Завсідник форумів, незамінний Граніт, теплі спогади про ЧС-2006

Третього вересня на «Арені Львів» збірна України в першому турі Ліги націй зіграє зі збірною Швейцарії. Цим поєдинком наша національна команда розпочне новий сезон. Пауза після завершення сезону попереднього була воістину вражаючою - майже десять місяців минуло з часу останнього матчу «синьо-жовтої» команди (в середині листопада минулого року українці в рамках відбору до Євро-2020 зіграли на виїзді внічию 2:2 зі збірною Сербії).

З тих пір спливло занадто багато води. На даний момент вже давно мав стати історією чемпіонат Європи, на якому всі ми чекали подвигів від нашої національної команди. Але через коронавірус Євро перенесли на наступне літо, і саме за допомогою поєдинків Ліги націй наша команда і буде готуватися до майбутнього континентального форуму. У всякому разі, саме такий акцент зробив керманич збірної Андрій Шевченко.

Регламент. Коротенько нагадаємо про регламент Ліги націй (перш за все - в контексті нашої збірної). У прем'єрному розіграші цього оригінального, але все ж швидше напівофіційного турніру збірна України виступала в Лізі В (а всього їх чотири: А, В, С і D). Вигравши свою групу, українці отримали право зіграти серед найсильніших. Їм такі і випали: крім Швейцарії, це ще й Іспанія з Німеччиною. Після того, як команди зіграють кожна з кожною в режимі «вдома - на виїзді», і визначиться переможець груп. Опріч того, що ці тріумфатори отримають непоганий фінансовий бонус, їм передбачений і бонус суто спортивний. Що стосується «нашої» Ліги А, то чотири її переможці влітку наступного року в фіналі чотирьох розіграють головний приз (в прем'єрному розіграші переможцем стала збірна Португалії). А ось команди, що зайняли в своїх групах останні місця, автоматично понизяться в класі. І подібне адресовано не тільки групі А, а й групі В. А ось переможці груп В, С і D в наступному розіграші опиняться групою вище.

З регламентом розібралися. Тепер давайте розберемося зі збірною Швейцарії. Зробити це буде не так просто, тому що багато хто вже поспішив записати альпійську збірну в аутсайдери нашого квартету. І дуже даремно. Тому що за порівняно скромним «фасадом» цієї команди проглядається справжня міць і характер.

Як було. Щоб не бути голослівним, згадаймо, хоча б, попередній розіграш Ліги націй, в якому швейцарці були в одній групі (А, звичайно ж) з бельгійцями і ісландцями. Острів'яни в цьому тріо були явними аутсайдерами, не набравши жодного очка. Фаворитом на вихід в півфінал турніру вважалися бельгійці. Бронзові призери ЧС-2018 вирвали перемогу в домашній грі зі Швейцарією. Але ось в Люцерні все було по-іншому. Хоча спочатку все йшло за сценарієм гостей: вже до 17-ї хвилині господарі горіли 0:2. Але знайшли в собі сили не тільки зрівняти рахунок, а й розгромити більш статусного суперника - 5:2. Завдяки цій перемозі саме команда Владімира Петковича вирушила в півфінал Ліги націй, де зіграла з Португалією. Правда, невдало. Невдачею виявилася і спроба швейцарців посісти третє місце: поступилися по пенальті Англії.

Ось як Швейцарія забила п'ять м'ячів збірній Бельгії

Крім успішного виступу в Лізі націй, Швейцарія може похвалитися регулярною участю в фінальних змаганнях чемпіонатів світу та Європи. Там вона набагато частіший гість, ніж збірна України. Більш того, останнім часом ця збірна облюбувала стадію 1/8 фіналу на двох головних футбольних форумах (Євро-2016, ЧС 2014 і 2018 років). А ще раніше - в тридцятих роках минулого століття, швейцарці двічі пробивалися до чвертьфіналу Мундіалів (в 1934 і 1938 роках), повторивши аналогічне досягнення і в 1954 році. Так що нам у суперники випав як мінімум міцний горішок світового футболу. З останніх восьми великих міжнародних турнірів (Євро чи ЧМ) швейцарці не пробилися тільки на один - Євро-2012. Ну і ще один штрих, не самий показовий, але все ж: за останні вісім років збірна Швейцарії в рейтингу ФІФА нижче 12 місця не опускалася.

На Євро-2020 швейцарці, як і збірна України, пробилися з першого місця. Зробити це було непросто, але тим не менше: за спиною залишилися міцні Данія і Ірландія, не кажучи вже про Грузію і Гібралтар.

Наш слід. Однак саме для українського вболівальника спогади про цю збірну - часто-густо приємні. На чемпіонаті світу 2006 року збірна Швейцарії, виконавши свою традиційну місію - потрапивши в 1/8 фіналу, за вихід в чвертьфінал зчепилася зі збірною Олега Блохіна. Україна тоді вирвала путівку до вісімки найсильніших завдяки післяматчевій серії пенальті, в якій наш голкіпер Олександр Шовковський зберіг свої ворота «сухими». До речі, з тієї збірної України в нинішній команді, але вже в іншій якості, залишилися двоє людей - згаданий Шовковський і Андрій Шевченко, який не забив свій пенальті: другий зараз очолює нашу збірну, перший є його асистентом.

До речі, майбутній поєдинок у Львові стане лише третім очним матчем для суперників. Про гру 2006 року ми вже згадали, ще один поєдинок було зіграно чотири роки по тому. Тоді, в 2010 році в Женеві, опоненти розійшлися аж ніяк не мирною нічиєю 2:2.

Як є. Що стосується нинішнього стану справ у збірній Швейцарії. Нещодавно наставник збірної Владімир Петкович оголосив склад на гру проти нашої команди. У списку не виявилося трьох знакових осіб. В першу чергу, Штефана Ліхтштайнера: 36-річний вже екс-капітан збірної Швейцарії, який провів за команду 108 матчів, недавно прийняв рішення зав'язати з футболом.

Не виявилося серед викликаних на збір ще одного впізнаваного футболіста - Джердана Шакірі. Правда, з іншої причини: у півзахисника «Ліверпуля» чергова травма. Та й з ігровою практикою у нього негаразди: в минулому сезоні він лише зрідка грав за мерсисайдців.

Через пошкодження не отримав виклик в збірну і Денис Закарія. Цього 24-річного опорника з гладбахської «Боруссії» називають майбутнім лідером збірної. Не дарма на нього претендує «МанСіті».

Зате в списку Петковича опинилися нові швейцарські обдарування і надії: захисники Аканджі («Боруссія» Д), Ельведі («Боруссія» М) і наш знайомий по «Вольфсбургу» Мбабу, а також різноплановий форвард Емболо з тієї ж гладбахської «Боруссії». Цікаво, що з 23-х викликаних Петковичем футболістів десять презентують Бундеслігу - не найслабший чемпіонат.

Тренер. Очолює швейцарську збірну уродженець Сараєво Владімир Петкович. Кандидатура Петковича в якості претендента на пост головного тренера збірної Швейцарії «спливла» невипадково. Владімир довгий час під час перебування футболістом захищав кольори тамтешніх клубів, а потім там же почав і тренерську кар'єру. У його послужному списку робота в «Беллінцоні», «Лугано», «Янг Бойз» і «Сьоні».

Боснійський фахівець змінив на посту тренера збірної легендарного Оттмара Хітцфельда, який вирішив піти на футбольну пенсію. Під керівництвом Петковича, якого швейцарський футбольний союз запросив з римського «Лаціо», збірна Швейцарії добилася істотних результатів. Більш того, саме цього 56-річного наставника можна вважати найуспішнішим тренером збірної в новітній історії. Петкович вперше вивів збірну Швейцарії в плей-оф чемпіонату Європи - сталося це в 2016 році. Крім того, під його керівництвом команда виходила в 1/8 фіналу чемпіонату світу 2018 року. Останнє його досягнення на нинішньому посту - вивів команду на Євро-2020.

Взимку нинішнього року Петкович продовжив контракт зі збірною Швейцарії до кінця чемпіонату світу 2022 року. Якщо боснієць не виведе Швейцарію на Мундіаль, то в контракті передбачена опція дострокового розірвання трудової угоди.

Зірка. Ліхштайнер завершив професійну кар'єру, Шакірі і Мехмеді травмовані, Закарія ще занадто молодий, щоб тягнути нелегку лямку лідера команди, тому природним шляхом визначаємо Граніта Джаку в якості головної зірки збірної Швейцарії.

В принципі, з цим навряд чи хтось сперечатиметься. Етнічний албанець грає ключову роль в середній лінії швейцарської збірної. Та й в лондонському «Арсеналі» зараз він на хорошому рахунку. У всякому разі, в стартовому поєдинку нового сезону - матчі Суперкубка проти «Ліверпуля» - 27-річний півзахисник відіграв від дзвінка до дзвінка. Граніта вирізняє дивовижна чіпкість і різкість, часом за межею фолу, через що регулярно отримує «гірчичники». А ще в його арсеналі - приголомшливий по силі і точності удар. Після того, як Ліхтштайнер пішов зі збірної, новим капітаном був обраний саме Джака. З його мінусів - не надто висока швидкість. Якщо Джака в збірній грає в опорній зоні в парі з Закарією, то Денис компенсує своєю швидкістю відсутність такої у колеги. Але в даному випадку хвилеріза «Боруссії» через травму в збірній не буде, тому Граніту доведеться згадувати молодість.