Артета може стати другим Гвардіолою. Йому потрібно тільки не заважати

За пару-трійку днів дуже складно, якщо взагалі можливо, реформувати кризову команду, вдихнути в неї нове життя. А саме стільки часу було в запасі у Мікеля Артети, нового головного тренера «Арсеналу», перед своєю першою грою на чолі «канонірів». Лондонці зіграли в гостях проти впертого і незручного «Борнмуту». Зіграли в невиразну нічию 1:1. Після того поєдинку Артета заявив, що його команда зіграла майже ідеально. Додавши, що ідеальність виражалася, перш за все, в бажанні, характері і пристрасті. Можливо, ті післяматчеві слова тренера-початківця були сприйняті, перш за все, як акт доброї волі, дипломатичний крок або бажання сподобатися футболістам. Але після майже місяця на чолі «Арсеналу» можна впевнено сказати, що Артета після «Борнмуту» не лукавив. І не намагався всім сподобатися. Іспанець дійсно почав розгрібати арсенальські завали. І перше, що він налагодив - повернув «канонірам» бажання грати в футбол. Тобто, говорячи простою мовою, Мікель розповів і показав на «пальцях», що потрібно робити, а чого робити не можна.

***

Здавалося б, кожен, хто більш-менш розбирається в незрозумілих для стороннього погляду аналітичних футбольних викладках і елементарних нормах тренувального процесу, може сказати, «що таке добре, а що таке погано». Однак головне в даному випадку - не тільки визначити ступінь токсичності команди, її больові точки, але і знайти вихід з ситуації, що склалася.

Унаї Емері, який очолив «Арсенал» після, здавалося, вічного Арсена Венгера, з точки зору знання матчастини був не гіршим за Артету. Але баск завжди вважався чужаком на «Емірейтс» - і коли його тільки призначили, і коли вже звільняли. Своїми тактичними експериментами він вщент заплутав не тільки команду, але і себе. Не маючи підтримки ні в клубному керівництві, ні всередині команди, ні тим більше на трибунах, Емері особисто визначив свою долю. Боси «Арсеналу», зметикувавши нарешті, що для команди і вболівальників потрібен не стільки фрік-аналітик, скільки авторитет, призначили на ще тепле після Емері крісло Юнгберга - славного екс-півзахисника тієї славної команди Венгера. Але і в даному випадку розрахунок не виправдався. Фредді виявилося достатньо тижня, щоб переконатися, що справи в «Арсеналі» навіть гірші, ніж здавалися на перший погляд. Переконавшись, що все так погано, швед просто опустив руки: мовляв, не зможу, не подолати.

Після цього і визрів варіант із запрошенням Артети. З точки зору тут і зараз це призначення для «Арсеналу» виглядає практично безпрограшним. З тієї простої причини, що іспанець уособлює все те хороше, що було у двох його попередників: аналітичний розум плюс авторитет. Але, до всього іншого, у Артети є те, чого не було ні в Емері, ні у Юнгберга - пристрасть, непосидючість, оптимізм. Розібравшись в проблемах команди, він не опустив руки. Він засукав рукава. І це дуже похвальний момент для уболівальників «Арсеналу».

***

Перші плоди роботи Артети в «Арсеналі» вже видно. Після «Борнмуту» лондонці провели ще два три матчі в АПЛ під керівництвом 37-річного наставника. І два з них - проти топ-команд - «Челсі» та «МанЮнайтед». Вже на підставі цих двох зустрічей можна визначити, яким бачить Артета свій «Арсенал».

В першу чергу кинулося в очі вміння іспанця скрупульозно підготуватися до суперника, розібрати його сильні і слабкі сторони, тактику, попередні поєдинки. В принципі, саме цим Артета займався в «МанСіті», допомагаючи Пепу, так що в зв'язку з цим нічого дивного. Дивно інше: як саме розбирав Мікель своїх опонентів: він «обгриз» їх до кісточок. Це визнав і Лемпард, подібне говорив і Сульшер. Артета відмінно вивчив схеми і манеру гри і «Челсі», і «МЮ». І проти «пенсіонерів», і проти «дияволів» «каноніри» зіграли з позиції стартової сили. Причому, що показово, використовуючи і пресинг, і контрпресинг.

Найцікавіше в даному випадку в тому, що пресинг «Арсеналу» не був високим, швидше за все, був помірним - для більш сильної формули у футболістів поки не вистачає сил. Але ось бажання, про що Артета сказав після «Борнмуту» - дійсно, хоч відбавляй. А ще - непоганої гри без м'яча, чого у пізнього Емері вже не було. Стартової прудкості і стартового гольового доробку «Арсеналу» в матчі проти «Юнайтед» вистачило для перемоги, а ось проти «Челсі» - не вистачило навіть для нічиєї. Незважаючи на проведену роботу, лондонцям все ще не вистачає елементарної «фізики». Їх не вистачає на цілий матч. Особливо для такого «енерговитратного» футболу, який намагається прищепити підопічним Артета.

Однак головні перетворення нинішнього «Арсеналу» пов'язані не тільки з тактичними або модельними пертурбаціями, скільки з індивідуальними перетвореннями. Опріч тактичної виучки, вміння розібрати на атоми суперника, ще однією чеснотою Артети під час перебування асистентом Гвардіоли було вміння знаходити підхід до найпроблемніших футболістів. Уже встиг стати легендою факт перетворення Рахіма Стерлінга - з бридкого каченяти на прекрасного лебедя. В першу чергу це чудове перевтілення пов'язане з «задушевними» розмовами півзахисника «МанСіті» з Артетою. Власне, Мікель доклав руку до «реінкарнації» й інших футболістів «містян». Фернандіньо, наприклад. Або Гюндогана. Та й наш Зінченко дуже приємно про нього відгукувався.

***

В «Арсеналі» Мікель теж включив свій режим фахівця «розмовного жанру». І о диво: відразу кілька футболістів, на яких практично повісили ярлик «непридатний», заграли і розцвіли. Так-так, саме так. І якби йшлося лише про Джаку або Колашинаця, то в зв'язку з цим окличних знаків було б поменше. Але в тому-то і прикол, що мова йде в першу чергу про Давида Луїза і Месута Озіла. Бразилець знову приємно дивує точністю передач і надійністю в тилах, а ось німець - ви не повірите - працює і в відборі. Причому, що показово, в цьому компоненті він зараз кращий в команді серед гравців атакуючої ланки.

Твіттер Арсенала. Александр Ляказетт і Мікель Артета

Знайшов підхід Артета і до Ніколя Пепе, трансфер якого вважали провальним, і до Лукаса Торрейри, і до Александра Ляказетта. Та й до Обамеянга теж. Ці та інші основні гравці команди вже не відбувають номер на полі. Як мені здається з побаченого, їм уже не однаково. І ось в цьому головна заслуга саме Артети. Він обіцяв уболівальникам «червоно-білих» пристрасть, бажання і характер - він виконав обіцянку. Це можна стверджувати на підставі лише трьох поєдинків.

Але це аж ніяк не означає, що іспанцеві так само безболісно вдасться вирішити інші проблеми «Арсеналу». Головна з них - відсутність балансу між атакою і обороною - переслідувала ще «вічного» Венгера. Мсьє Арсен під завісу своєї кар'єри в Лондоні її так і не зміг вирішити: атака команди була зірковою, а ось оборона кульгала на обидві ноги. У Емері цей дисбаланс проявився ще крутіше. Доходило до абсурду, коли клуб міг дозволити собі купити за шалені гроші чергового атакуючого гравця - Пепе, зате діри в захисті не латали зовсім. Ось цей брак балансу і повинен вирішити новий тренер «Арсеналу». Або виховати «Бабу Ягу» у власному колективі, або вийти вже зараз на трансферний ринок. Але, так чи інакше, цю проблему вирішувати доведеться. Без її вирішення говорити про одужання колись кращої команди Англії не доведеться. Як і про перспективи самого Артети.

Це добре, що у Мікеля зараз є розуміння проблем «Арсеналу», є знання предмета, і є нестримний ентузіазм. Та й право на помилку, як видно, у нього теж є. Якщо іспанець зможе подолати всі ці та інші проблеми зростання, якщо клубне керівництво паралельно буде фінансово підживлювати цей складний процес, всі ми станемо свідками народження нової тренерської зірки, адже передумов для подібного ривка у нього більш ніж достатньо. Я прямо в передчутті: старіючий Пеп дарує Мікелю свій портрет з написом: «переможцю-учню від переможеного вчителя».

Але і можливостей не виплисти, згинути під руїнами колись великої імперії у нинішньої надії «Арсеналу» теж вистачить. Он приклад з Тьєррі Анрі маячить красномовно. Адже це життя: хтось виходить в герої, не маючи на те вагомих підстав, а когось, не зовсім заслужено, записують в невдахи.

Так що роби, що повинен, Мікель Артета, і будь, що буде.

Валерій ВАСИЛЕНКО