Дарина БЛАШКО: «Лукашенко пропонував повернутися до Білорусі»

Дарина Блашко, яка в 2017 році змінила спортивне громадянство з білоруського на українське, розповіла про причини такого рішення:

- Щоб не гаяти час, назви головні причини, через які ти поїхала.
- По-перше, нерозуміння один одного з новим головою федерації Андріаном Цибульським. Все-таки з Валерієм Павловичем Вакульчиком ми знаходили спільну мову, розмовляли, приводили свої доводи і в плані моєї самопідготовки окремо від збірної нам йшли на зустріч.

По-друге, у мене більше не було фінансової можливості проводити окремі збори. До цього я, як і команда, їздила на збори, але готувалася самостійно - за методиками і підходами свого тренера. Аналізуючи ситуацію, прийшла до того, що якби на наступний сезон після переможного юніорського чемпіонату світу я потрапила б до дорослої збірної, куди мене хотіли включити, то, швидше за все, закінчила б зі спортом. 19-річною дівчиною була не готова до такої уваги і ажіотажу, який звалився на мене. Я хоч і була дорослою, але все ще залишалася дитиною. І, вважаю, мені ще рано було виступати і тренуватися з дорослою командою. Ми за це боролися, шукали варіанти роздільних зборів, але, коли звернулися з таким питанням до нового керівництва федерації, нам відповіли: «Якщо хочете готуватися самостійно, шукайте гроші».

- Добре. Як президент української федерації біатлону Володимир Бринзак сприйняв прохання вашого тренера Махлаєва прийняти вас?
- Абсолютно спокійно. На мій погляд, це взагалі самий класний і адекватний керівник, якого я коли-небудь зустрічала. Він дійсно намагається вникати в усі моменти. Біатлон - його життя. І, як бачите, він досить адекватно ставиться до переходів і намагається вирішити всі питання, щоб все обійшлося без карантину для спортсмена. Щоб вирішити спокійно питання зі мною, він навіть пропонував допомогти інвентарем моїй рідній школі. І таких моментів було багато. І про половину ми навіть не знаємо, але федерація Білорусі все одно ні на які поступки не йшла.

- Як федерація намагалася тебе залишити і повернути з України?
- Спочатку ніяк, а через якийсь час пішли розмови на верхах. Але робити кроки назад було вже пізно. Це було б нелогічно. Ні я, ні Володимир Анатолійович поступати так не любимо. Прийти, поспілкуватися, відчути підтримку, домовитися, а через півроку сказати: «Вибачте, ми їдемо назад»...

Ні, так справи не робляться. Я не вірила і не вірю, що, якщо два роки тому для мене світла в кінці тунелю в білоруській команді не було, то зараз він різко з'явиться. І не тому, що хочу якісь захмарні збори або потрапляння на Кубок світу без відбору. Абсолютно ні. Я адекватно сприймаю всю ситуацію.

- Правда, що в кінці 2017 роки ти зустрічалася з Олександром Лукашенко?
- Так, але не думаю, що це варто обговорювати.

- Президент пропонував залишитися?
- Так, були моменти в розмові, коли він пропонував повернутися, але я відповідала чітко: «Ні». Я тоді розуміла, що це вже неможливо.

- Добре. Як ти відчувала себе всі ці два роки, перебуваючи під карантином? Адже навіть ті дівчата, яких ти обігравала по юнакам, вже почали виступати на Кубку світу.
- Перший рік пролетів непомітно. Я його абсолютно не відчула. Все, напевно, проходило в тумані, і я багато чого не розуміла, не усвідомлювала. Другий був складніше. І це стосується не підготовки, а змагального періоду. Ми спочатку тренувалися в Шушені, а потім переїхали в Ідру, де починався Кубок IBU. Я подивилася на гонки з боку і зрозуміла, що могла б гідно виступити, і все це було абсолютно реально. Тим більше трасу в Ідрі знала і, чесно кажучи, десь в глибині душі була надія на те, що Білорусь раптом карантин з мене зніме, але цього не сталося.

Раніше повідомлялося про те, що Блашко буде тренуватися з основною збірною.