Евгений НЕПЛЯХ: «Доволен, что остался в Карпатах»

Євген Неплях не є новачком в українському футболі. Вихованець «Дніпра» про себе заявив у «Севастополі», після зникнення якого отримав запрошення з грецького чемпіонату. Провівши збори з львівськими «Карпатами» і задовольнивши тренерський штаб, у неділю ввечері Євген підписав контракт.

– Євгене, приймай вітання. Тепер ти в «Карпатах»...
– Спасибі. Почуваюся нормально, адже я майже місяць провів на зборах з командою, вже до всіх звик, все вивчив. Звичайно, я задоволений, що залишився в «Карпатах», адже тут справді дуже хороший колектив.

– Донедавна ти грав в Греції. Розкажи, як виник варіант з «Карпатами»? Чому вирішив повернутися?
– Засумував за домом (сміється). Так вже вийшло. Отримав пропозицію «Карпат», приїхав на збори. На мене подивилися, вирішили підписати контракт. Звісно, я погодився.

– Греція доволі екзотичний чемпіонат для України. Які спогади привіз з собою?
– Чемпіонат цікавий. Коли я приїхав туди, в лізі було 18 команд, відповідно, ми грали дуже багато матчів. Одна тільки біда – там дуже спекотно. 40 градусів, при чому байдуже котра година. І це справді було проблематично. До того ж мови не знав, а коли почав вчити травмувався. Словом, період вийшов не найкращим. Відповідно, грав я не дуже багато.

– До речі, стати гравцем «Карпат» ти міг і раніше, до переїзду в Грецію...
– Це правда, я міг переїхати до Львова разом з Артуром Карнозою. Але хотілося спробувати себе в Греції, побачити щось нове. Тепер от повернувся.

– Коли ти довідався про інтерес «Карпат», очевидно, одразу ж подзвонив до Артура?
– Не мав такої потреби, бо і так все знав. У серпні приїжджав до нього на день народження. Там і познайомився з хлопцями, а також довідався як в «Карпат» справи. Самого ж Артура я давно знаю. Він завжди був веселим і забивав дуже красиві голи. Якщо підняти дитячі відео, то назбирається немало голів забитих з центра поля.

– Як для тебе пройшли зимові збори?
– На перших зборах були певні клопоти. Кілька гравців підхопили вірус. Пригадую, йшов на тренування наче нормальним, а повертаюся – всього морозить, піднялася температура. На щастя, все це довго не тривало. Другі збори минули спокійно.

– Євгене, тренери використовували тебе на кількох позиціях. Яка з них є твоєю рідною?
– Сам не знаю (сміється). Коли грав в «Севастополі» у першій лізі, то був центральним захисником. Коли вийшли в вищу лігу – грав ліворуч. У молодіжній збірні мене використовували в центрі. Всюди мені зручно і комфортно.

– Що найбільше зі зборів запам’яталося?
– Матч проти «Нордшелланда». Десь у середині другого тайму мене замінили, я пішов в роздягальню. Сидимо з Артуром там, жартуємо. Уже хотів йти митися, аж забігають, кажуть, щоб повертався на поле. Спершу подумав, що це якийсь жарт, потім про те, що можливо треба когось підстрахувати. Виявляється, Костевич отримав травму і не може далі грати. Замін більше не було, тому справді треба було виходити на поле. Але ж мене змінювали за рахунку 3:0 на нашу користь, автогола Володі я не бачив. На полі багато чого змінилося. Данці випустили багатьох свіжих гравців, стало трохи складно. Суперник забив нам гол, я думав, що рахунок став 3:1, а виявляється, було 3:2. Усі дуже серйозні були...

– Зі Львовом ти вже встиг познайомитися?
– Не мав поки можливості заглибитися у нього. Тому Дніпро для мене – рідне місто. Я звик до свого дому. Хоча, звичайно, знаю, що Львів дуже красивий.

– Номер вже встиг вибрати?
– Було б з чого вибирати (сміється). Хотів щось коротке, але до 11-го все було зайняте. Тому взяв 21-ий номер. Для мене, чесно кажучи, байдуже, який номер на спині.

– За доброю традицією ти можеш звернутися до наших фанатів...
– Хочу побажати їм терпіння їм. Ігри бувають не лише хороші. Тому треба всім сплотитися і бути разом до кінця.