Кадар не був випадковим пасажиром в Динамо. Він просто сів не в той вагон

Можливо, хтось вже встиг забути, але Тамаша Кадара в «Динамо» запросили тоді, коли головним тренером першої команди був Сергій Ребров. Про здібності цього фахівця можна багато говорити, але факт залишається фактом - це останній тренер «біло-синіх» до нинішнього моменту, який приводив команду до «золотих» медалей чемпіонату України і виводив її в Лігу чемпіонів.

До чого це ми? До того, що в останні кілька місяців більшість вітчизняних уболівальників чи не огульно критикували Тамаша Кадара, та й саме «Динамо» за покупку такого футболіста, якого багато хто, м'яко кажучи, недолюблював. А ось чи заслужив угорський бек таку кількість негативу? Відверто кажучи, навряд чи...

Ще за Сергія Реброва Тамаш Кадар зумів закріпитися в основному складі «Динамо», а з приходом на тренерський місток команди Олександра Хацкевича й зовсім перетворився чи не в ключового її центрбека. Воно і зрозуміло - футбол, в який грала київська команда під керівництвом білоруського наставника, був досить простим і невигадливим. При такій грі захисник, який вміє виконати якісне та точне закидання на кілька десятків метрів, апріорі має цінуватися на вагу золота. І Кадар, як би не помилявся позиційно, таким був.

Дійшло навіть до того, що інтерес до угорського бека почав проявляти «Зеніт», де свого часу підшукували центрального захисника з робочою лівою ногою. За підписання Кадара пітерський клуб, за чутками, пропонував «Динамо» 8 мільйонів євро, але кияни відмовилися. Причому не через позицію керівництва клубу, а як подейкували тоді, саме через категоричне небажання Хацкевича розлучатися з настільки цінним кадром.

Незважаючи на літній тріумф на чемпіонаті світу U-20 у складі збірної України Дениса Попова, цьому молодому та талановитому беку тривалий час не вдавалося пробитися до складу першої команди «Динамо». Здавалося б, вже де-де, а в стані «біло-синіх» нині точно довіряють своїм перспективним вихованцям, але в ситуації з Поповим це мало допомагало футболістові домогтися бажаного. Пара центрбеків Бурда - Кадар була фактично безальтернативною у Хацкевича, а коли хтось із них з якихось причин випадав, товаришів по команді завжди був готовий підстрахувати Шабанов.

Черговий невихід в груповий раунд Ліги чемпіонів в нинішньому сезоні коштував тренерського крісла Олександру Хацкевичу. На його місце прийшов відмінно знайомий з кадровою ситуацією в команді Олексій Михайличенко і... продовжив ставити Тамаша Кадара до складу. Ось і парадокс - вболівальники «біло-синіх» невтомно хейтили угорця, а тренерський штаб продовжував йому довіряти. Зауважте, Михайличенко - це вже третій фахівець, який переконано вірив у здібності Кадара. Невже Ребров, Хацкевич і Михайличенко - самі собі вороги, щоб довіряти місце в складі відверто неліквідному футболісту? Навряд чи…

Вся справа в тому, що Кадар, незважаючи на свою деяку, скажімо так, розхлябаність на полі, все-таки був для нинішнього «Динамо» футболістом вельми пристойного рівня. Часи, коли «біло-сині» могли купити на посилення легіонера рівня Драговича або Віди канули в літу, а тому в сучасних реаліях київській команді доводилося економити і звертати увагу на гравців, які представляють трохи менш амбітні національні збірні, ніж ті ж команди Австрії або Хорватії. Зрозуміло, що курс на довіру власній молоді - штука дуже правильна і така, що однозначно отримала схвалення у вболівальницьких колах, але й про результат забувати не варто. Робити ставку на молодого і необстріляного Попова в кваліфікації Ліги чемпіонів, ймовірно, можна було, але тільки уявіть, що б сталося, якби Денис допустив якусь катастрофічну помилку в матчі такого рівня. Впорався б молодий бек з критикою, що хлинула б на нього з такого приводу? Дуже сумнівно. А ось Кадар - футболіст більш досвідчений і стійкий, до того ж корисний, адже володіє непоганими навичками гри в пас.

До слова, про передачі. У нинішньому розіграші чемпіонату України саме Кадар за багатьма показниками знаходиться в когорті кращих в «Динамо». Скажімо, угорець беззаперечний № 1 в стані «біло-синіх» з просування м'яча. Чи перебував він під пресингом, чи ні, але Кадар відрізнявся досить вправними діями, володіючи хорошим баченням поля і розумінням гри.

Було б інакше, Кадар ніколи не мав би один з найвищих показників за загальною кількістю виконаних передач в команді і вже тим більше не міг би похвалитися їх середньою точністю в 91,5%. Статистика взагалі штука вперта, а тому як нею не крути, але цифри все одно кажуть, що Кадар і Бурда - кращі центральні захисники «Динамо» в останніх двох сезонах. Українець, на жаль, не може зараз грати через травму, а угорець на радість багатьох фанатів команди був проданий китайському клубу «Шаньдун Лунен».

Вже без Кадара, але ще без Бурди, «Динамо» в п'ятницю сенсаційно поступилося «Дніпру-1», в складі якого оборону суперника буквально самотужки знищив Владислав Супряга. Своїми швидкими діями цей футболіст наочно продемонстрував слабкість в позиційній грі Артема Шабанова, а також певні тактичні прогалини у Дениса Попова. Два центрбеки, яких чомусь ніхто не хейтить так, як Кадара, провалили поєдинок в день, коли їхній конкурент був офіційно проданий. Символічно? Можливо…

Але навіть не це головне. Куди важливіша причина, по якій продали Кадара. З чуток, захисник нагрубив головному тренеру команди Олексію Михайличенку, за що негайно був засланий в дубль, а згодом і проданий. Якщо це дійсно правда, то навряд чи варто шукати виправдання для угорця, тому як коуч не повинен прогинатися ні під кого з футболістів. Продемонструвавши слабкість один раз, такий наставник ризикував би бути незрозумілим і таким, що втратив авторитет у решти групи футболістів в майбутньому.

Хоча все це як мінімум виглядає дивним. Коли Кадар тільки прийшов в «Динамо», він заявив буквально наступне: «Сергій Ребров виклав мені всі вимоги, які будуть до мене пред'являти в «Динамо», і мені було дуже приємно з ним спілкуватися. Для мене дуже важливо мати хороший контакт з тренером, постійно спілкуватися з ним».

Якщо угорець був щирим і діяв в команді відповідно до своїх переконань, то «корінь зла» можна шукати саме у вимогах тренера, читай, Михайличенка. Ні для кого не секрет, що взимку «Динамо» на зборах в Туреччині істотний акцент робило на фізичній роботі. Подейкували, що настільки важких тренувань у «біло-синіх» давненько не було, а тому незвичні легіонери, які, мабуть, навіть не чули раніше про такі навантаження, виявилися, м'яко кажучи, здивовані подібним. Можливо, Кадар просто виявився тим, хто в якийсь момент банально і прямолінійно висловив все, що думає в обличчя наставнику. З урахуванням чуток про інтерес до Тамаша з боку російських і китайських клубів, ймовірно, угорець розумів, що навіть при суворій відповіді Михайличенка навряд чи виявиться в програшному положенні, адже «Динамо» тримати його в другій команді буде невигідно хоча б виходячи з економічної складової (платити солідну зарплату резервісту? Ось вже вибачте, особливо після досвіду з Самбрано - напевно подумали в керівництві клубу).

У підсумку всі розійшлися при своїх. «Динамо» повернуло затрачене (за неофіційною інформацією, від продажу Кадара кияни виручили на півмільйона євро більше, ніж свого часу витратили на його покупку), Михайличенко остаточно позбувся раптового бунтаря й блискуче зберіг обличчя головної людини в команді, а фанати «біло-синіх» тепер позбулися ще одного об'єкта для хейту. Ось тільки хто насправді виявиться у виграші? Почекаємо трохи, після чого й зробимо висновки. Зараз можна стверджувати тільки одне - Кадар не був для «Динамо» випадковим пасажиром. Він в міру своїх здібностей приніс певну користь команді і при трьох різних тренерах залишався затребуваним. В кінцевому підсумку, Кадар просто сів не в той вагон, коли вирішив зірватися на Михайличенка. Він міг би спокійно досидіти до літа й, можливо, навіть дочекатися вже четвертого свого коуча в «Динамо», але в підсумку його кар'єра тепер піде по зовсім іншому маршруту, який не має нічого спільного з Україною...

Олексій СЛИВЧЕНКО