Дружина Фонсеки: «До зустрічі з Паулу була керівником прес-служби Ахметова»

Катерина Остроушко - дружина колишнього тренера «Шахтаря» Паулу Фонсеки, що нині працює з «Ромою» - розповіла італійському виданню Il Tempo про те, як відбувся переїзд їхньої сім'ї до Риму, а також поділилася деякими подробицями сімейного життя з португальцем.

- Переїзд до Риму - це був вибір долі. Ми прийняли рішення разом, це було складно, але я вважала, що цей переїзд зробить нас щасливішими, і я до сих пір так думаю. Якщо мені доведеться покинути Україну, - сказала я собі, - то Рим ідеальний. В Україні ми були щасливі. Паулу домігся спортивних успіхів, у мене була робота, яку я дуже любила, і вся моя сім'я була поруч. Але я відчула, що мій чоловік був готовий до нового випробування. Коли подзвонили з «Роми», наш син ледь народився, і ми тільки переїхали. Я навіть не встигла спустошити коробки.

- Сьогодні ви живете в Монтеверде: як ви зупинили вибір на цьому місці?
- Це був будинок, який вибрав нас: чарівна старовинна вілла на краю великого парку, зі своєю історією. Це тихе і спокійне місце; коли ворота закриваються позаду нас, здається, що весь світ ніби зникає. В саду повно квітів і рослин, я часто збираю троянди, щоб зробити букети, а потім покласти на стіл. Мій чоловік дражнить мене, він каже, що це моя медитація. Хто знає, можливо, він і має рацію.

- Чи були ви коли-небудь раніше в Римі?
- Так, вперше я відвідала місто в 2018 році, коли «Шахтар» грав проти «Роми» в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. Легко уявити, що тоді я не вболівала за римську команду (сміється). Але я закохалася в місто з першого погляду. Кілька місяців по тому ми повернулися сюди в невелику відпустку, і ми були вже не одні, ми очікували на Мартіна. Наш син відвідав Рим ще до свого народження.

- Як ви пережили карантин?
- В такий складний момент це може прозвучати егоїстично, але я повинна визнати, що цей час, який ми провели вдома разом, став величезним подарунком. Я звикла бачити, як Паулу часто виїжджає і мені залишається чекати його по кілька днів. Ми ніколи не могли раніше навіть поснідати без поспіху. Було приємно отримати час, щоб побути один з одним, і з нашим сином. Ми кожен день тренувалися в саду, і навіть разом готували їжу, а прибирання будинку здавалася мені привілеєм.

- Як ви взагалі проводите свої дні?
- Мій син - найкраща компанія: ми граємо, читаємо, плаваємо, досліджуємо світ. Це все нове для нього. Перед карантином ми довго гуляли по місту разом з Паулу. Тепер ми сумуємо по улюблених місцях в Римі.

- Яким був ваш перший рік в якості матері?
- Мартін буквально перевернув наше життя з ніг на голову, ми пережили все: безсонні ночі, сльози, втому. Але коли я згадую це, я посміхаюся, тому що Паулу завжди був поруч зі мною. Він не просто допомагає мені, він дійсно розділяє все зі мною. У нього є ще двоє дітей, він ідеальний батько. Мартін без розуму від нього, іноді я навіть заздрю! Ви повинні бачити, як він біжить до дверей, коли чує, що Паулу повертається додому.

- Переїзд в Рим змінив ваші професійні плани?
- Повністю. Мені було всього 25 років, коли я увійшла в правління найбільшої в моїй країні медіагрупи «Україна». Коли я зустріла Паулу в 2017 році, я була керівником прес-служби Ріната Ахметова протягом двох років. Мені подобалася моя робота, але я думаю, що важливо бути відкритою для змін. У минулому я також вела телешоу, але з тих пір, як я пішла, я щасливо жила в автономному режимі. Наприклад, аккаунт в Instagram я вела тільки протягом шести місяців.

- Тим не менш, ви здаєтеся дуже модною парою.
- Нам подобається мати «парний стиль», навіть коли йдемо в супермаркет. Секрет в тому, що він ніколи не одягається, перш ніж я виберу свій наряд. Навіть якщо я перевдягаюся по кілька разів. Я не заручниця моди, але люблю гарний одяг. Моя філософія - менше, але якісніше. Паулу - найелегантніший чоловік, якого я знаю, у нього бездоганний смак і він любить красиві туфлі.

- Розкажіть, як ви пережили катастрофу, що обрушилася на Україну в 2014 році.
- Це була трагедія. Тисячі людей втратили близьких і свої будинки під час війни на Донбасі. Багатьом довелося все починати заново, і моя родина не була винятком. Я чула, як бомби вибухають позаду мене. Немає нічого більш жахливого. Я не повернулася в Донецьк, де провела п'ять років дитинства і більшу частину дорослого життя. Я дуже люблю свою країну і чекаю миру в ній разом з сотнями тисяч українців.

- Де ви бачите себе через десять років?
- Це складне питання. Життя навчило мене нічого не планувати, оскільки все може змінитися буквально за годину. Я поняття не маю, де буду навіть через пару років, але я точно знаю, з ким: це мій чоловік, наші діти, наші близькі. Я бачу себе щасливою жінкою, незалежно від того, чим я буду займатися, будь то телешоу або турбота про мої троянди.