Ігор Романишин, заслужений тренер України з велоспорту: "Таких сумбурних перегонів за моєї пам’яті ще не було"

“Тур де Франс-2006” неоднозначно склався для українця Ярослава Поповича. З одного боку, дрогобиччанин уперше в кар’єрі виграв етап “Великої петлі”, з іншого – не зміг навіть наблизитися до свого минулорічного дванадцятого місця в генеральній класифікації туру. Про те, чому наш гонщик нехарактерно для себе погано почувався в горах, а також про метушню, в якій цього року розігрували звання “наступника” Ленса Армстронга, в інтерв’ю “Газеті” розповів перший тренер Ярослава Поповича, директор дрогобицької СДЮШОР “Медик” Ігор Романишин.

– Напередодні “Тур де Франс” Славко перехворів. Стверджує, що просто застудився. Але як на мене, це могла бути інфекція, яка, залишившись у крові, поступово ослаблювала організм, – зазначає Ігор Юрійович. – Щодо інших можливих причин поганого самопочуття в горах, то не найкраще на форму могла вплинути червнева гонка-критеріум у Франції. Славко розповідав, що його завданням було виграти один етап і потім перейти до підготовки до “Тур де Франс”. Але він невпевнено почувався в горах, тож боси команди вирішили, що йому треба їхати до кінця. А коли напередодні “Туру” пройшов медичне тестування, виявилося, що нібито перетренований. Мені такий вердикт видався трохи дивним. Славко дуже багато стартував, виступаючи в складі “Кольнаго”. Але так слабо він не виглядав у горах навіть під час дебюту на “Джиро д’Італія”. А що він виробляв торік на “Тур де Франс”! “Скидав з колеса” Ульріха і Вінокурова. Ярослав перед туром говорив мені, що почувається в горах не так добре, як раніше, але щоб аж настільки!

– Більшість українських уболівальників сподівалися, що перемога на дванадцятому етапі стане переломною для Ярослава Поповича?

– Він тоді чудово відпрацював, показавши, що насправді непогано готовий до “Туру”. Нехай маршрут пролягав переважно рівнинною місцевістю й там не було високих гір. Але скільки він зробив ривків, щоб виснажити такого лідера, як Оскар Фрейро. Багато хто думає, що якби вони разом їхали до кінця, в нашого гонщика не було б шансів. Славко й сам неодноразово казав, що не має фінішу. Але насправді він може похвалитися потужним затяжним ривком, при цьому на передачах, які мало кому до снаги. Завдяки тій перемозі скоротив відставання й потрапив у десятку. І я, відверто кажучи, очікував, що команда почне працювати на нього, але цього не сталося. Вже наступного дня практично самостійно намагався наздогнати Расмуссена. І, до речі, якби наздогнав, то мав би реальні шанси стати лідером. Натомість тренер “Дискавері Ченнел” Йоган Брюнель заявив, що у сфері інтересів команди лише окремі етапи, а генеральна класифікація більше їх не цікавить.

– Тож чутки про те, що американська команда втратила репутацію найбільш злагодженої на “Турі”, тільки-но її залишив одвічний лідер Ленс Армстронг, небезпідставні?

– Висновки робіть самі. Хінкепі – ніякий, Саволделлі сходить. Узагалі мені важко говорити про те, що діється на чужій кухні. Але зверніть увагу: перед цьогорічним “Туром” навіть не було чітко визначено лідера “Дискавері Ченнел”. А коли говорять розмито: хто буде кращим, на того й працюватимемо, – гонщики неохоче беруть відповідальність на себе. Адже треба бути універсалом: добре їхати і на гірських етапах, і в “розділках”, увесь час тримати під контролем перегони й мати вплив на колег із команди. Зараз тренер за допомогою рації керує “Дискавері Ченнел”. Раніше це робив Армстронг. Він як капітан і співвласник пильнував за порядком, розподіляючи ролі.

– Таку кількість перемог, утеч від пелетону й великі відставання в генеральній класифікації також можна пояснити відсутністю семиразового короля “Великої петлі”?

– Таких сумбурних перегонів за моєї пам’яті ще не було. Перейру відпустили, і він, програючи сорок хвилин, раптом став лідером. Довго ніхто не міг сказати, хто виграє. Вже останньої миті стало зрозуміло, що справа йде до перемоги Флойда Лендіса, який, до речі, раніше впродовж гонок “працював” на успіх Армстронга, тобто був його грегарі. Ярослав у цій метушні теж міг поборотися за лідерство. Але, на мою думку (а її поділяють багато інших спеціалістів), слов’ян команди використовують лише як грегарі. Американці лобіюють інтереси своїх гонщиків, німці – своїх. І щоб переломити їхню психологію, треба, напевно, бути на три голови сильнішим. Росіяни Дєніс Мєньшов і Владімір Карпєц також працювали в горах без підтримки. Я вже не кажу про нашого Сергія Гончара!

– Для вас не стали сюрпризом перемоги досвідченого українського гонщика в “розділках” на цьогорічному турі?

– Гончар з юнацьких років славився своїм умінням виконувати швидкісно-силову роботу на нескладних рівнинних ділянках. Я дуже добре знаю цього спортсмена. Він завжди привітний і дружній, а ще дуже працьовитий і відданий велоспорту. Не кинув тренуватися, навіть коли в юніорському віці його відрахували зі збірної України. Він пробився й усім довів, що займається своєю справою.

– А українські гонщики спілкуються між собою під час таких багатоденок, як “Тур де Франс”?

– Гончар і Попович у чудових стосунках. Андрій Гривко винаймає помешкання в Італії з дрогобиччанином Володимиром Білекою, хоча вони виступають за різні клуби. Білека – за “Дискавері Ченнел”, Гривко за “Мілрам”. Андрій – молодий, доволі агресивний гонщик. Мабуть, успадкував настирливість від батька, який також займався велоспортом. А зійшов із “Туру” лише тому, що йому наразі не вистачає базової підготовки. Вік дається взнаки.

– Які подальші плани в Ярослава Поповича?

– 12 серпня одружується в Дрогобичі. Далі, напевно, чемпіонат світу, а можливо, навіть ще одна багатоденка “Вуельта”.

Розмовляла Анна Савчик, Львівська газета