ГЛЄБОВ: «Приємно, коли викликають до національної збірної»

- Як Ви потрапили у професійний спорт, зокрема баскетбол?
- Баскетболом я почав займатися з восьми років. В баскетбольну секцію мене привів батько - до тренера, в якого сам тренувався. Батько і дядько займаються цим виглядом спорту професійно. Потім я потрапив у ДЮСШ «Авангард», що знаходиться в місті Харкові. Далі доля закинула мене до спортивного інтернату на базі команди «Політехнік». По закінченню одинадцятого класу я підписав свій перший професійний контракт з командою Суперліги «Політехнік» (м. Харків).

- Підтримуєте стосунки зі своїми колишніми партнерами по команді?
- Спілкуюся з деким із хлопців. Скажімо, з Юрієм Петренком.

- Яке місце харківський клуб займає у Вашій спортивній кар'єрі?
- Вважаю, цей клуб дав мені величезний поштовх як молодому спортсменові. Не кожному випадає шанс у сімнадцять років грати в Суперлізі по двадцять хвилин. За рахунок ігрової практики на високому рівні я дуже швидко став прогресувати.

- Довго приймали рішення про перехід до «Кривбасбаскета»?
- Ні, я зовсім не роздумував. «Політехнік» опускався у Вищу лігу за результатами сезону. Тому рішення було прийнято відразу, оскільки хотілося й далі грати на найвищому рівні. Тим більше, я був добре знайомий із Володимиром Чурсіним.

- Що для Вас означав виклик до національної збірної?
- Кожному приємно, коли його викликають до національної збірної. Для мене - це плюс у моїй кар'єрі. Мені дуже комфортно у складі команди, оскільки я підтримую стосунки зі всіма хлопцями. Клуб без проблем відпустив мене на збори.

- Як почуваєтеся в баскетбольному клубі «Кривбасбаскет»?
- Я дуже задоволений усім. Керівництво відповідально ставиться до всіх питань. Я почуваюся комфортно, думаю лише про професійне зростання.

- Як Ви ставитеся до легіонерів, Ви за ліміт легіонерів?
- Я тільки за ліміт легіонерів. Оскільки це дає шанс показати себе молодим і перспективним українським хлопцям. Я вважаю, що український баскетбол від цього лише виграє.

- Ви - харків'янин, зараз проживаєте у Кривому Розі, чи подобається Вам це місто?
- Я вже звик до цього міста. Воно стає для мене майже рідним. Тим більше, що до Харкова вдається вибратися дуже рідко. Цього року був лише на Новий Рік.

- Чи є у Вас улюблені місця у Кривому Розі?
- Мені дуже подобається парк «Правди». Я люблю там гуляти. Як не дивно, в цьому парку свіже повітря, що загалом досить незвично для міста.

- Змагання з яких видів спорту Ви відвідували в Харкові?
- Я бував на футболі, гадаю, всім відома команда «Металіст». Також на волейболі та баскетболі. Буваю на хокеї, мені дуже подобається цей вид спорту. Я навіть трішки займався хокеєм в дитинстві.

- Яке місце у Вашому житті займає спортивне телебачення?
- Спорт - це моє життя. Дивлюся баскетбольні ігри, намагаюся кожну дрібницю виділити для себе. Спостерігаю й за іншими видами спорту, які мені цікаві.

- Як часто Ваші батьки приїжджають до Вас?
- Намагаються як можна частіше. Приїжджають на ігри, щоб підтримати мене. Після гри є можливість поспілкуватися. А взагалі, як і всі батьки, переживають, нудьгують. Відповідно, і я нудьгую. Сім'я є сім'я.

- Чи є у Вас хобі?
- Я люблю походи в кінотеатри. Люблю кіно. «Форсаж-4» - останній фільм, який я подивився. В кіно ходжу зі своєю дівчиною, інколи з друзями. Взагалі, люблю весело проводити вільний час, тим більше, коли його так мало.

- Чи любите Ви домашніх тварин?
- Торік я жив зі своїм дядьком Глібом в одній квартирі. Ми з ним купили кошеня. Понад усе мені подобаються коти.

Асоціація баскетбольних клубів України Суперліга