САБО: «В Динамо щось відбувається, якісь розбірки»

Гра у виконанні колишньої команди Йожефу Йожефовичу не сподобалася. За його словами, «динамівці» не є командою, а радше cтадом.

- Мені не подобається, як грає київське «Динамо». Не бачу стилю, не бачу малюнка, - каже Йожеф Сабо. - Можливо, футболісти не хочуть добросовісно виконувати свою роботу, не знаю в чому причина. Мабуть, у середині команди щось відбувається, вони ж на полі між собою сваряться. Мені як «динамівцю» було соромно, що в завершальні 10 хвилин двобою з «Карпатами» кияни почали грати навалом. Такого ніколи не було, це в жодні рамки не входить. «Динамо» - команда з такими футболістами і грати навалом... Це не припустимо.
Погано, коли старе руйнують, а нового не створюють. Раніше «динамівців» можна було переодягнути в будь-яку форму, але за манерою гри вболівальники впізнавали свою команду. В «Динамо» був свій стиль. Сьогодні цього немає. Раніше в клубі опиралися на систему моделювання тренувального процесу Валерія Лобановського. Метр довів на практиці силу своєї стратегії. Він двічі вигравав Єврокубок, Суперкубок, багато разів був чемпіоном Радянського Союзу. Тепер у «Динамо» вирішили забути про його систему. Якщо ж ви так робите, то давайте нову ефективну систему. А нового немає. В цьому і проблема. Під час гри з «Карпатами» не побачив у «Динамо» команду, лише стадо.

- Але ж учні Валерія Лобановського не виправдали сподівань. Олексій Михайличенко, Анатолій Дем'яненко не домоглися потрібного результату з «Динамо».
- Чому ж, Михайличенко і Дем'яненко ставали чемпіонами, здобували Кубки. Я теж із «Динамо» досягав таких самих результатів. Ми працювали за системою В. Лобановського, звісно, щось при цьому додавали. Олексія Михайличенка вважаю перспективним тренером. У збірній він своє завдання виконав - адже вона посіла друге місце у групі. Інша річ, що програли грекам.

- Але визначальним в оцінці керівництва «Динамо» роботи тренерів були виступи в Єврокубках. А за згаданих фахівців кияни постійно провалювали європоходи...
- Що вдієш, усяке буває. Мені доводилося, будучи головним тренером, грати в Лізі чемпіонів. Так, у групі зі сильними командами я набрав десять очок. Тоді потрапили в одну групу з «Байєром», «Реалом», «Ромою». Але десяти очок забракло для виходу в наступний етап. А Валерій Лобановський набрав сім очок і пройшов далі.

- Йожефе Йожефовичу, теперішній кадровий потенціал «Динамо» дає змогу демонструвати кращу гру чи проблема не тільки в наставникові?
- Переконаний, що мати бразильську лінію захисту - не нормально. Вони дозволяють собі вільності, обов'язково десь помиляться. Бразильці не люблять грати на когось, вони грають на себе і від цього нікуди не дінешся. В команді потрібно мати одного, двох, ну щонайбільше трьох бразильців. А коли 5-6 - це вже важко.

- У цьому переконалися на власному досвіді?
- Так, переконався, працюючи в «Динамо». Бразильці не дисципліновані, не люблять тренуватися. Якщо ти їм щось пробачаєш, то відразу ж інші гравці вимагають такого самого ставлення і до себе. Так починаються конфлікти. Мабуть, саме це зараз відбувається в «Динамо». Там немає одностайності. І поки тренер усе не приведе в норму, нічого не буде.

- Після поразки «Динамо» від «Закарпаття» поширилися чутки, що футболісти «плавлять» наставника. Як гадаєте, таке ймовірно?
- Для того, щоб дати відповідь на ваше запитання, потрібно бути в середині команди. Можу лише констатувати, що там щось відбувається, якісь розбірки. Тому «Динамо» програло «Закарпаттю», а тепер іще й «Карпатам». Усе може бути, але я не знаю.

- Торік за Юрія Сьоміна ситуація в «Динамо», здавалося, налагодилася...
- Юрій Сьомін трохи по-іншому ставив гру. Торік хоч чемпіонами стали. А за Валєрія Ґаззаєва ні Кубок, ані чемпіонства не домоглися.

- Яке враження на вас справили «Карпати»?
- Олег Кононов - молодець. Він зберіг дух «Карпат». У Львові завжди було складно грати. Радий, що «Карпати» знову стали хорошою командою. У львів'ян є майбутнє.

- Мирон Маркевич якось сказав, що хотів би, аби ви увійшли в його тренерський штаб збірної. Вже спілкувалися з ним про це?
- Так, ми зустрічалися в Києві. Якщо буде потрібна моя допомога, завжди радий її надати. Зарплата мені не потрібна. Футбол - це моє життя.

- Перед українською збірною поставлено завдання перемогти на Євро-2012. Вірите в це?
- Нерозумно говорити, що потрібно перемогти і все. Ми не на тому рівні, що повинні обігрувати Англію, Іспанію чи Італію. Опустімося на землю. З групи повинні виходити, а далі - побачимо. В Мирона Маркевича складне завдання, він повинен відшукати перспективних футболістів. На перший збір викликав одних гравців, а потім випробовуватиме й інших, список довгий.

- Пане Йожефе, як гадаєте, чому українцям складно адаптуватися в провідних європейських клубах? Тимощук не заграв у «Баварії», Чигиринський - у «Барселоні», Воронін - у «Ліверпулі», Шевченко - в «Челсі»...
- У кожного гравця є своя команда. Повірте, як це не дивно, але це правда. Наприклад, у «Карпатах» був Кузнєцов. Він до Львова нічим не вирізнявся, а у вашій команді заграв, почав забивати. А перейшов у «Томь» - і знову нічим не виділяється, часто сидить на лавці. Так само було зі Шевченком. Він знайшов свою команду - «Мілан». Андрієві потрібно було залишатися там, а не переходити в «Челсі». Тимощукові та Чигринському ще потрібно знайти свою команду. Толік потрапив у «Баварію» не вчасно, адже прийшов Ван Галь, який більше довіряє своїм співвітчизникам. А Тимощук - футболіст іншого плану, ніж голландці. Він не класний гравець, а корисний: добре відбирає м'яч, підігрує партнерам. А Ван Галю, можливо, потрібен виконавець іншого плану.

Гліб ВАКОЛЮК, Львівська газета