ПЯТОВ: «Потеря Фернандиньо – все равно, что потеря Месси»

Основний голкіпер чемпіонів країни та збірної України мріє про здобуття нашою національною командою путівки на чемпіонат світу, а ще - спадкоємця воротарського династії.

- Андрію, у «Шахтарі» останнім часом вас із «основи» витіснив Олександр Рибка, та йому потім не пощастило, відтак уже Антон Каніболоцький виходить у «основі» у фіналі Кубка України. А ви зберігаєте спокій. Це досвід, чи наперед знаєте, що все одно й тренер клубу, й наставник збірної повернуться до ваших послуг?
- Зізнаюсь, ніколи мене про таке не запитували. Але відповім. Не буду оригінальним. Це - наша робота. Хто на даний момент кращий, той і виходить на поле. А все в підсумку вирішує тренер. Наставник бачить усе на тренуваннях. А ми, чи то воротарі, чи гравці інших амплуа, завжди підтримуємо один одного. У цьому немає нічого поганого. Ніколи не заздримо партнерам, у нас відсутнє таке почуття. Ми ж одна команда.

- Виходить, ви зовсім не звертаєте уваги на те, хто сьогодні в «основі»?
- А навіщо звертати на це увагу? Головне - загальний успіх команди. Ми один в одному впевнені, тож природно, що допомагаємо та підтримуємо кожного члена команди.

- Коли «Шахтар» святкував чемпіонство, ви відзначали цю подію на полі з двома маленькими доньками. Так святкували вперше?
- Одверто кажучи, в такій компанії, так (сміється). Усе те, чого досяг, - завдяки моїй родині. Дуже хотів, аби мої дівчатка відчули всю ту радість, яка наповнювала у той момент і мене. Тому й вивів їх на поле «Донбас-Арени». Дуже хотілося, щоби вони знали, чим займається їхній батько, й що він гідний поваги.

- Не складно уявити, які почуття переповнювали вас у цю мить.
- Їх передати словами неможливо. Багато хто говорить, що «Шахтар» - фаворит у чемпіонаті. Але це ж треба довести. Повірте, рівень внутрішнього турніру зростає, тож із кожним роком усе складніше виграти чемпіонство. Тим паче зробити «золотий дубль». На щастя, нам це три роки поспіль удалося. Радий, що ми знову всім довели, що є найкращою командою в Україні.

- Як розподіляєте сили, емоції для «Шахтаря» й для збірної України?
- Я - професіонал, тому віддаю всі свої сили та вміння в будь-якому матчі. Як за клуб, так і за збірну. У національній команді зібрані найкращі гравці України, в «Шахтарі» - найкращі гравці, яких хочуть бачити президент і тренер, але завдання скрізь однакове - перемагати! Так, із збірною хочемо потрапити на чемпіонат світу до Бразилії, а з «Шахтарем» - виграти всі трофеї в Україні й замахнутися на Лігу чемпіонів. Тому, повірте: скрізь емоції переповнюють, але, щоб радувати вболівальників, нам треба бути сконцентрованими в кожному матчі.

- Андрію, якби ви були президентом «Шахтаря», кого із збірної України запросили до свого клубу?
- Це провокаційне запитання. Я поки - гравець, а у нас є президент «Шахтаря» - Рінат Ахметов.

«Учитися, вчитися й ще раз учитися»

- Що думаєте з приводу інтернет-чуток, які сватають аргентинця Хосе Сосу до «Шахтаря»?
- Чуток багато. А ось коли з’явиться офіційна інформація, тоді можна буде на цю тему говорити.

- Фернандіньо нині уособлює стиль «Шахтаря». Якщо він піде з команди, це стане катастрофою?
- Відповісти на це запитання дуже складно. Фернандіньо - великий гравець, лідер команди. Звичайно, якщо він піде, це буде серйозна втрата для «Шахтаря». Такого гравця втрачати не можна. Це все одно, що втрачати Мессі. Але й Ферну можна зрозуміти, адже він теж хоче спробувати щось нове і тому прагне зіграти на чемпіонаті світу за збірну Бразилії. А наставник збірної звертає, насамперед, увагу на гравців, які грають у провідних чемпіонатах, таких, наприклад, як англійська прем’єр-ліга. Тому бажання Ферни легко пояснити. Тут усе залежатиме від президента нашого клубу, головного тренера, як вони розвинуть дану ситуацію.

- Доводилося чути думку фахівців: якщо Фернандіньо піде з «Шахтаря», то команда провалиться?
- Так не можна говорити. Незамінних гравців не буває. Так, це буде велика втрата, але «Шахтар» знайде в собі ресурси її заповнити. Згадайте, коли Фернандіньо прийшов у «Шахтар», він же не зразу розкрився. Хтось пішов, дали шанс і людина показала себе. Тому не треба заздалегідь посипати голову попелом. У «Шахтарі» є футболісти, здатні замінить Ферну.

- Ми пам’ятаємо, яким у «Шахтар» прийшов Вілліан і ким завдяки Мирчі Луческу став. А наскільки, на ваш погляд, розкрив свій потенціал Тайсон?
- Так, не приховую, Тайсону спочатку довелося нелегко. Але останні його матчі за «Шахтар» показали, що він уже зрозумів нашу філософію, нашу манеру гри й став демонструвати майстерність, приносячи реальну користь команді. Думаю, надалі він розкриє свій потенціал ще більше.

- Андрію, а чому лихоманить вас? Адже ніяк не знайдете стабільності?
- Завжди причину треба шукати в собі. Дрібниць у футболі не буває. Усі прикрі моменти аналізую й сподіваюся, уникатиму надалі помилок. Життя продовжується, тож треба рухатися далі.

- Чого вам бракує, щоби стати в один ряд із такими великими воротарями, як Джанлуїджі Буффон, Рінат Дасаєв, династією Чанових?
- Щоби за рівнем майстерності наблизитися до них, мені треба ще багато вчитися, вчитися і ще раз учитися. Головне, щоби було здоров’я та бажання. А все інше залежить тільки від мене. Із часом, думаю, підтягну свої слабкі сторони.

- Андрію, ви - досвідчений гравець. Грали під керівництвом Мирчі Луческу, Олега Блохіна, Михайла Фоменка. Хто з них на вас найбільше вплинув?
- Усі названі вами фахівці - наставники з великої літери. А обговорювати когось, зокрема мені, гравцеві, думаю, некоректно. Скажу лише, що з такими тренерами працювати дуже приємно будь-якому футболісту.

«Шахтар» - це «Шахтар», як співає Гайтана»

- У «Шахтарі» багато партнерів, які представляють різні збірні. У тому числі ті, які зіграють 2014 року в Бразилії. Часом, із вами не ділилися секретами успіху?
- (Сміється). Ну, цього ніхто не знає. А взагалі, в нас у команді всі виконавці, попри національність, один одного підтримують і бажають успіхів, коли хтось вирушає грати за свою збірну.

- Як вважаєте, Луїс Адріано потрібен збірній України?
- Луїс, безумовно, талановитий гравець. А чи потрібен він нашій збірній… Це залежить од нього та від тренерів команди.

- Знаю, що ваша старша донька пам’ятає, як Гайтана раніше співала славень «Шахтаря». Ви й молодшу доньку теж хочете до цього привчити?
- Якщо маєте на увазі те, що «Шахтар» найближчим часом нікому не віддасть чемпіонство, то тільки - за. Але нині український чемпіонат став значно сильнішим, отож виграти його стає дедалі складніше. «Шахтар» - це «Шахтар», як співає Гайтана. Це - найкраща команда. Ми постараємося тримати цю марку якнайдовше.

Дмитро ДОЙНІКОВ, «Український футбол»