Сборная Украины завершила отбор на ЧМ-2020 ничьей с Францией

Почетное последние место...

Игроки вроде еще есть, но нужен специалист - итальянец, испанец.

Мда....Щось пішов в нас регрес в міні-футболі...

Почти в тройке .

в топ-4 в групі, красавци!!!

Треба щось змінювати! Риба гниє з голови! Аналогічна історія і в біатлоні! Дорвалися до "кормушки", так й бульдозером їх не витягнеш з федерацій!

Думал, что больше писать не о чем, но... Во-первых. Прошу прощения за ошибку во времени пребывания Владыко у руля ассоциации, не почти 8 лет, а только почти 7. Но хрен редьки не слаще. Во-вторых. Я не знал о том факте, что главный тренер сборной перед архиважным сбором команды, который длился всего 4 (!!!!!) дня, неделю отсутствовал в Украине (участвовал в ветеранском турнире за одну из украинских команд) и появился только в первый день сборов! Интересно, руководство АФУ знало об этом? А если знало, то я вообще не понимаю роли этой фейковой организации в вопросе руководства сборной команды страны. Или Владыко был в составе делегации на этом турнире? Более дилетанского подхода к самым важным соревнованиям 4-х летия трудно себе представить. Я вспоминаю март 2013 года, когда эта компашка во главе с Владыко рвалась любыми путями к руководству украинским футзалом, сколько грязи было сброшено на Лисенчука и его команду, как нас всех убеждали, что с приходом к власти реформаторов с гандбола, отечественный футзал будет цвести и пахнуть. Я тогда старался убедить людей, что это авантюра, которая плохо закончится для национального футзала... Не поверили, и с грубейшими нарушениями Устава АМФУ, незаконно избрали нынешнего президента,для которого была только одна цель при прорыве к руководству АМФУ - деньги, деньги и еще раз деньги. Я не буду говорить о тех грубейших нарушениях всего чего только можно было в работе АМФУ в последние годы, не об этом речь. Но все это стало возможным только под "чутким" руководством президента ФФУ/АФУ Павелки, на котором висят с десяток уголовных дел .... Так что ни о каком контроле в отношении своего коллективного члена не могло быть и речи, финансовые вопросы я вообще не поднимаю,это компетенция правоохранительных органов... Я думаю, что это безобразие по отношению к футзалу не вечно, и скоро будут перемены к лучшему, но не с этой обанкротившейся командой...

так у нас это произошло со всеми игровыми видами спорта, так что футзал не исключение, на очереди футбол....

Не захищаю поточного очільника футзалу в Україні, але зниження рівню вітчизняного футзалу почалося не за нього. Ми двічі ставали призерами Євро - в 2001 та 2003 роках, ще двічі виходили до півфіналу - у 1996 на ЧС та 2005 на Євро. Це й були золоті часи. Ми стабільно були в топ-5, позаду Бразилії та Іспанії, але на рівних сперечались з Італією, Росією, Португалією та Аргентиною. Лисенчука прибрали на початку 2013, здається, тобто, вже при ньому ми 10 років не були призерами нічого ) Збірна потрохи, але здавала. Росія, Італія та Португалія вже були явними фаворитами з нами, ми ставали ближче до другої десятки. Нове покоління не тягнуло рівень Корідзе, Москвичова, Шайтанова тощо. А потім і нове покоління наблизилось до 30 років, стало зрозумілим, що вже Рогачова, Овсяннікова, Легачова та Чепорнюка "ривкінці" навряд чи змінять.
Кожне покоління було трохи гірше попереднього. Вважаю, що технічною збірною ми перестали бути, коли вищезагадана четвірка перейшла пік кар'єри. Стали типовою українською командою швидких та настирних дєрєвях )
Потім настало Євро 2018, де поїхало 2 четвірки легів, а також четвірка Сокола, який тоді був при грошах. Ця четвірка рвала всіх у чемпі, але на Євро було помітно, що вони не здатні виконувати завдання рівня виходу з групи. І справа в тому, що через декілька років уже закінчать професійну кар'єру більшість "ривкінців" і основа нашої збірної буде складатись переважно з таких гравців внутрішнього чемпу та декількох легів команд рівнем не набагато вище (ті ж білоруські, чеські або російські команди).
Ну й головне - 20 років тому футзал був спортом десяти країн, які грали на напівлюбительському рівні. Зараз це вже дуже комерціоналізований спорт із декількома професійними топ-лігами та багатьма повноцінними чемпіонатами. Поки ми потроху здавали в рівні, майже в усій Східній Європі з'явились непогані збірні, Казахстан взагалі став топом, Сербія вже точно вище нас рівнем.
Ну ось і виходить, що друга половина панування Лисенчука - сповзання із топ-5 десь ближче до десятого місця, без шансів щось протиставити елітним збірним, а панування нового чувака - подальше сповзання у купу другорядних команд, які виникли за останні 15-20 років.
Були золоті часи на радянській заквасці масовості спорту, їх вистачило до 2003-05 років, а потім очікуваний спад, тільки не такий гострий, як у хокеї.

Не плохой результат.