Зоря: мужики стають більш витонченими, проте цього замало

Першою з українських команд в новому єврокубковому сезоні стартує «Зоря». Колектив Віктора Скрипника вже 25 липня в рамках другого кваліфікаційного раунду Ліги Європи зіграє з переможцем пари «Нарва» - «Будучность». Швидше за все, суперником луганчан стануть чорногорці, адже саме «Будучность» в першому поєдинку обіграла на виїзді свого естонського опонента - 2:0.

Безумовно, хто б не опинився в результаті суперником «Зорі» на цій стадії змагань, українська команда буде розглядатися в якості фаворита, адже і склад має більш якісний, і в чемпіонаті виступає більш рейтинговому. Однак свою прописну ігрову «гегемонію» луганчанам ще належить довести. І зробити це буде не так вже й просто. Причому відразу з кількох причин.

***

Причина перша - «Зорю» до нових висот веде новий тренерський штаб на чолі з Віктором Скрипником. Яким би не був кваліфікованим цей наставник, але йому доведеться вникати в суть справи по ходу руху. Якщо в чемпіонаті країни у Скрипника є час і для помилки, і для внесення коректив, то на євроарені такої розкоші просто не передбачено. Все потрібно буде вирішувати «з коліс». Звідси й інші проблеми. Вони, ці шорсткості і нестиковки, мають цілком об'єктивний підтекст і не мають вигляд непереборної перешкоди. Але щоб команді і її новому головному тренеру вдалося вирішити головну задачу на нинішній рік - пробитися в основний раунд Ліги Європи - потрібно виконати воістину титанічну роботу. Чи готова до таких жертв нинішня «Зоря»? Давайте розбиратися.

Луганчани вже завершили зарубіжні навчально-тренувальні збори і безпосередньо до поєдинків другого кваліфайна Ліги Європи готуються в Запоріжжі. У час, що залишився, команда спарингів проводити не планує, обмежившись тренуваннями з «підвищеною відповідальністю» і роботою над помилками. А, потрібно визнати, працювати є над чим.

Якщо говорити про суто кількісні показники, то на зборах в Словенії «Зоря» провела сім контрольних поєдинків. Зазвичай підсумки тренувальних спарингів не є показником реальної картини готовності/неготовності команди до конкретного завдання, проте в даному випадку вони показові, перш за все, в тому плані, що змушують констатувати очевидне: команда будується, шукає свою гру. Стало бути, ще сира. Через це результат відійшов на другий план. Але навіть в такому випадку дві перемоги з семи можливих - дуже мало. Українці обіграли лише аматорський «Скорук» та «Шкендію». В інших матчах проти аж ніяк не найсильніших опонентів - три нічиїх і дві поразки. Різниця м'ячів: 10:9.

Очевидно, така непереконлива (перш за все з точки зору результату) гра «Зорі» на тренувальних зборах пов'язана з тим, що команда ще не повністю вникнула в «заповіти» нового тренера. А вникати, власне, є в що.

***

Якщо судити за проведеними спарингами, Скрипник намагається суттєво змінити ігровий стиль «Зорі». Це підтверджується хоча б по новій ігровій схемі. Якщо при Вернидубу команда грала з одним форвардом, який найчастіше виконував роль «вежі», адже основна небезпека йшла через фланги, а ставка робилася на контргру, то зараз все змінилося. «Зоря» Скрипника грає в два форварди.

ФК Зоря. Артем Громов

Найчастіше функції нападників виконували швидкі і креативні Громов і Кабаєв. Зі зміщенням ігрового акценту змінилася і сама роль нападників. Якщо раніше умовному Будківському потрібно було бути в потрібний час в потрібному місці, то зараз форварди намагаються не тільки завершувати атаки, але і починати їх. А все тому, що Скрипник намагається прищепити своїй команді вміння високо пресингувати і грати першим номером. Позиційна атака - саме цього компонента так не вистачало «Зорі» часів Вернидуба. Та «Зоря» місцями виглядала дуже непогано, дуже часто дійсно була командою справжніх мужиків. Але мужикам тим часто заважала їх прямолінійність, невміння перебудовуватися, зашореність і навіть передбачуваність. Ось Скрипник і намагається надати команді якийсь елемент витонченості. Хомченовський, Кочергін, Леднєв і дует форвардів - ось той інструментарій, який при належній навченості і готовності змінюватися і повинен привнести в команду, елегантність, якої бракує.

Поки що виходить не дуже. Воно й зрозуміло, адже ігрова ломка не проходить швидко навіть в командах калібру «Реала». Але головне в нашому випадку - поки що немає балансу між лініями атаки і захисту. Якими б «лукавими» в ігровому плані не були футболісти творчого характеру, як би не намагався Скрипник навчити своїх підопічних «грати в «Ліверпуль» (тобто вступати у відбір м'яча вже на чужій половині поля), оборонний блок команди повинен теж бути на рівні. А поки що цього не спостерігається. Роль опорника відведена потенційному новачку Іванисені - футболістові сильному в руйнуванні, але без хорошого пасу. Не набагато краща ситуація і в захисті, де людину з першою передачею потрібно шукати вдень з вогнем. Вернидуб-молодший і Чеберко гарні в руйнуванні і на другому поверсі, але аж ніяк не в ролі заспівувачів атак.

***

КДо того ж, кадровий резерв під рукою Скрипника все ще залишається обмеженим. І це після того, як минулий сезон на офіційному рівні був позначений для «Зорі», як «провальний». Але поки що з нововведень, що сприяють змінити ситуацію на краще, є тільки новий головний тренер і чотири новачки. І загублений головний козир - Караваєв, який мало того, що був лідером, так ще був і кращим снайпером. Тепер, з втратою Олександра, снайперський приціл у команди поки що збитий. Головним забивалою на зборах став молодий півзахисник Шалфєєв, на рахунку якого три м'ячі. Його більш досвідчених колег поки що не прорвало.

ФК Зоря. Нікола Васил

Що стосується новачків, то їх в команді небагато. Уже згаданий вище Іванисеня, а також Ханна, Лазао і Васил. Перші двоє можуть вважатися гравцями основи (знову-таки, якщо судити за спарингами), проте всі вони поки що не можуть дати команді необхідний баланс між атакою і захистом і не менш необхідний імпульс до нового витка розвитку. Зрозуміло, що «Зорі» потрібно виходити на трансферний ринок у пошуках кваліфікованих гравців оборони.

Але, як би там не було, проект під назвою «Зоря» Віктора Скрипника» вже зараз виглядає вельми симпатично і обнадійливо. Ця команда здатна дивувати (в хорошому сенсі) і розвиватися, здатна боротися за високі місця в чемпіонаті країни, а її тренер може нарешті дати цій команді трохи більше, ніж уміння терпіти. Та й «Будучность» (і вже тим більше естонців) ця команда зобов'язана проходити.

Але ось на вирішальній фазі боротьби за Лігу Європи «Зорі» доведеться серйозно напружитися. І не факт, що наявних на даний момент ресурсів може вистачити.

Валерій ВАСИЛЕНКО