпіонат. І проблеми у них виникають тільки в очних зустрічах з «Партизаном».

- Розкажіть про сербських фанів?
- Я б сказав, що історії про сербських фанатів прикрашені. Так, звичайно, фанати «Партизана» і «Црвени Звезди» своєрідні, так скажемо. Краще не потрапляти до них у немилість (сміється), але в іншому серби - такі ж фанати, як і всюди.

- Грати на виїзді проти «Партизана» і «Црвени Звезди» - це щось неймовірне в плані емоцій? Фанати «Раднічкі» теж хороші в плані підтримки?
- Фанати «Раднічкі» не люблять нинішнього президента клубу, тому їхня підтримка не особливо гаряча. А столичні - так. Шоу влаштувати люблять. На стадіоні «Црвени Звезди», щоправда, далеко трибуни від поля, тому трохи легше це шоу сприймається (сміється). Був би у них стадіон без доріжок, то мало кому сподобалося б там грати проти «Звезди».

- До «Раднічкі» ви грали за «Металац». Як потрапили до цієї команди і оціните той період?
- Я грав у Першій лізі України за краматорський «Авангард». Я тоді думав про те, що треба їхати і спробувати свої сили за кордоном. Агент запропонував варіант поїхати на перегляд в «Металац». Ось і поїхав. Це був період непростий, але для мене дуже важливий, тому що я сформувався, як футболіст, саме там.

- Сербську мову вивчили за цей час?
- Так, десь місяці за чотири вивчив.

Загалом

- Можете порівняти Першу лігу України і вищі ліги Сербії та Казахстану?
- Буде, напевно, некоректно їх порівнювати, тому що грав я у цих чемпіонатах, будучи надто на різному рівні своєї особистої майстерності.

- Ви після Першої ліги України, вважай, відразу ж стали гравцем основи срібного призера Сербії. Як це вийшло?
- Не відразу. Два роки грав за «Металац». Та й потім в «Раднічкі» у мене не особливо було місце в складі. Але тренер Ненад Лалатович дав мені шанс проявити себе в опорній зоні, і я ним скористався. За що йому я вдячний.

- Виходить, ви грали за «Раднічкі» опорного півзахисника? А в Казахстані як?
- Так, за «Раднічкі» я виступав на позиції опорного півзахисника. А в Казахстані виступаю на позиції захисника.

- Ненад Лалатович яка людина? Чи говорили з ним про «Шахтар»?
- Він позитивний емоційний мужик. Любив поговорити про минулі свої заслуги (сміється), про «Шахтар» у тому числі.

- Після успіху з «Раднічкі» надходили пропозиції з України та інших країн, крім Казахстану?
- Були лише розмови. Пропозиція конкретна була одна, і я її прийняв.