Мірча ЛУЧЕСКУ: «Фонсека знищив Коваленка»

Колишній головний тренер «Шахтаря» Мірча Луческу в ефірі програми «Вацко Light» на YouTube розповів про свою роботу в донецькому клубі і згадав багато цікавих ситуацій.

Порівняння чемпіонатів

Чемпіонат Росії сильніший за український! Раніше, коли «Дніпро», «Металіст», «Чорноморець» були в порядку, сильнішим був український чемпіонат. Українці вигравали у росіян всі матчі, включаючи товариські. Зараз - однозначно російський. На футбол дуже впливає економіка. Російські команди краще, оскільки там більше інвестицій як усередині, так і ззовні. У них багаті власники: дійшло до того, що навіть президент Чечні підтримує свій клуб безпосередньо. Вони поліпшили інфраструктуру, побудували стадіони, які відмінно заповнюються.

Інфраструктура в Україні - дуже погана. Крім Ахметова тут немає людей, готових інвестувати в футбол. Раніше було більше інвесторів, той же Коломойський. Тоді багато російських тренерів приїжджало в Україну: Сьомін, Газзаєв, іноземці накшталт Хуанде Рамоса. Колись УПЛ була в топ-6 чемпіонатів Європи. Я впевнений в тому, що все налагодиться, адже українці дуже люблять футбол. УПЛ повинна повернутися до системи з 16 командами.

Очолити «Динамо» з Києва? Ні. Зараз це навіть не обговорюється. У них був шанс, коли я залишив «Шахтар», але зараз - 100% ні. Я намагався повторити досвід «Шахтаря» в «Зеніті», зокрема, задіяти молодь пітерського клубу. Через це у нас виник конфлікт з керівництвом «Зеніта». Я любив як гравців основи, так і запасу.

Про покупки

На молодіжному чемпіонаті світу нас вразив Неймар, але виявилося, що за ним вже полювала половина Європи. «Шахтар», можливо, міг заплатити за нього 17 мільйонів євро, але для нас це була величезна сума. Ахметов дуже хотів придбати Неймара, але ми все ж вирішили, що 17 мільйонів забагато.

«Шахтар» міг взяти Алекса Сандро з «Порту», ​​але вибрали Ісмаїлі. Це рішення приймав не я, як і взагалі при трансферах. Я міг порадити, подискутувати, але фінальне рішення залишалося за керівництвом і Рінатом Ахметовим.

Про Нері Кастільо

Одного разу я привів Нері Кастільо на прес-конференцію і у нього вистачило нахабства класти ноги на стіл під час того, як я розмовляв. Такі гравці не мають права виходити на поле за «Шахтар». Я виніс вердикт Нері, і команда мене підтримала. Сьогодні мені досить 10 хвилин, щоб вирішити, чи підходить гравець тій чи іншій команді чи ні. Кастільо нам вдалося продати за гроші, а ось Бернард і Факундо Феррейра пішли безкоштовно. Так не повинно бути. Футбол - це шоу, гра і бізнес.

Про Фонсеку і Коваленка

Чому я розкритикував Фонсеку? Тому що він ні разу не подякував Луческу за те, яку команду я йому залишив. Він знищив Коваленка. Жоден молодий гравець «Шахтаря» після мене не перейшов в топ-клуб.

У Фонсеки була одна мета - вигравати трофеї та виїхати за кордон. Я ж ставив перед собою інші цілі: вигравати трофеї, будувати команду і продовжувати жити тут. Він просто користувався моїм багажем весь період роботи в «Шахтарі».

Найсильніші футболісти

Матузалем - найталановитіший. Тайсон, Марлос, Дуглас Коста, Вілліан - всі прекрасні. Але краще за інших прогресував Алекс Тейшейра. Пам'ятаю, коли він тільки з'явився в «Шахтарі»: він був не схожий на футболіста. Мені навіть дісталося за Тейшейру від президента, мовляв, навіщо я переконував його купити. Але я мав терпіння, я навіть змінив його позицію. Тейшейра грав і в опорній зоні, і на бровці, поки я не пересунув його під нападаючого. Він забив 24 голи, і ми продали його за 50 мільйонів євро.

Найсильніший українець в «Шахтарі»? Ракицький. Тимощук і Степаненко теж дуже сильні. Перехід Ракицького в «Зеніт»? Ракицький все зробив правильно. У нього не склалися стосунки з Фонсекою, у них не було такої хімії, як у нас з ним. Якби не події 2014 року, «Шахтар» б дійшов до півфіналу або фіналу Ліги чемпіонів. З нашими вболівальниками, президентом, який вірить в успіх, бразильцями. Ми б дійшли до фіналу, заслуженого фіналу.

Про бразильців в клубі

Жадсон і його пригоди? Бразильці звикли до такого способу життя. Вони обожнюють яйця, а тут я приходжу зі своєю дієтою і забороняю їм їх їсти. Цим я можу завдати шкоди їхньому здоров'ю ментально і фізично. Я просив їх бути акуратнішими з багатьма продуктами, але якщо їхній організм справляється з колою, то в чому проблема? Харчування потрібно не забороняти, а адаптувати під футболістів. Головне - ставлення тренера до гравців. Всю свою кар'єру в «Шахтарі» я присвятив тому, що допомагав бразильцям і адаптував їх.

Бразильці переходять тільки в ті клуби, де відчувають себе комфортно, як удома. Тому що вони звикли жити натовпом, людей по 15. Вони забирають з собою всіх: родичів, друзів, це їхній стиль.

Є багато хороших гравців по всьому світу, але шоу на поле влаштовують тільки бразильці. Аргентинці і уругвайці більше люблять порядок, вони жорсткі і дисципліновані. Нашим завданням в «Шахтарі» було дарувати глядачеві спектакль. Ефективність і результат відходили на другий план. Якби ми ставили інші завдання, в команді були б аргентинці і уругвайці.

Лінь бразильців? Як то кажуть, 2 бразильця терпимо, а 3 - вже катастрофа. У мене їх було 13, і всіх необхідно було підтримувати на високому рівні. Я часто міняв бразильця на бразильця, а не на українця, бо з ними непросто в таких моментах. Я виховував бразильців, і в цьому - ключовий фактор успіху.

Вивчити мову? Так, ми проводили з ними уроки російської мови. Але досить швидко я зрозумів, що вони геть позбавлені терпіння і посидючості. У підсумку мені довелося вивчити португальську! Всі наші зустрічі я проводив виключно на португальській. Вона була далекою від ідеалу, але бразильці розуміли, що від них вимагається на полі. Деякі хлопці все ж вивчили російську мову: Фернандінью, Жадсон. До сих пір зідзвонюємося з ними і говоримо російською.

Про дисципліну в команді

На зборах в 2014 році трапилася дика ситуація: ми поверталися додому після гри з «Ліоном» в готель. У номері мене набрали з ресепшена і повідомили, що 8 гравців «Шахтаря» не хочуть повертатися в Україну. Виявилося, їх намовив якийсь Кіа Джурабчан - агент і бандит. Серед «бунтарів» був і Луїс Адріану. У мене була серйозна розмова з гравцями. Я поставив їм ультиматум: або ви повертаєтеся в Україну протягом 10 днів, або я будую нову команду без вас. Через 3 дні вони були на базі. Я був такий злий, що хотів побити Джурабчана.

Я завжди наполягаю на дисципліні. Але не армійській, а побутовій. Без неї у нас би не було стільки трофеїв. Коли я прийшов в «Шахтар» в 2004 році, про нього в Європі ніхто не знав. До цього при Невіо Скалі команда поступилася «Аустрії» в єврокубках - 1:5. У нас в команді було багато бразильців, і я навчав їх, як правильно одягатися, спілкуватися з іншими людьми, розвиватися поза футболом.

Проблеми були з Бернардом і Елано. Вони дебютували тоді за збірну Бразилії і зловили «зірку». Вони нікого не поважали, спізнювалися на тренування. За весь час Бернард не приїхав вчасно на тренування жодного разу! Весь час був у смартфоні. Ще проблемний був Кастільо - у нього були проблеми з вихованням. Як гравець він повністю мене влаштовував. Але результат на полі можливий тільки між людьми, у яких відмінні взаємини. Вони повинні поважати один одного. Бернард запізнювався, Фред займався пустощами, важко було спочатку з Дугласом Костою. Навіть не пам'ятаю, скільки разів Фреда виганяв з тренувань. З цими гравцями було дуже складно!

Про президента клубу Ріната Ахметова

Ми з Ахметовим були переконані, що аншлаг на домашніх матчах «Шахтаря» був можливий тільки на новій арені. Так з'явилася ідея побудувати для команди «Донбас Арену». Я був переконаний, що оптимальна чисельність стадіону - 30 тисяч чоловік. Тоді Ахметов заперечив мені і сказав: «Шахтарю» потрібен стадіон на 50 тисяч! Наші плани збулися. «Шахтар» демонстрував шоу, а стадіон забивався повністю.

Рінат обожнює співати в караоке. Ми регулярно з ним ходили туди і разом співали. Так тривало до 2014 року, поки не сталося трагедії в Донецьку. Коли ми переїхали до Києва, в наших відносинах стався розлад. Ми перестали бачитися - 1-2 рази на рік, на дні народження. В том у«Шахтарі» відбувалися дивні речі. Я намагався зупинити розвал команди. Може бути, ви в курсі, але кілька місяців «Шахтар» базувався поза Україною - спочатку в Австрії, а потім в Швейцарії. Ми чекали, коли нормалізується ситуація в Донецьку.

Годинники від Ахметова за 100 тисяч євро? За час свого перебування в «Шахтарі» я заробив для клубу понад 500 мільйонів євро. Участь в Лізі чемпіонів, гучні трансфери - я заслужив подібні подарунки. Де зараз годинник? Він зберігається вдома. Зараз я ношу годинник «брегет» - його мені презентував Срна від всієї команди за перемогу в українському чемпіонаті. Я несильно дорожу колекцією: один годинник подарував Резвану, інші - онукові.

Вино? Келих хорошого вина в день - не проблема. Головне, щоб воно було дійсно гарним. Я 9 років провів в Італії, де п'ють вино, а не пиво. Звідси і моя звичка. Рінат Ахметов не пив взагалі, поки не прийшов я. Коли в ролі «товариша по чарці» виступав я, йому сподобалося розпивати вино.

Про київське «Динамо»

«Динамо» Київ - дуже сильний клуб. Раніше вони мали сильних гравців. Я бачив кілька ігор «Динамо», зауважив, що вихованці киян викликаються до збірної. У «Динамо» сильна академія і селекція, але проблема «Динамо» в тому, що вони не знайшли спосіб стимулювати гравців до постійного і стабільного зростання.

Вони ще не знайшли свого тренера, у них немає свого стилю гри, тренувань. Поки я очолював «Шахтар», вони змінили десять тренерів. Так не можна. Кожен тренер - це нова філософія, стиль мислення, стиль гри. Для гравців це проблема.

Є тренери, які приходять і працюють тими, хто вже є в обоймі, а є ті, які готові виховувати молоде покоління. «Динамо» потрібен тренер, який візьметься за молодих і буде виводити з них єдину систему. Динамівський стиль - це акцент на фізиці, силовий грі. Коли «Динамо» стикається з командами, які мають поставлену ​​гру, техніку і контроль гри, то починаються проблеми. Завдяки цьому суперник виграє.

Якщо «Динамо» не навчиться перемагати з тими гравцями, які у них є зараз, вони їх теж втратять. Тому що й досі немає системи гри і розвитку гравців. У них просто немає готового рішення.

Чи готовий я очолити «Динамо»? Ні, це навіть не обговорюється. У них був шанс, коли я покинув «Шахтар», зараз точно ні. У мене дуже теплі стосунки з клубом і вболівальниками».

Бліц-питання

Інші захоплення? Малювання. У мене чудова колекція картин: румунських і європейських авторів. Люблю ходити в музеї, розглядати картини, насолоджуватися мистецтвом. Під час виїздів у нас в «Шахтарі» була традиція: щоб не засиджуватися в готелях, ми ходили по місту і обов'язково відвідували музеї. Одного разу я повів хлопців до музею в Глазго, де ми грали з «Селтіком», а бразильці звідти нишком втекли. Потім втекли і інші. В результаті зі мною до кінця екскурсії залишилися одні українці.

Блюдо: карбонара або борщ? Борщ! Червоне вино або віскі? Червоне вино. Вільний вечір: художній фільм або футбольний матч? Коли Ліга чемпіонів, то футбольний матч. А коли показують українську прем'єр-лігу - включаю художній фільм. Виграти чемпіонат світу або Лігу чемпіонів? Все-таки чемпіонат світу. Його ти можеш виграти один раз в житті, а ЛЧ - хоч щороку, як Зідан.

Тимощук або Срна? Срна. З ним я працював значно довше. Він зміг адаптуватися до мого стилю. «Шахтар» чи «Зеніт»? «Шахтар»! Роналду або Мессі? Мессі! Клопп або Сімеоне? Дієго, тому що він починав зі мною. Він мій підопічний. Але для мене найкращий тренер світу - Алекс Фергюсон, адже він керував «Манчестер Юнайтед» 22 роки. Важко залишатися тренером однієї команди на такий тривалий час. Це відмінний досвід, адже тренер щорічно повинен підвищувати планку, шукати нову мотивацію для себе і гравців. Звичайний тренер працює з командою рік-два, особливо якщо він дотримується одного і того ж стилю гри, тренувань і мислення. Те ж саме можу сказати і про президента. Хороший президент задає тон на тривалу дистанцію, створює фундамент для досягнення успіху.