Динамо в кінцівці поєдинку вирвало перемогу у Мальме

«Навіть якщо на матч проти «Мальме» прийде одна людина, все одно будемо для неї грати», - наставник «Динамо» Олексій Михайличенко на передматчевій прес-конференції був одна чемність. Здалося, тренер цілком і повністю усвідомлює, в яке дно потрапило зараз «Динамо», і хто в цьому винен. Якщо чесно, після всіх цих його слів навіть захотілося йому поспівчувати. Напевно, захотілося поспівчувати своїй команді і її вболівальникам, яких на гру прийшло значно більше, ніж один. Так, стільки, як на «Брюгге», не зібралося, але стільки, відверто кажучи, і не заслужили.

А щоб заслужити на більше, потрібно було обов'язково перемагати. Ну ось кров з носу потрібно було. Інакше - команду і тренера в лантух і з моста. Вбачається, що команда і тренер все це розуміли. Циганков і Сидорчук говорили про серйозну чоловічу розмову в роздягальні. Напевно не даремно говорили. Повинно ж нарешті їх прорвати. Тим більше, привід майже хороший, по-своєму урочистий - старт в новому турнірі, де ще ніщо не заплямоване, ніщо не програно. Якщо не зараз - то коли, якщо не проти «Мальме», то проти кого?

Та й кадрова ситуація була сприятлива. З травмованих - постійно травмований бідолаха Дуелунд, але на цього хлопця в «Динамо» вже давно не розраховують. Ну, ще Бурда дискваліфікований. До речі, в зв'язку з цим виникало питання: кого ставити поруч з «надьожою» Кадаром - Шабанова з лавки або Кадірі з центру поля? А ось на інші позиції при всьому багатстві вибору, вибору як такого було мало. Це тому, що Михайличенко зарекомендував себе ну дуже консервативним тренером.

У старті з'явився Шабанов - вельми прогнозовано, і Сидорчук - прогнозовано не надто. Але якщо врахувати, що Кадірі травмований, то теж все в потрібній парадигмі.

Почали кияни дуже активно, по-хазяйськи заволодівши всіма видами ініціативи. Правда, досить довго обходилися без моментів. Шведи - теж. Не в останню чергу це «безриб'я» пояснювалося невисоким темпом по обидва боки. У такій в'язкій грі руйнувати нескладно.

Хоча, якщо відверто, то і руйнувати толком не було чого. За перші двадцять хвилин гри команди не створили жодного моменту, який можна було більш-менш запам'ятати.

Лише на 27-й хвилині господарі створили перший небезпечний момент біля воріт шведів. Жерсон скинув м'яч під удар Буяльському, але Віталій у ворота не влучив.

Під завісу першої половини зустрічі гості вирівняли гру. І навіть створили два моменти біля воріт Бойка. Не бозна які, але, у всякому разі, було два удари в площину воріт. У «Динамо» - все в молоко.

Короткий зміст першої серії: життя - біль. Якщо Михайличенко і його підопічні саме такою грою збиралися зачаровувати київську публіку, то вони, як мінімум, помилялися. Нуль моментів, нуль швидкостей, нуль емоцій. І стільки ж - гри як такої. Може, у другому таймі буде веселіше?

На 54-й хвилині динамівці нарешті зуміли поцілити у площину воріт - постарався Вербич. Але воротар «Мальме» був напоготові. Через мить кіпер бронзового призера чемпіонату Швеції вже реально врятував свою команду після удару Буяльського. Відзначився Далін і трохи пізніше, коли парирував удар Нільсена по своїх воротах. Мабуть, динамівці по-справжньому вирішили взятися за справу.

Подібне стало можливим, в першу чергу, через те, що господарі підвищили темп. Гості відразу ж випали із зони комфорту, в якій просиділи майже годину гри. Було помітно неозброєним поглядом, що змагатися в швидкостях з динамівцями «Мальме» не може.

З іншого боку, тим же неозброєним оком було помітно, що у динамівській прудкості теж є межі. Кияни вибухали лише епізодами, довго пресингувати і нагнітати у них не виходило.

Але свій гол динамівці таки забили. Обрізка гостей в центрі поля коштувала для них занадто дорого. Шепелев вивів практично один на один з голкіпером Буяльського, і на цей раз Віталій не схибив.

Останні хвилини гри пройшли досить нервово. Шведи зробили невиразну спробу зрівняти рахунок, але марно. Віце-чемпіон України довів гру до логічної перемоги. Першої за останні сім матчів. Можливо, ця вікторія стане початком реінкарнації київського клубу. Хоча до повного його одужання ще дуже далеко.

Валерій ВАСИЛЕНКО