Спасибі команді Петракова – вона довела, що в Україні є футбол

Давайте говорити чесно - від збірної України U-20 на молодіжному чемпіонаті світу в Польщі в кращому випадку чекали підкорення до цього вищої планки на такого роду турнірах і проходу до чвертьфіналу. І то, це було до моменту, коли стало зрозуміло, що на турнір через проблеми зі здоров'ям не поїде Віталій Миколенко. Після - більшість уболівальників та фахівців сходилися на думці, що непоганим виступом буде такий, при якому збірна України зможе вийти з групи в 1/8 фіналу. Як би підкорити колишню «висоту» - це теж досягнення, і зовсім не ганебне.

Однак наша команда на чолі з Олександром Петраковим змогла зробити щось неймовірне - збірна України U-20 виграла турнір і відтепер саме наші молоді хлопці є чинними чемпіонами світу! Ні, це не вигадки. Ви можете вщипнути себе, а потім ще раз перечитати останній абзац - нічого не зміниться і не піде в небуття. Збірна України U-20 завдяки нинішньому поколінню гравців, а також тренерському штабу, назавжди вписала себе в історію, а це відео відтепер буде хорошим спогадом для всіх уболівальників, які співпереживали нашій команді, а також прекрасним мотиватором для підростаючого покоління наших футболістів.

Непрочитана книга Петракова

Ще до початку турніру багато хто вважав, що з Олександром Петраковим наша «молодіжка» нічого серйозного не доб'ється. Вістів цій категорії уболівальників та фахівців додали стартові поєдинки нашої команди на ЧС-2019. Натужна перемога над збірною США (2:1) в грі, де суперник виглядав куди яскравіше та гостріше, а потім трудова й мінімальна (1:0) вікторія в матчі проти Катару з одного боку забезпечили українцям вихід з групи, з іншого - на нашу команду посипався цілий град критичних стріл. Гру збірної України U-20 називали нецікавою, позбавленою естетики, а результат - суто плодом вдалого збігу обставин.

Заключний поєдинок групового турніру проти Нігерії (1:1), здавалося б, ще більше додасть впевненості у своїй правоті тим, хто не вірив у нашу команду. У ньому українці лише 6 разів пробивали по воротах суперника, а у створ попадали й того менше - лише двічі. Опонент, для порівняння, був куди більш активним та настирним - 14 ударів всього, 3 - у створ. Показники очікуваних голів виявилися такими, що їх важно порівнювати взагалі - 0,55 : 2,46. При цьому українці жодного разу під час групової стадії не змогли перевершити суперника за підсумками матчу в часі володіння м'ячем - і США, і Катару, і Нігерії наша команда поступалася в цьому компоненті.

Вже після фінального поєдинку Олександр Петраков відповів тим, хто «купився» на все це: «Зараз дуже багато журналістів, яких я називаю «страшилками». Вони рахують відсотки, але в футболі ніхто не відміняв чуйку. Про жінок говорять, що вони повинні бути як непрочитана книга. Таким повинен бути й тренер. У мене була чуйка, але я вирішував не один, а зі своїми помічниками».

Ця «чуйка» Петракова і виявилася для більшості його опонентів тією самою «непрочитаною книгою», про яку говорив тренер. Перш за все, здивувало рішення наставника не брати на чемпіонат світу Віталія Миколенка. У лівого захисника «Динамо», який встиг яскраво проявити себе, вкрай невчасно сталося пошкодження, у зв'язку з чим Петраков вирішив не ризикувати здоров'ям футболіста та залишити того відновлюватися для матчів національної збірної. Спірне і неоднозначне рішення тренера, яке в кінцевому підсумку виявилося вірним - Миколенко допоміг головній команді домогтися результатів у відборі на Євро-2020 проти Сербії та Люксембургу, а його позицію на чемпіонаті світу U-20 непогано закрив Корнієнко.

Показовою виглядає і ситуація з форвардами команди. У стартових поєдинках Петраков віддавав перевагу Супрязі, однак на матч проти Нігерії з перших хвилин з'явився вже Сікан, який своєю роботою довів, що також може бути корисним збірній. Саме гол Данила в тому поєдинку дозволив «синьо-жовтим» здобути непросту нічию. Цього виявилося достатнім, щоб Сікан став гравцем основи, а Супряга - опцією для посилення з лави запасних. Результат був приголомшливим - два голи Сікана в матчі проти Панами (4:1), а також м'яч у ворота Колумбії (1:0) допомогли Україні пробитися в півфінал. На поєдинок з Італією в старті знову з'явився Сікан, а ось у фінальному матчі несподівано для багатьох з перших хвилин вийшов вже Супряга, який так і не забивав на турнірі до цього. Підсумок всім відомий - два відмінних голи Владислава, які дозволили Україні спершу відігратися, а потім і вийти вперед. Після матчу у Петракова довго випитували логіку такого рішення, але тренер не зміг пояснити на словах - це дійсно та сама «чуйка», яка повинна бути в крові у наставника, що домагається успіху.

Приголомшлива психологія

Основне побоювання ще перед стартом турніру викликала психологічна підготовка наших гравців. Олександр Петраков так пояснював причини, чому українці ще жодного разу не забиралися далі 1/8 фіналу на молодіжних чемпіонатах світу: «Потрібно переступити через себе. Наші футболісти вміють грати три гри, а на четверту їх вже не вистачає. У них пропадає зібраність, вони втомлюються, хочуть додому, їм все одно. Це безхарактерність. Три гри тягнемо, четверту - ні. Ми проходили таке в 2015 році. Добре тоді це зрозумів. На такому рівні немає прощення за будь-яку розслабленість».

Висновки тренерським штабом були дійсно зроблені. Більш того, саме четвертий матч на турнірі став самим феєричним для України. Звичайно, можна говорити про суперника, яким була Панама, але суть не в тому - «синьо-жовті» дійсно виявилися здатними боротися за результат в кожному поєдинку. Буквально по очах гравців нашої команди ставало зрозуміло - вони налаштовані рішуче і ніякої безхарактерності на цей раз не проявиться. Так було в чвертьфіналі проти Колумбії і особливо в півфіналі проти Італії.

У поєдинку проти апеннінців збірна України продемонструвала, перш за все, вміння грати в футбол і мислити на полі. Це був дуже складний матч проти явного фаворита, але в ньому «синьо-жовті» аж ніяк не виглядали хлопчиками для биття. Аж до останніх хвилин зустрічі, коли Україна трохи підсіла фізично, Італія практично нічого не могла зробити. І в зв'язку з цим абсолютно неважко зрозуміти відчай італійських уболівальників, які були змушені спостерігати, як їх команда сходить з дистанції, поступаючись дорогою до фіналу Україні.

До слова, про італійських вболівальників. Після півфіналу довелось прочитати в пресі кілька десятків їх цікавих коментарів. Загальна думка зводилася до того, що Італія програла команді, де, по суті, немає футболістів. З-за кордону тамтешнім шанувальникам футболу здається, що в нашій країні є більш-менш непогані тренери, а ось безпосередньо з гравцями - повний провал. Крім Андрія Шевченка, мовляв, за всю історію і виділити нікого. Що ж, нехай тепер запам'ятовують прізвища Попова, Булеци, Луніна, Коноплі, Сікана, Супряги та інших наших героїв. Ці хлопці довели не тільки собі та вітчизняним уболівальникам, а й усьому світу, що в Україні є футбол, і що в нашій країні вміють грамотно в нього грати, домагаючись результату.

Команда-зірка

Футбол - це командний вид спорту, але тут завжди знаходиться місце для яскравих індивідуальностей. На ЧС-2019 U-20 збірна України, перш за все, постала потужним і збалансованим колективом, де ніхто не випадав з загальнокомандної гри. Це було куди важливіше якихось особистісних досягнень і проявів.

По ходу чемпіонату багато хто виділяв роль Дениса Попова, який своїми найважливішими голами й вмінням грамотно зіграти в обороні, допоміг збірній просунутися по турнірній сітці. Однак у фіналі «синьо-жовтим» довелося грати без Попова, так як той дістав дискваліфікацію. Сафронов, який зайняв позицію, гідно замінив колегу, давши зрозуміти всім - ця команда Петракова здатна стати зіркою в цілому і їй не потрібно додаткового фокусування на особистостях.

Подібна взаємозамінність існувала й на інших позиціях. Про ротацію Супряги та Сікана ми вже говорили вище, також можна згадати про успішні і безболісні заміни один одного з боку Цитаїшвілі та Кащука, а також в тріо Дришлюк - Чех - Хахльов. Навіть головну нашу зірку Андрія Луніна, який вимушено перервав для себе участь в чемпіонаті світу з причини виклику в національну збірну країни, в потрібний момент зміг впевнено підмінити Владислав Кучерук. Саме цей голкіпер провів весь матч проти Колумбії в чвертьфіналі, не пропустивши і дозволивши Україні просунутися далі.

Все це, безумовно, налаштовує на оптимістичний лад. У сучасному українському футболі існує величезна кількість проблем та підводних каменів, втім, як і практично у всіх інших сферах життя нашої країни. Однак, виявляється, навіть в таких умовах можна розвиватися в правильному напрямку та досягати поставлених цілей. Потрібно тільки працювати над собою і беззавітно вірити у власні сили. Збірна України U-20 стала не тільки символом українського успіху в світі футболу, а й прикладом для наслідування. Ми пишаємося вами, наші молоді таланти, тренери і технічний персонал, а також щиро говоримо вам спасибі за три тижні справжньої чарівності та відчуття казки!