Фантастика на Максімірі: Шахтар зробив подвиг, вирвавши нічию у Динамо

Чемпіон України дуже некомфортно почувається під час пресингу суперника, якщо, до того ж, той грає з трьома центральними захисниками (як «Аталанта» або «Загреб», не кажучи вже про «МанСіті»). Але можна і чотирма захисниками - якщо ти «Динамо» київське, і тобі втрачати нічого. Та й «Олександрія», до слова, створила чемпіонам України набагато більше проблем, ніж варто було б. З усього цього перед грою на «Максимірі» випливав невтішний висновок: донеччани як риба в воді почуваються з командами типу «Ворскли», які здаються до матчу, але ось суперники, котрі або будують барикади, або самі йдуть в наступ, команду Каштру вганяють в ступор. Стало бути, передматчевий алгоритм очевидний: якщо «гірники» не вчинять подвиг, ловити їм в грі з командою Бьєліци буде нічого.

Сказати, звичайно, не мішки перевертати. Але як зробити цей подвиг, якщо захист в «Шахтарі» далеко не безгрішний, півзахист і атака, за невеликим винятком, звикли грати на чистих м'ячах, а тренер - за єдиною схемою (4-1-4-1)? Ну, Каштру ж прославився тактичним фріком не дарма, ось хай і розбирається. Та й гравці «Шахтаря» повинні, нарешті, зрозуміти, що навіть в дуже прохідній групі Ліги чемпіонів можна опинитися в дурнях і не потрапити навіть в Лігу Європи.

Крім непростих питань тактики, перед грою в Загребі турбувало й питання вибору стартового складу «Шахтаря». Перед візитом до столиці Хорватії донеччани зіграли матч УПЛ у Львові з «Карпатами», але той поєдинок не став генеральною репетицією перед «Динамо». Скоріше навпаки. З основи - лише Степаненко, та й той не дограв до кінця. Чи не заплутав Каштру і сам себе цими експериментами? Чи здорові Кривцов і Ісмаїлі, чи в формі Марлос, як з мотивацією у Тайсона?

В принципі, відповіді на всі питання часто можна отримати вже в дебюті зустрічі. У нашому випадку так не сталося. Найгірші побоювання не виправдалися - всі травмовані недавно гравці «Шахтаря» виявилися в строю. Але ось про гру «Шахтаря», втім, як і про «Динамо», довго не можна було сказати що-небудь конкретне. В першу чергу тому, що команди діяли дуже обережно, з явною оглядкою на тили. За перші десять хвилин - ні удару путнього, ні моменту, що запам'ятовується.

Але на 13-й хвилині гра вибухнула. Як і в Харкові, донеччанам вдалося швидко відкрити рахунок. Тайсон відмінним розрізним пасом знайшов Мораеса, який зрячею передачею вивів на ближню штангу Патрика, і бразилець в ближньому бою переграв Ліваковіча. Все добре, але важливо було утримати цей рахунок, зіграти не так, як в першій грі після голу Коноплянки.

Однак діри «гірників» в захисті нікуди не зникли. Через п'ять хвилин після голу Патріка господарі могли зрівнювати рахунок, коли Петкович, скориставшись помилкою Матвієнка, без перешкод пробивав по воротах. На щастя, нашу команду врятував П'ятов.

Однак через кілька хвилин Петкович виправився. Після банального навісу з правого флангу високий форвард «Динамо» продавив в повітрі аж ніяк не маленьких Степаненка та Кривцова, і пробив повз голкіпера. 1:1, і стійке відчуття продовження харківського поєдинку.

А далі гра знову заспокоїлася. Лише через десять хвилин знову виник небезпечний момент. Причому відразу два. І обидва - біля воріт Ліваковіча. Спочатку небезпечно пробивав Патрік - м'яч ледь не зрикошетив у ворота, а потім приклався до м'яча Матвієнко - воротар на місці. Господарі відповіли швидко: Петкович падав в карній зоні гостей, але суддя на цей фінт не купився.

Як не повівся Брих і на падіння Адемі у володіннях П'ятова на останніх секундах зустрічі, хоча здалося, що Матвієнко таки зачепив опонента. На цій тривожній ноті і завершився перший тайм. Був він рівним, його підсумок закономірний. У «Шахтаря» в порівнянні з першою грою не було таких явних розривів між лініями - вихід Коваленка, який став фактично третім опорником, зробив свою справу. Але не було і легкості. Втім, цієї легкості не було і у динамівців. Обидві команди воліли грати прагматично і обережно. Воно й зрозуміло: надто висока ціна помилки.

Другий тайм почався так само, як і перший: без моментів. Але минули традиційні десять хвилин, і гості знову могли забивати. «Шахтарю» вдалася швидка контратака, яку розігнав Тайсон, але Коваленко, який її продовжив, не зміг віддати точну передачу на Марлоса. Господарі відповіли оперативно. Леовац бив з середньої дистанції, і м'яч рикошетом від захисника донеччан влучив у поперечину.

Щоб не спокушати ще раз долю, «Шахтар» міцно заволодів ініціативою, відрядивши в атаку великі сили. «Гірники» грали першим номером, їх відсоток володіння м'ячем у ці хвилини напевно зашкалював, але вони зуміли вичавити з цієї переваги лише непоганий удар Мораеса, який парирував голкіпер.

Мораес відзначився і через пару хвилин, коли на ньому Моро заробив друге попередження. Тут-таки гості могли розіграти зайвого, але Ліваковіч врятував «Динамо», відбивши удар в упор Матвієнка.

Тут не потрібно бути сім п'ядей в чолі - продовжуй методично розхитувати оборону «Динамо», і вона, рано чи пізно, дасть тріщину. Але замість цього Марлос віддав «боржок» Моро: отримавши друге попередження, натуралізований бразилець покинув поле. Знову все з початку. Точніше, з кінця. Як тільки склади зрівнялися, господарі вийшли вперед. Причому зробили це візуально просто і легко. Іванушец, який вийшовши на заміну, позиційно обіграв Матвієнка і пробив в дальній кут без шансів для П'ятова.

«Шахтар» пішов ва-банк, але потрапив в полон. Ольмо розібрався з усіма на правому фланзі і прострілив на дальню штангу, де забутий усіма Адемі увігнав останній, як здавалося, цвях в лігочемпіонські амбіції підопічних Каштру.

Але Мораесу вдалося відквитати один м'яч. На штурм воріт «Динамо» пішов навіть Пятов. І на останній компенсованій хвилині саме Пятов заробив для своєї команди одинадцятиметровий. Його взявся виконувати Тете, і бразилець не схибив. Ось так неймовірно донеччани за п'ять хвилин змогли відіграти два м'ячі і уникнули поразки.

Валерій ВАСИЛЕНКО

Ліга чемпіонів. Група С. 4-й тур.

«Динамо» (Загреб) - «Шахтар» (Донецьк) - 3:3

Бруно Петкович (25), Лука Іванушець (83), Аріян Адемі (89) - Алан Патрік (13), Жуніор Мораєс (93), Тете (98, з пенальті)

Емір Ділавер (34), Нікола Моро (41), Кевін Теофіль-Катрен (98) - Ромеро Марлос (73)