Василь ПАВЛОВ: «В Одесі не можна в кіно сходити - все українською»

28-річний форвард «Чорноморця» Василь Павлов є першим російським легіонером в українській Прем'єр-лізі з 2014 року. Футболіст прокоментував своє рішення перейти в одеський клуб.

- Ти перший російський, хто приїхав в Україну після подій 2014 року. Сумнівався?

- Я відразу уточнив, чи є інші варіанти. Тому що об'єктивно - ситуація напружена. У мене мама дуже важко прийняла цю новину: як так, яка Україна, переживала, плакала. Я подзвонив друзям в Одесу, вони сказали, що це дуже спокійне місто в плані ставлення до росіян. Виявилося, так і є. З «Дачією» ми приїжджали до Одеси грати в Лізі Європи, мені дуже сподобалося місто, стадіон і вболівальники. Так, тоді це був інший чемпіонат України, інші гравці і інші зарплати, але пожити в Одесі багато хто мріє.

- Знав, що станеш першим росіяниом за п'ять років?

- Ні, тільки коли приїхав і потренувався, агент мені написав, що я буду першим. Але навіть якщо б знав заздалегідь, ніяк би не вплинуло. Я спокійний до всього цього і взагалі миролюбна людина. У мене дружина наполовину українка, повно друзів тут, добре ставлюся до України, люблю Одесу. Через місяць після мене сюди переїхали дружина з дитиною, ніяких проблем теж не було.

- Подобається в Одесі?

- Погода поки що не дуже налагодилася, але коли ти знаєш, що море поруч - це супер. Приємне повітря, завжди можна прогулятися по набережній. Я ж до цього пограв в Латвії, там теж було море - тепер добра традиція. У центрі Одеси чудово: опера, старі будівлі, вулички, легендарна Дерибасівська. Повно ресторанів, кав'ярень - особливо відчувається на контрасті з Вентспілсом, де три заклади на все місто. Парки, дитячі розваги - все є для дитини. Ціни, до речі, дорожчі, ніж в Самарі. Там можна за 1,5-2 тисячі втрьох посидіти, а тут тисяча гривень потрібна - це близько 3000 рублів.

- Є побутові проблеми?

- Не можна в кіно сходити - все тільки українською. Ще майже всі книги українською, в тому числі і дитячі, але при бажанні можна знайти. Я б не назвав це проблемами, так - дрібниці. А говорять в основному російською, зрідка тільки чую українську.