Канело проїхався по Ковальову. У росіянина не було шансів

Сергій Ковальов не встояв - Альварес проїхався по ньому танком. Сауль піднявся на дві категорії вгору і не просто не відчув проблем, але і виграв нокаутом у більшого чемпіона. Напівважка вага цього року міняється, оновлюється, але дострокового, ще і настільки явного, завершення поєдинку не чекав ніхто.

У Ковальова не було шансів?

Сергій непогано розпочав. Він забирав раунди за рахунок активності, якісно відбивав джеб, обводив захист і намагався тут же відповідати на контратаки мексиканця. Виглядало це добре, хоч і недостатньо впевнено. Було відчуття, що Канело - природжений напівтяж, який чекає свого шансу, а Сергій піднявся до нього у вагу.

Ковальов потрапляв і ударною рукою, і навіть добре прикладався до суперника, але Альварес витримував усе. Мексиканець - майстер роботи корпусом і амортизації ударів суперника за рахунок неї, а також за рахунок руху головою. Мало того, що росіянин просто не міг пристрілятися, так ще і доносячи удар, він пом'якшувався за рахунок грамотної і правильної роботи корпусом від суперника.

Канело зарядився на удар. Він не вплутувався в рубку, не намагався переграти джебом, а просто підтискав, контратакував, контратакував у корпус і замість того, щоб в'язатися в клінчі, крутив там же вбік, щоб сильно влучити.

Мексиканець був абсолютно впевненим, що все йде за планом. Ковальов багато джебив, намагався обманювати, але виглядав на тлі упевненого агресора, як жертва, якій просто ще не прийшов час йти. Після поєдинку Альварес скаже, що розраховував вкотитися в поєдинок за п'ять-шість раундів. Приблизно так воно і вийшло.

З кожним раундом джеб Сауля досягав мети все частіше, силові прилітали все точніше, і час Ковальова плавно добігав кінця. Відмінно видно, наскільки мексиканець був упевненим в тому, що все піде так, як він планує, в десятому раунді. У ньому Альварес став рухатися на ногах, йти в сторони і витягати на себе росіянина. А після перерви вийшов і вирубив опонента.

Не можна сказати, що нокаут явно назрівав. Сауль був жорсткішим, бив важче, постійно давив, але до цього моменту Сергій витримував усі подібні атаки спокійно. Дихав Ковальов добре, робив своє, не зривався в рубку і показував непоганий бокс. Але в напівважкій вазі все може вирішити один момент - так і вийшло. Альварес приклався трьома ударами, побачив, що Ковальов поплив, і не побіг вперед, а почекав секунду, щоб той розкрився, після чого пробив важелезний правий прямий - нокаут.

Чому менший знову побив більшого?

Якщо у випадку з Оскаром Де Ла Хойею і Менні Пакьяо, перший практично не готувався і захоплювався наркотиками, тут, схоже, вся суть в рівні боксу. Ковальов зараз просто недостатньо хороший для Альвареса, от і все.

Свою головну популярність Сергій отримав саме, як «Крашер». Він давив суперників, розбивав їх без варіантів і, навіть пропускаючи, продовжував давити і важко бити у відповідь. Піти від цього стилю ведення бою змусив вік. Битися в такому стилі дуже енерговитратно. У 36 років так діяти просто неможливо.

Бадді Макгирт - тренер росіянина, вичавлює з нього максимум, який можна отримати тут і зараз. Сергій рухається, діє дисципліновано і виглядає свіжим навіть до фінальних раундів. Здається, зараз краще вже бути не може.

Скільки б Егіс Клімас - менеджер Сергія, не розповідав про те, що Ковальов завжди хотів битися раз в два-три місяці, це зараз не має великого значення. Просто тому, що вік узяв своє. Швидше за все, раніше це було розумно - росіянин хотів встигнути провести досить поєдинків, заробити багато, і міг не витрачати на відновлення декілька місяців. Знову ж таки, в 36, після важкого поєдинку з молодим Ярдом, виходити на бій з Альваресом - подібно до вироку.

Сергій не виглядав втомленим, але і не був схожим на людину, яка є досить свіжою і скучила за боксом, щоб час від часу ризикувати. Не факт, що це допомогло б, але удари Альварес відчував. Будь росіянин свіжішим і швидшим, шансів було б трохи більше. Але не набагато.

Сауль - боксер екстра-класу, а Ковальов - високого. Різниця невелика, але є. Канело пропускає, але розуміючи, що може собі це дозволити, включається і йде вперед. На ближній дистанції з великим суперником він почуває себе більш ніж комфортно за рахунок грамотного боксу, а не фізичної сили.

Поєдинок виявився вкрай схожим на Гвоздик - Бетербієв. Артур теж включався тоді, коли треба було, був хорошим на ближній, і давив рухливого суперника, поки не зламав. Тільки ось Артур - великий хлопець. Він легко може виступати навіть у крузервейті. А Альварес, хоч і великий, все одно недостатньо для напівтяжів. Тобто йому треба було добирати ваги, щоб потрапити в рамки категорії.

У цьому унікальність Альвареса. Багато хто підняв питання про те, чи найкращий він боксер у світі на даний момент? Обговорюване і важке питання. З одного боку, піднятися далеко вгору і перемогти відразу чемпіона - круто. З іншого, Ковальов давно на спаді і все було на користь мексиканця. В цей же час, Ломаченко постійно б'ється з кращими - легка вага важка для нього. Як вважаєте, хто перший в Pound-for-pound?

І що тепер?

Ковальову, швидше за все, пора йти. Він сумарно заробить більше п'яти мільйонів. Пояса у нього немає, добиратися вгору наново пізно. Та і чемпіонів він не потягне - Бетербієв б'є ще сильніше, Бівол просто молодший і свіжіший.

Альварес цікавий. Якби він хотів залишитися в напівважкій категорії, було б круто. Поєдинок з Бетербієвим - бій-мрія. Але Сауль не планує робити цього. Швидше за все, він спуститься або на одну вниз, або повернеться в середню вагу. Там у нього два пояси, потенційний поєдинок проти Головкіна, який не може не відбутися.

Варіантів для Сауля купа. Він - самий касовий боксер у світі зараз. Багато хто хоче зустрітися з ним саме через це. Головкін, Дерев'янченко, Бетербієв, Бівол і усі чемпіони другої середньої ваги чекають мексиканця до себе у гості. Залишається тільки разом з DAZN вирішити, куди далі, та йти перемагати.