Мішель Платіні: геній футболу, що став легендою на короткій дистанції

Про ігрову кар'єру Мішеля Платіні нині дуже часто забувають через скандальні історії корупційної діяльності, в якій француза викрили вже коли він працював в якості функціонера. Але ж колись для Платіні футбол був видом спорту, який щодня приносив Мішелю задоволення від перебування на полі і можливості феєрити з м'ячем в ногах. У цій справі він був і залишається одним з кращих в історії...

Платіні був абсолютно унікальним футболістом, який відзначався всюди, де грав - будь то рідна Франція, або ж Італія, де Мішель провів, мабуть, найкращий час у своїй кар'єрі, виступаючи за «Ювентус».

До переїзду в Італію, який трапився в 1982 році, Мішель Платіні на батьківщині грав на позиції півзахисника. Йому вдавалося демонструвати дива результативності, як в «Нансі» (98 голів в 183 матчах), так і в «Сент-Етьєні» (58 голів в 104 матчах). Та й за національну збірну Франції в своїй кар'єрі Платіні забив чимало - 41 гол в 72 матчах. До подібних цифр прагнули кращі нападники тих часів, але Мішелю настільки результативна гра давалася дуже просто - так, як нібито інакше просто й бути не могло.

Приїзд Платіні в Італію був сповнений великими очікуваннями. Француз мав стати заміною Ліаму Брейді - ірландцеві, який розважав своєю грою вболівальників «бьянконері» протягом попередніх двох сезонів. У той час Платіні ще не був остаточно сформованою зіркою. У 27 років він досяг успіху на багатьох рівнях, але в його кар'єрі все ще простежувалася певна непослідовність, яка залишала сумніви в міркуваннях деяких фахівців. Проте, саме Платіні виявився тим футболістом, на якого керівництво «Ювентуса» улітку 1982 року зробило ставку.

Всього за два роки до цього в Італії нарешті дозволили залучати іноземних футболістів для ігор в Серії А. Спочатку квота дорівнювала одному легіонеру в команді, в 1982 році її збільшили до двох. Керівництво «Ювентуса», скориставшись послабленнями в регламенті, запросило до своїх лав не тільки француза Платіні, а й поляка Бонека. Контракти з обома були підписані ще в квітні, але «бьянконері» намагалися всіляко замовчувати про угоди, що готуються, щоб не псувати настрій Брейді, який повинен був піти, адже той допомагав туринцям вести боротьбу за «золото» чемпіонату. Втім, утримати в таємниці такі новини не вдалося, але ірландець все одно залишився професіоналом до кінця, і посприяв виграшу «Ювентусом» свого 20-го Скудетто.

Перші тижні для Платіні в «Ювентусі» були важкими. Незважаючи на прибуття в колектив, де було чимало зіркових італійських гравців, які стали чемпіонами світу в 1982 році, Платіні (його збірна Франції стала на ЧС-1982 четвертою) та Бонеку (поляки фінішували на тому мундіалі третіми) далеко не відразу вдалося знайти порозуміння один з одним, та з партнерами під керівництвом Джованні Трапаттоні.

Відкрити рахунок забитим м'ячам за «Ювентус» Платіні вдалося в кубковій дуелі проти «Пескари». У цьому турнірі справи у «бьянконері» йшли непогано, а ось чемпіонат команда почала з пробуксовки. Розіграш сезону туринці почали з поразки в Генуї від «Сампдорії», в рядах якої, немов за іронією долі, виступав колишній кумир фанатів «бьянконері» Ліам Брейді. У пресі з'явилися сумніви в тому, що Платіні взагалі підходить для рівня такої команди, як «Ювентус», і хоча відверто погано на той момент часу виглядала вся команда, але основна критика діставалася новоспеченим туринцям-легіонерам Платіні і Бонеку.

Навіть той факт, що у Платіні на той момент були проблеми з пахом, не рятував від критики. У пресі навіть з'явилися чутки про те, що Мішель в зимове міжсезоння намірився покинути клуб і повернутися до Франції, але вони дуже швидко захлинулися. У листопаді 1982 року відбувся переломний момент, як для «Ювентуса», так і для самого Платіні. У дербі проти «Торіно» саме єдиний м'яч француза, проведений на 35-й хвилині, приніс «бьянконері» перемогу - 1:0. Вона допомогла підвищити моральний дух команди, а сам Платіні, дочекавшись невеликої зимової паузи, повернувся до Франції, щоб залікувати травму, і по поверненню бути вже в кращих кондиціях.

Зимовий відрізок став невдалим для «Ювентуса», вмістивши в себе шість нічиїх та одну поразку, після чого стало ясно, що претендувати на чемпіонство туринці навряд чи здатні. Однак по весні Платіні буквально ожив - в наступних 9 матчах чемпіонату француз відзначився 14 забитими м'ячами у воротах суперників «Ювентуса». Ця серія включила в себе матчі, в тому числі і проти таких сильних опонентів, як «Інтер», «Фіорентина» та «Рома», що зрештою і стала чемпіоном. Та й у фіналі Кубка Італії-1982/83 проти «Верони», що складався з двох матчів, саме Платіні приніс трофей своїй команді, забивши спершу другий м'яч «бьянконері» в матчі-відповіді (перший завершився поразкою туринців - 0:2), і перевівши гру в овертайм, а потім і відзначившись вирішальним м'ячем - 3:0.

Поліпшення результатів в грі Платіні відбулося після того, як Мішель попросив Трапаттоні дати йому більше свободи в діях. Тренер відгукнувся, фактично надавши французу «ключі від півзахисту» команди, і це зіграло свою роль, адже дії «Ювентуса» в атаці стали куди більш вишуканими через неймовірні здібності Платіні до креативу.

Серйозну увагу команда Трапаттоні в тому сезоні приділила Кубку європейських чемпіонів. «Бьянконері» були конкурентноздатні на континентальному рівні, а дует Платіні - Бонек робив їх неймовірно сильними в атаці. У чвертьфіналі туринці вибили з розіграшу чинного володаря трофея англійську «Астон Віллу» (5:2 - за сумою двох матчів), а в півфіналі пройшли польський «Відзев» (4:2 - по двом матчам). Причому на рахунку Платіні виявилося три забитих м'ячі в чотирьох поєдинках. Француз набрав видатну ігрову форму, що робило «Ювентус» фаворитом фінального протистояння з «Гамбургом».

Однак перемозі «Ювентуса» в тому розіграші КЄЧ статися не судилося. У досить нудному фіналі все вирішив єдиний забитий Феліксом Магатом м'яч на 8-й хвилині. «Гамбург» виграв з рахунком 1:0, а наполегливому в атаці «Ювентусу» так і не вдалося увійти в історію на грецькому стадіоні «Олімпійський» в Афінах, і виграти свій перший Кубок європейських чемпіонів.

У наступному сезоні від «Ювентуса» очікували вже куди більшого, що було абсолютно правильно. Почати чемпіонат «бьянконері» вдалося так, як вони того й хотіли - з переконливої ​​перемоги над «Асколі» (7:0), серйозну лепту в яку у вигляді двох забитих м'ячів вніс і наш герой. «Ювентус» за літо встиг змінитися - команду покинули Діно Дзофф і Роберто Беттега, але менталітет переможців Трапаттоні вдалося зберегти.

До Різдва «Ювентус» підійшов в якості лідера чемпіонату, але у клубу виник ще один привід для гордості - Мішель Платіні виграв свій перший «Золотий м'яч», всерйоз обійшовши в підсумковому опитуванні шотландця Кенні Далгліша з «Ліверпуля», який став другим (110 очок проти 26). Це було неймовірне досягнення, особливо на тлі того, що ще 12 місяців тому в Італії всерйоз говорили про невдоволення грою Платіні, який, в свою чергу, розглядав варіанти по відходу з клубу. Але отримання престижної нагороди не зменшило ходу Платіні - він видав восьмиматчеву результативну серію в чемпіонаті, що дозволило «Ювентусу» стати головним фаворитом сезону в Італії, і згодом повернути титул в Турин.

Успішна гра в Кубку володарів кубків стала ще одним важливим завданням для «Ювентуса». Розуміючи, що цей турнір був в сезоні-1983/84 вершиною їхніх континентальних домагань, «бьянконері» зосередилися на ньому, пройшовши в перших раундах польську «Лехію» і французький «Парі Сен-Жермен», в чвертьфіналі - фінську «Хаку», а в півфіналі - англійський «Манчестер Юнайтед». До того моменту «Ювентус» вже встиг оформити чемпіонський титул в Серії А, а тому на фінал КВК проти «Порту» футболісти туринської команди виходили з однією думкою - виграти, щоб здобути ще один престижний трофей і зробити сезон понад успішним. Це вдалося: «Ювентус» переграв португальців з рахунком 2:1 на стадіоні «Санкт-Якоб Штадіон» в Базелі.

Платіні вдавалося в тому сезоні проявляти себе не тільки в матчах з командами свідомо нижчого рівня, а й проти грандів. Він забивав в ключових поєдинках з «Інтером», «Міланом», «Торіно», «Ромою», а от у фіналі Кубка володарів кубків проти «Порту» відзначитися не зміг, але це не применшує заслуги француза в тому тріумфі всієї команди.

Крім того, в Серії А другий сезон поспіль саме Платіні став найкращим бомбардиром. На його рахунку було 20 м'ячів, що на один більше, ніж у бразильця Зіко з «Удінезе». Успішна гра призвела до того, що Мішель потрапив до заявки домашнього для збірної Франції чемпіонату Європи-1984. Та континентальна першість стала справжнім бенефісом для «триколірних» і особисто для їхньої головної зірки Мішеля Платіні. Це стало «вишенькою на торті» в кар'єрі генія, який з 9 голами став кращим бомбардиром змагання, набагато перевершивши найближчого переслідувача (ним з 3 забитими м'ячами в активі виявився датчанин Франк Арнесен).

Сезон-1984/85 був неймовірно контрастним. Платіні був звично успішним, в третій раз поспіль ставши найкращим бомбардиром Серії А (18 забитих м'ячів), і вдруге поспіль вигравши «Золотий м'яч», а ось «Ювентус» був просто в жахливій формі. «Бьянконері» огидно почали сезон, вивчивши по його ходу всю глибину глибин турнірної таблиці.

Втрата шансів виграти національний чемпіонат призвела до того, що «Ювентус» максимально сфокусувався на завданні нарешті виграти Кубок європейських чемпіонів. У першому раунді туринці в двох матчах не залишили шансів на успіх скромному фінському клубу «Ільвес» - 6:1, а потім послідовно до самого фіналу прибрали з дороги швейцарський «Грассхопперс» (2:0, 4:2), чеську «Спарту» (3:0, 0:1) і французький «Бордо» (3:0, 0:2). У ворота співвітчизників Платіні відправив третій м'яч своєї команди в першому матчі, який і став вирішальним у двоматчевій дуелі, виявившись також ще й одним з найбільш красивих в кар'єрі Мішеля.

Чемпіонат Італії «Ювентус» завершив на шокуючому 6-му місці, а тому перемога в Кубку європейських чемпіонів була чи не єдиним шансом для «бьянконері» врятувати сезон. У фіналі туринцям належало зіграти проти «Ліверпуля», з яким «Ювентус» за кілька місяців до цього зустрічався в Суперкубку УЄФА і здобув перемогу з рахунком 2:0.

У підсумку фінал КЕЧ-1984/85 «Ювентус» виграв з рахунком 1:0, а Платіні став автором єдиного гола, який провів з пенальті. Однак в історію та гра увійшла зовсім не через те, що стала першою, яка принесла «Ювентусу» найпрестижнішу нагороду клубного європейського футболу, а через сумнозвісні події на стадіоні «Ейзель» в Брюсселі, де в результаті обвалення стіни однієї з трибун загинуло 39 осіб, переважно італійців.

Втім, незважаючи на те, що футбол у тому євросезоні відійшов на другий план, ніхто на континенті не міг заперечувати, що Мішель Платіні був ключовою фігурою в складі «Ювентуса». Недивно, що все це призвело до третього поспіль виграшу французом нагороди «Золотий м'яч» - історичного явища на той момент.

Після цього кар'єра Платіні в «Ювентусі» дещо пішла на спад. Можливо, посприяли тому чутки про бажання Мішеля змінити команду - багато говорили про можливий перехід в «Барселону». Однак в результаті Мішель погодився продовжити контракт з «бьянконері», з якими встиг виграти «золото» Серії А в сезоні-1985/86, по завершенні якого ще й здобув «бронзу» на чемпіонаті світу-1986 в Мексиці в складі збірної Франції.

В той момент в Італії з'явилася нова зірка - до «Наполі» прибув Дієго Марадона. Крім того, в травні 1986 року «Ювентус» покинув Джованні Трапаттоні, а Ріно Маркезі, що прийшов йому на зміну, не зміг зберегти для «Ювентуса» чемпіонський титул. Сезон-1986/87 став для Платіні останнім не тільки в стані «бьянконері», а й взагалі у футболі. Він завершив кар'єру занадто рано, згодом охарактеризувавши цю подію досить ємною фразою в автобіографії: «Як футболіст я помер в 32-річному віці - 17 травня 1987 року...»

Вивчаючи ігрову кар'єру Мішеля Платіні, не можна прийти до іншого висновку, окрім як той, що француз є одним з кращих футболістів в історії футболу, і, мабуть, найкращим в історії «Ювентуса». Так, після Платіні в Турині грало чимало зірок першої величини - наприклад, Алессандро Дель П'єро, Джанлуїджі Буффон, або Кріштіану Роналду, але спадщина одного Платіні, ймовірно, перевершує все те, що дали «бьянконері» всі три згаданих вище гравці разом узяті. Француз за такий короткий проміжок часу довів, що не має собі рівних не тільки в Італії, але й в світовому футболі. Тому зараз Платіні - справжня легенда в Турині, і ніякі корупційні скандали не схильні це змінити. А якщо так, то це означає, що сьогодні, коли Платіні виповнюється 65 років, в Італії (та й за її межами, мабуть, теж) знайдеться чимало любителів футболу зі стажем, хто ввечері в спокійній атмосфері вирішить за краще підняти келих хорошого вина за здоров'я мсьє Мішеля. Многая літа, Platoche!

Олексій СЛИВЧЕНКО