Хвилю тримай, традицію — теж

Чемпіонати світу серед майстрів вітрильного спорту відбуваються раз на чотири роки, приблизно за шість–сім місяців до Олімпіади, і на цих змаганнях зазвичай розподіляють левову частину перепусток на літні Ігри. Світова першість–2011 відбулася в австралійському місті Перт 3—18 грудня. В акваторії Індійського океану на старт виходили понад 1500 спортсменів із 80 країн — це рекорд порівняно з попередніми ЧС.

Україна відрядила до Австралії 13 спортсменів. За словами державного тренера Сергія Чорного, везти численніший склад не було сенсу — далеко й дорого.

Після двотижневих змагань українці лише частково виправдали сподівання наставників, здобувши тільки три олімпійські ліцензії. «Виступ задовільний, але не відмінний», — сказав пан Чорний. — Ми сподіваємося поповнити наше представництво на Олімпіаді–2012, оскільки навесні в Європі відбудуться ще кілька етапів відбору».

Першими українськими повпредами стали Максим Оберемко та Ольга Масливець на вітрильних дошках (ця сімейна пара вже має досвід чотирьох Олімпіад, починаючи з 1996 року), а також яхтсмен класу «Фінн» Олексій Борисов. Уся «ліцензована» трійця представляє Крим.

У заочній суперечці найвище піднялася Масливець. 33–річна уродженка Євпаторії за підсумками регати на вітрильних дошках класу «RS:X», у якій змагалися 48 спортсменок, потрапила до медальної гонки й там фінішувала десятою. Уродженець Сак — Оберемко — став 22–м, так само як і севастополець Борисов.

Як розповів державний тренер, саме в Севастополі в теплу пору року тренуються наші «вітрильники». А взимку — в Іспанії. «Біля Кадіса можна піймати великі хвилі Атлантики з приливами та відливами, тоді як на Балеарських островах можна розраховувати на гладку хвилю та сильний вітер. Цікаво, що взимку проживання в Іспанії обходиться дешевше, ніж в Україні», — каже Сергій Чорний.

Саме в Іспанії навесні відбудуться три з семи заключних стартів, де розіграють решту олімпійських ліцензій.

Слід відзначити, що в тих класах, де українці здобували нагороди попередніх Олімпіад, нині похвалитися нічим. Так, скажімо, послідовники Євгена Браславця та Ігоря Матвієнка в класі «470» — Юрій Журавльов і Павло Макєєв — посіли в Перті 62–ге місце, а наступниці Руслани Таран і Олени Пахольчик — Анастасія Коломієць й Олександра Чичерова — 35–те. Ще гіршими були показники Олександра Ісакова (93) та Валерія Кудряшова (128) у класі «Лазер». А ось 26–те місце екіпажу Василя Гурєєва та Володимира Короткова й 28–ме — Артура Аносова й Віталія Кушніра в класі «Зірковий» додає тренерам трохи більше оптимізму. І взагалі, в тренерському штабі кажуть, що після провалу в підготовці спортсменів наприкінці 90–х років нині ситуація поліпшилася. Про що свідчать високі результати наших юніорів на міжнародних змаганнях.

Віталій МОХНАЧ, Україна Молода