Андрій БОГДАНОВ: «Друга ліга - це, як армія»
Розмова з півоборонцем київського «Арсеналу»
- 28 апреля 2010, 15:32
- |
- 1529
- 0
Люди, які здійснюють сміливі, нешаблонні вчинки, зумовлюють підвищену увагу. Андрій Богданов, вихованець школи київського «Динамо», свого часу, після закінчення ДЮСШ, відмовився підписати контракт із грандом українського футболу, вирішивши спробувати щастя у стані столичного «Арсеналу». Кар'єра цього молодого гравця різко пішла вгору з появою біля керма київського клубу В'ячеслава Грозного. Втім, після його відставки Богданов не втратив місця в основі й продовжує грати, закриваючи позицію опорного півоборонця. З цією новою людиною у прем'єр-лізі ми й познайомимо вас у нашій традиційній рубриці.
- Андрію, останній матч у рамках ДЮФЛ за київське «Динамо» ви зіграли проти «Арсеналу», а нині виступаєте в цій команді в прем'єр-лізі. Як ви опинилися у таборі «гармашів»?
-Після випуску з динамівської школи я півроку грав у другій лізі за «Динамо-3», доки закінчився дитячий контракт. Відразу ж мені надійшла пропозиція з «Арсеналу» виступати за їхній дубль із подальшою перспективою. Я з радістю погодився.
-А чому не захотіли підписувати новий контракт із «Динамо»?
-Причин було кілька, але найголовніша - я хотів змінити оточення, спробувати себе в новій команді, де в мене, безумовно, було більше шансів потрапити до прем'єр-ліги.
-Можливо, було побоювання, що динамівські наставники, за своєю давньою традицією, почнуть роздавати вас по орендах?
-Ні, таких побоювань не було. Хороший футболіст зможе проявити себе скрізь.
-До речі, з цього приводу. Свій «динамівський період» ви закінчували в другій лізі. Чи той це турнір, де можна прогресувати, розвиватися?
-Кожен гравець має пройти всі сходинки футболу. А друга ліга - це, як армія.
-Багато хто нарікає на те, що там превалює боротьба, а ось техніки та тактики замало...
-Звісно, в цьому щось є, але хіба можна обійтися без боротьби лише однією «голою» технікою? Хоча, припускаю, що деяким гравцям така школа виживання і непотрібна. Але, як на мене, - це хороший досвід.
-У «Арсеналі» ви грали переважно за дублерів. Можете порівняти другу лігу з турніром молодіжних команд?
-Порівнювати тут трішки некоректно, бо команди, що грають у другій лізі, мають певні турнірні завдання, тоді як колективи дублерів повинні готувати футболістів для основи.
-А як у цьому сенсі складалися справи у вас? Заваров спілкувався з дублерами?
-Так, мене він навіть залучав до тренувань з першою командою.
-Улітку минулого року ви поїхали в оренду до ПФК «Олександрія». Мабуть, не дуже хотілося їхати зі столиці до райцентру?
-Якраз навпаки! Я вже відчував, що рівень другої ліги переріс, а перша ліга, - те, що треба. Тому дуже зрадів такій можливості. Тим більше, що мені пощастило з командою. У Олександрії прекрасний колектив і чудовий президент, який створив усі умови для досягнення результату.
-А місто вам сподобалося?
-Відверто кажучи, я не дуже переймався принадами міста. Для мене було головне - грати й розвиватися, аби, повернувшись до «Арсеналу», претендувати на місце в основі.
-І як вам рівень першої ліги?
-Достатньо високий. Та ви й самі могли бачити, як у нинішньому розіграші Кубка України команди з першої ліги майже на рівних грали проти представників прем'єр-ліги.
-Відразу зрозуміли, що гратимете в основі?
-Розумієте, мене брали як гравця 1990 року народження, а, за правилами, в команді першої ліги один молодий гравець повинен грати обов'язково. Саме тому тренерський штаб олександрійців підшуковував такого гравця, щоб грав у основному складі. Обрали мене.
-Гол у ворота чернігівської «Десни» був першим у вашій кар'єрі?
-На професійному рівні - так.
-А пам'ятаєте, як забили?
-Звісно. Пішла передача у штрафний майданчик, захисники вибили м'яч за його межі. До воріт було метрів шістнадцять. М'яч добре ліг на ногу, і я вдарив.
-Після гри якось відзначали перший професійний гол?
-На жаль, ми тоді програли, тому хлопці лише привітали, й усе.
-Перебуваючи в складі «Олександрії», ви встигли зіграти один матч у чемпіонаті Кіровоградської області. Чому раптом?
-Тоді команду очолив Сергій Іванович Ковалець, який змінив на посаді головного тренера Юрія Григоровича Коваля, він захотів переглянути мене. Довелося зіграти за команду «Аметист» у першості області. Але після цього поєдинку перевірки закінчилися, і Ковалець взяв мене на гру. Ми тоді їхали до Севастополя.
-Узимку ви спокійно готувалися до другого кола під керівництвом уже нового тренера Володимира Шарана, аж тут надійшла звістка про звільнення Олександра Заварова. Несподіванка для вас?
-У принципі так, але моя оренда в «Олександрії» тривала до літа 2010 року, і я не дуже звертав увагу на те, що відбувається у Києві.
-Тим несподіванішим став дзвінок, який повернув вас до «Арсеналу». Хто телефонував?
- Спортивний директор клубу Віктор Іщенко. До речі, коли я дізнався, що тренером став В'ячеслав Грозний, у мене навіть і думок не було, що можуть повернути до Києва.
-Дуже зраділи?
-Ні, адже в Олександрії я грав у основі, а в «Арсеналі» до цього - в дублі. Тому були певні побоювання, що знову опинюся там, де й раніше. Але, потренувавшись лише два тижні під керівництвом Грозного, я зрозумів, що потрібен цьому тренеру. Він викликав мене до себе й сказав: «Ти повинен залишитися в «Арсеналі». Я розраховую на тебе».
-А як би ви охарактеризували Грозного?
-Він дуже вміло працює з молоддю, довіряє їй, знає, як підготувати гравця до важливого матчу. До того ж, з його уроків тактики, яких було дуже багато, я почерпнув для себе купу корисної інформації.
-Коли ви дізналися, що вийдете в основному складі?
-У день гри проти «Оболоні». Мене викликав В'ячеслав Вікторович і повідомив, що я зіграю в основі. Порадив нічого не вигадувати, а просто грати так, як умію.
-Що, на вашу думку, сталося у поєдинку проти «Таврії»?
-Ви знаєте, дуже важко пояснити. Буває, коли команда постійно атакує, а м'яч у ворота не йде. Тут сталося навпаки - всі удари, яких завдавали кримчани по наших воротах, завершувалися потраплянням м'яча в сітку.
-Довелося чути версії: мовляв, деякі гравці «сплавляли» тренера...
-Це все чутки. Такого бути не могло.
-А що В'ячеслав Вікторович сказав у роздягальні після гри?
-Нічого особливого.
-Ви не очікували, що він подасть у відставку?
-Ні.
-Бачу тема для вас не дуже приємна. Тоді перейдемо до іншої. Нещодавно Павло Яковенко зібрав нове скликання молодіжної збірної України. Чому вас там не було?
-Повідомлю вам нову інформацію. Буквально щойно (розмова відбувалася у понеділок - Прим, авт.) Павло Олександрович оголосив ще один збір. Я вже у списку.
- Вітаю! Тоді наостанок таке запитання. Ви граєте на позиції опорного півоборонця. Хто для вас ідеал опорника в Україні та в Європі?
- Щодо України оригінальним не буду. Найбільше мені подобається Анатолій Тимощук. А ось серед європейських «хвилерізів» до вподоби гра Френка Лемпарда.
Олександр ОЗІРНИЙ, газета «Український футбол»