Елена ПИДГРУШНАЯ: «Очень хотелось финишировать с флагом»

У Хохфільцені збірна України тріумфально фінішувала в жіночій естафеті, вигравши гонку із хвилинною перевагою. Фінішер нашої команди Олена Підгрушна погодилась відповісти на кілька питань нашого сайту.

- Лєна, вітаємо з золотом нашої естафети! Сподівалась, що перемога буде такою впевненою?
- Звісно, від цієї естафети залишились лише позитивні враження, ми дуже задоволені, що зуміли перемогти сьогодні. А на рахунок того, чи чекали на перемогу?.. Заздалегідь цього планувати не можна. Ми розуміли, що в нас сильна команда, і коли всі ми добре справляємось зі своїми етапами, то як мінімум на подіум можемо претендувати. Але те, що це буде перемога з хвилинним відривом – стало сюрпризом. Адже ще до останнього рубежу ще нічого не було ясно, і я зрозуміла, що ми будемо першими, коли відстрілялась без запасних патронів. На той час вже мала перевагу в 16 секунд, і потім по вигуках вболівальників зрозуміла, що у Олі Зайцевої є промахи, а з кожним запасним патроном ця відстань зростала ще на 8-10 секунд.

- Під час перших двох кіл ти контролювала відрив від Зайцевої? Здавалося, що ти можеш ще додати в темпі…
- Під час гонки треба зважати на багато факторів: по-перше, це – естафета, де може статись будь що, по-друге – гори, до яких не так просто адаптуватись. І тактично правильно було не вмикати максимальну потужність з перших метрів, тому що можна було виснажитись і не зрозуміло, як потім стріляти на рубежах. Тому моїм завданням було – йти рівно, швидко і впевнено. (Посміхається) Та й всі тренери приблизно те саме мені кричали під час гонки, говорячи про відрив від переслідувачів.

- Часто кажуть, що наздоганяти завжди легше, ніж втікати. Але лідирувати протягом усього етапу, напевне, ще приємніше?..
- Під час гонки я про це не думала. Всі думки були сконцентровані на тому, щоб зробити все грамотно і максимально чітко. А коли починаєш думати про те, що ти – лідер, починається мандраж, і це лідерство можна легко втратити. Тому всі подібні думки я намагалась від себе відкидати, і не вішати собі на шию золото раніше, ніж це зроблять на церемонії нагородження. (Сміється)

- Незважаючи на великий відрив на останньому колі, ти все одно не дозволила собі розслабитись?..
- Так, тому що в мене було відчуття, що я або буду йти цим темпом, або вже треба йти на заминку – чогось середнього на той час бут вже не могло і зупинитись я вже собі не дозволяла. До того ж, мені дуже хотілось фінішувати з прапором, а точної ситуації позаду я не знала. Тому потрібно було максимально забезпечити комфортний відрив, хоча б 30-40 секунд.

- До речі, що ти відчувала на останній прямій?
- Величезну радість.

- В естафетних гонках цього сезону у нашої команди вже два подіуми. Час поповнити колекцію й особистими досягненнями?
- Напевно… (Сміється)

- Лєна, в особистих гонках Кубку світу в тебе 11, 12, 10 місця й сьома позиція в загальному заліку. Як розцінюєш старт сезону для себе?
- Нормально. Я "розкручуюсь" поступово. Але сьогодні я перш за все радію, що зуміла добре пробігти, відстрілятись на нуль, достойно закінчити те, що почали дівчата і врешті – перемогти разом з командою.

- Від імені усіх вболівальників дякуємо тобі і всім дівчатам за цю (судячи по коментарях на сайті) шалену радість і чудову перемогу!
- Я думаю, цю радість нам вже передали ті вболівальники, що приїхали підтримати нас в Хохфільцені. Вони теж кричали і підтримували просто шалено, в хорошому розумінні. І я дуже вдячна всім вболівальникам за цю підтримку.

Євген Тарасенко, biathlon.com.ua