Чому Барселона посипалася. Проблема точно не в Сетьєні

«Барселона» зіграла внічию з «Атлетіко» - 2:2. Це вже третя нічия для чинного чемпіона Іспанії в чотирьох останніх турах. Від стратегічної переваги над «Реалом» в боротьбі за чемпіонство не залишилося і сліду. Причому мова йде не тільки про втрату важливих очок, що вартують «Барсі» лідерства, скільки про нездатність команди демонструвати лідерську гру.

У зв'язку з цим іспанські ЗМІ навперебій поспішають повідомити про швидку відставку головного тренера «блаугранас» Кіке Сетьєна. І смакують подробиці чергового «напрягу» в барселонській роздягальні, де провідні футболісти нібито висловили невдоволення тренерськими методами Сетьєна. Те, що непорозуміння між нинішнім тренером «Барси» і його підопічними існує, ні для кого не секрет. Ці шорсткості у відносинах з підлеглими супроводжують Сетьєна практично з перших днів його роботи на «Камп Ноу». Так що подібними одкровеннями на кшталт «не питайте мене про матч, нехай краще вам тренер розповість, чому не виграли» зараз нікого не здивуєш. Можна, хіба що, позлорадствувати, що мадридська преса і робить з неприкритим задоволенням.

Однак, якщо намагатися розібратися в ситуації без симпатії до клубних кольорів, власне, і без антипатії теж, потрібно визнати, що проблема нинішньої «Барселони» не в Сетьєні. Тобто, не в персоні тренера. Проблема - у виборі, в правильності вибору. Чи неправильності. І в умінні управляти клубною махиною. Або в невмінні.

***

Сетьєн очолив «Барселону» в січні. Очолив несподівано навіть для себе. За його словами, вчора він ще спостерігав за коровами, які пасуться в селі, а сьогодні став головним тренером «більше, ніж клубу». Кандидатура Кіке спочатку не була пріоритетною для Бартомеу. Хаві, Куман, Аллегрі - і ще багато фахівців виглядали б краще на місці нинішнього керманича «Барси». Але цих та інших багатьох з різних причин ангажувати не вдалося. Причому не тільки тому, що вони не хотіли, а ще й через те, що не хотів залишитися в тіні свого наставника клубний президент. Тому і довелося звернути погляд на «останнього романтика». Хоча чому саме Сетьєн «останній романтик»? Ну ось чому? Він не виграв в своїй кар'єрі зовсім нічого. Його «Бетіс» не відрізнявся нічим особливим - і не треба себе обманювати. Так, команда намагалася контролювати м'яч, так, добре використовувала пресинг, але все це і інше конвертувалося в минулому сезоні лише в десяте місце. «Бетіс» Сетьєна дуже натужно переходив з оборони в атаку, зі своєї половини поля на чужу. Контроль м'яча постійно залишався на високому рівні, але це був контроль заради контролю, тому що команда часто билася лобом об захисні порядки суперника, проходити які Кіке так і не навчив своїх севільських підопічних.

Не навчив цьому непростому ремеслу і на новому робочому місці. Правда, нічого ж не змінилося: лише назви команд, а методи залишилися колишніми. Контроль м'яча заради контролю, ось і все. «Тікі-така» в гіршій її інтерпретації. Для перемоги над умовною «Мальоркою», яка розпадається від одного виду Мессі, і такого інструментарію досить, але з більш серйозними суперниками на кшталт «Севільї» або «Атлетіко», цього явно мало. До того ж, Сетьєн, на відміну від Вальверде, повністю звільнив Мессі від пресингу, від роботи в захисті. А це, як не крути, мінус один футболіст на початковій фазі атаки. І на завершальній фазі оборони.

Чекати, що Сетьєн зміниться, стане гнучкішим і мудрішими, навряд чи доречно. Два роки чекали подібної трансформації від Вальверде. Чекали, і не дочекалися. Бо не могли дочекатися по тій простій причині, що стеля Ернесто виявилася дуже невисокою. «Мураха» на «Камп Ноу» продовжував будувати покращений варіант «Атлетика». Те ж саме зараз робить його послідовник, який будує покращений варіант «Бетіса». Навіщо його звинувачувати, що з нього взяти?

Ось коментар Сетьєна після гри з «Атлетіко»: «Я цілком задоволений грою команди. Часом ми досить добре володіли м'ячем. Нелегко грати проти такої дисциплінованої команди. Я задоволений тим, як працювали гравці і планом на матч». В цьому і є весь Сетьєн. Він практично всім задоволений, він не відчуває напруги, у нього є план. У нього взагалі все добре. Навіть відмінно. Такий собі «варіант» Олексія Михайличенка, нинішнього «кризового менеджера» київського «Динамо». При всій повазі до цих двох персон, стрибнути вище певної позначки вони не можуть. Тому що. Але волею випадку і керівного «перста» виявилися там, де опинилися. Для них це посмішка Фортуни, для інших - гримаса Провидіння.

***

Що робити і хто винен? Симпатикам «Барси» в ситуації, що склалася, потрібно просто набратися терпіння і сприймати як даність нинішній стан речей. Навіть найдорожча команда в світі не може грати просто за натхненням чи помахом чарівної лівої її генія. Не вірте, що мільйонерам і великим талантам не потрібен коуч. Ще як потрібний. Доведено не один раз. У тій же «Барсі». Але в нинішній «Барсі» все пущено на самоплив. Бартомеу занадто зайнятий полюванням на відьом і збереженням влади, Мессі все більше схильний до самоізоляції на футбольному Олімпі, а Сетьєн просто кайфує від того, що його мрія вже здійснилася. У цій команді зараз кожен вирішує свої локальні завдання, і скласти ці міні-завдання в єдиний пазл не представляється можливим.

Начебто не ледарі, і могли б жити, але от як раз справжнього життя, справжньої іскри в цій «Барселоні» немає. Наслідок - немає і чемпіонської гри. Відверто кажучи, буде несправедливо, якщо «Барса» в нинішньому сезоні якось зможе пробратися до золотих нагород. Не заслужила. Немає передумов. Немає ідеї, немає тренера. І в даному випадку незавоювання чергового чемпіонства плюс вже наявний провал в Кубку Іспанії і цілком прогнозований провал в Лізі чемпіонів начебто як повинні нарешті змінити це порочне барселонське коло. Команді потрібен новий, справжній тренер, потрібна серйозна зміна орієнтирів, і ще більш серйозна кадрова чистка, адже ось-ось, і вже замаячіє зміна поколінь. Та й новий президент їй теж потрібен, хоча з цим доведеться почекати, як мінімум, до наступного літа.

Тільки ось, боюся, навіть в разі тотальної невдачі в нинішньому сезоні, чинне керівництво «блаугранас» може знову звернути свій погляд у бік чергового «останнього романтика». Або людини з «барселонським серцем». Тому що цьому керівництву дуже зручно ловити в дірявий сачок повітря. І хизуватися своєю важливістю на тлі «тренерішек», чиї мрії збулися вже в момент представлення на «Камп Ноу».

Я ж кажу, що порочне замкнене коло...