Гаттузо і Наполі: горе без розуму

У призначенні Дженнаро Гаттузо на пост головного тренера «Наполі» з самого початку не було багато логіки. Тому чи варто дивуватися, що «адзуррі» все нижче і нижче опускаються в турнірній таблиці. Хіба жарт, що «вічний» конкурент «Ювентуса» в боротьбі за скудетто зараз займає лише одинадцяте місце. І за грою та перспективами «партенопеї» значно ближче до зони вильоту, ніж до єврокубкової зони. Але ось звинувачувати в такому стані речей виключно Ріно не можна. Майже все вже було програно до нього. Причому не тільки на футбольному полі.

Але якщо ви встигли подумати, що я зараз всі «шишки» буду метати в сторону химерного і неврівноваженого президента неаполітанського клубу Де Лаурентіса, то помиляєтеся. Так, вина дона Ауреліо в найважчій за останнє десятиліття кризи «Наполі» є, і чимала, але це лише частина пазла. Вище було сказано, що логіки в призначенні Гаттузо в «Наполі» було не дуже. Так це правда. Але ось логіки у відставці Анчелотті було хоч відбавляй. І це навіть після того, як Карліто вивів свою вже колишню команду у весняну частину Ліги чемпіонів, яка при цьому не зазнала жодної поразки в груповому раунді чемпіонської Ліги. Але при цьому маститий наставник провалився на внутрішній арені. Причому провалився по всіх статтях. І рішення про його відставку було прийнято Де Лаурентісом ще до переможного матчу останнього туру ЛЧ проти «Генка».

***

Справа в тому, що Ауреліо дуже серйозно розраховував на авторитет, досвід і харизму Карло. Досі в «Наполі» не було настільки маститого наставника, який виграв майже всі вагомі титули і в Італії, і в Європі. Президент «Наполі» небезпідставно вважав, що з приходом Анчелотті команда отримає не тільки новий імпульс і мотивацію, загублену «пізнім» Саррі, а й нарешті посуне ненависний «Юве» з чемпіонської вершини. Для вирішення такого серйозного завдання Де Лаурентіс прописав Анчелотті дуже серйозну платню - п'ять мільйонів євро в рік. Стільки в «Наполі» ще не заробляв ніхто. За умови збереження основного складу президент клубу гарантував своєму тренеру і непогане підсилення. Правда, дістати всіх тих, кого конкретно хотів Карло, не вдалося. Але навіть при цьому «партенопеї» мали дуже сильний склад.

На жаль, але добитися бажаного «Наполі» Анчелотті не вдалося. У минулому сезоні команда хоч і стала знову другою, але нав'язати турінцям навіть видимість боротьби за чемпіонство не змогла. На євроарені - теж провал. І навіть в Кубку Італії. Карло виявився просто не готовим до цього виклику. Він не зміг належним чином мотивувати гравців, не зміг кардинальним чином змінити гру, не виходило у нього і прищепити колективу фірмовий стиль. «Наполі» Анчелотті - і за складом, і за стилем - то все ще «Наполі» Саррі. Але на старих «дріжджах» бути законодавцями моди в серії А у неаполітанців уже не вийшло. Де Лаурентіс це зрозумів ще після закінчення минулого сезону. Він уже тоді мав намір прибрати Анчелотті: пропонував роботу Гасперіні, але коуч «Аталанти» відмовився. Після цього президент вирішив дати своєму другові-тренеру ще один шанс. Однак Карло цим шансом не скористався. Швидше навпаки - лише погіршив ситуацію. У нинішньому сезоні неаполітанці стартували як ніколи невдало - сьоме місце, відсутність гри як такої, не кажучи вже про стиль і філософію. А як вам безвиграшна серія в дев'ять матчів? А тут ще й футболісти виявилися перебірливими - відмовилися «замикатися» на базі, як велів президент, а тренер з ними не впорався. Навіть зовні було видно, що Анчелотті дуже втомився, що робота в Неаполі стала для нього не віддушиною, а тягарем. Він обтяжувався, а не працював, тому розставання було неминучим і закономірним. І воно не змусило себе довго чекати. Але, чорт забирай, чому саме Гаттузо?

***

Подейкують, що Де Лаурентіс спочатку хотів запросити більш іменитих і авторитетних тренерів - Макса Алегрі і Лучано Спалетті. Але ті з різних причин відмовили. І тоді на виручку босові «Наполі» прийшов майже всесильний футбольний посередник Мендеш. За наполегливим чуткам, це саме сеу Жорже переконав дона Ауреліо в тому, що на зміну зрілості на тренерське крісло в «Наполі» повинна прийти молодість. І оптимальним варіантом в зв'язку з цим, на думку португальського агента, був його підопічний Гаттузо.

Історія замовчує, в чому саме полягала «оптимальність» Дженнаро, проте в підсумку на місце Анчелотті був призначений саме екс-тренер «Мілана». Можливо, це сталося не в останню чергу і тому, що сам «тато Карло» в якості свого наступника вказав на свого колишнього підопічного по чемпіонському «Мілану».

Так це чи ні, можна лише здогадуватися. Але те, що навіть сам Ріно на своїй першій прес-конференції не зміг чітко відповісти, чому вибір впав саме на нього, це факт. Тоді новоспечений тренер «Наполі» спробував відбутися жартами, мовляв, це тому, що у мене теж борода з сивиною. Типу хвіст і вуса - ось мої документи.

Як би там не було, але Дженнаро обіцяв повернути «Наполі» туди, де його місце - в зону Ліги чемпіонів. Правда, особливо не став уточнювати, як саме він це буде робити. Лише побіжно заявивши, що команді потрібно «гарненько попрацювати».

На жаль, при Гаттузо «Наполі» працює аж ніяк не «гарненько». У п'яти матчах під керівництвом нового тренера «партенопеї» здобули лише одну перемогу. І з сьомого місця в таблиці зробили ще чотири кроки вниз. Після програного домашнього матчу з «Фіорентиною» Гаттузо в серцях зазначив, що «команда показала ганебну гру» і що «ми досягли дна». Чому так сталося, тренер пояснити не зміг. І в цьому він, до речі, щирий. Пам'ятається, ще в «Мілані», після невдалих поєдинків, Ріно завжди намагався бути об'єктивним, і завжди брав провину на себе. З цим у нього і в «Наполі» все нормально. Але, схоже, тільки з цим.

***

Відразу після призначення Ріно в «Неаполь», ті в Італії, хто вірить в його тренерський талант, відзначали, що за рахунок посилення крену на «фізику» і довірчих бесід з футболістами команда може подолати кризу. Власне, інших чеснот у Гаттузо не бачать навіть його апологети. По всій видимості, вони мають рацію. «Мілан» тренера Гаттузо не був чимось примітним. Команда грала на характері, на морально-вольових, через «не можу». Прийшовши на «Сан-Сіро», Дженнаро відразу ж збільшив навантаження на гравців, істотно додавши «фізики» і бігової роботи. Це дало свої плоди. Правда, значно пізніше. У минулому сезоні «Мілан» зміг фінішувати «аж» на п'ятому місці, за крок від зони ЛЧ. Але, справедливості заради, потрібно сказати, що ні свого стилю, ні своїх якихось особливих тренерських методів у Ріно не було. Або ще не виробилися (до речі, а вам це не нагадує нинішню ситуацію в київському «Динамо»?).

Можливо, що в майбутньому, в середній перспективі Гаттузо і стане хорошим фахівцем, зі своїми фішками і «тріщинками», і коли-небудь гру його команди назвуть «Гаттузобол». Але зараз на роль кризового менеджера в такій серйозній і в той же час неоднозначній команді, якою є «Наполі», він не тягне. Ріно - чудовий хлопець, що вміє гасити локальні конфлікти, дружити з усіма і непогано бігати «марафонські дистанції». Але в режимі «тут і зараз» він навряд чи може допомогти своїй нинішній команді. Ось тому в його призначенні було так мало здорового глузду.

Власне, це визнає і сам тренер, який, схоже, не знає, як вибратися з ситуації, і Де Лаурентіс, який нібито бажає повернути Анчелотті назад.

З боку всі ці неаполітанські метання виглядають одночасно і кумедно, і сумно. І навіть якось прикро стає, що такий серйозний проект може накритися мідним тазом. Але, разом з тим, очевидно, що проблеми «Наполі» мають суто «домашній» характер. Тобто, не привнесені ззовні. Приблизно так само, як і в нинішньому «Динамо».

А ще очевидно, що на поточному сезоні серії А «Наполі» може поставити хрест - нічого серйозного команді вже не світить. І ось в цьому зв'язку цікаво, який вибере шлях президент клубу: дасть Гаттузо можливість і далі керувати командою, набиваючи гулі і долаючи труднощі, або ж впаде в чергову свою крайність.

Валерій ВАСИЛЕНКО