Хевівейт: криза чи вигадки?

Зазвичай порівнюють нинішній стан справ із періодом 70-х, 80-х і 90-х років минулого століття. Возвеличують Мохаммеда Алі, Майка Тайсона, Леннокса Льюїса, применшують заслуги теперішніх чемпіонів. Порівнювати, звичайно, можна. Але чи це так вже й об'єктивно? Ніхто не ставить під сумнів силу «Барси» Кройфа. Але що б зробила нині з тою командою «Барса» Мессі? Футбол не стоїть на місці. Не ті швидкості, далеко вперед пішла тактика, спортивна наука… Так само в боксі. Мохаммед Алі зі зростом 192 см тоді був одним із найвищих, нині чемпіонами є хлопці за 2 метри. А зі своїми 97 кг ваги він взагалі був би чи не найлегшим серед нинішніх супертяжів. Як би він завдавав удари не зверху вниз, а знизу вверх? Як би він «порхав як метелик і жалив як бджола» під постійним обстрілом джебами?

Ще кілька років тому (коли Віталій відпочивав від боксу), одним з головних аргументів наявності кризи був такий, що немає явного лідера, якими були свого часу Алі, Тайсон і Льюїс. Нині такий лідер є - брати Клички. Оскільки вони не конкуренти і ніколи не битимуться між собою, їх умовно можна вважати єдиною бойовою одиницею.

Так, нинішні часи в надважкій вазі не можна назвати золотими, не так вже й багато боїв з інтригою і матч-апів, не такий, як раніше, ажіотаж довкола поєдинків кращих бійців. Але це все не дає підстави ставити діагноз «криза» і «занепад». Радше назву це спадом. А спади, як і підйоми, були завжди. І не вина в ньому Кличків. Вони регулярно і з найсильнішими доступними на той момент суперниками проводять бої, методично «зачищаючи» дивізіон. Вони б'ють чемпіонів, офіційних претендентів і перспектів з нулем у графі поразок. На їхньому фоні будь-який суперник виглядає не кращим чином, тому бої проходять односторонньо. Вони не дають себе вдарити, тому бракує видовищності…

Де найбільше говорять про кризу? В США і в Росії. Американці втратили інтерес до надважкого дивізіону разом із втратою багаторічної гегемонії своїх боксерів. Їм просто ні за кого вболівати. Росіян же (не всіх, звісно) «душить жаба» за те, що українці в чомусь кращі за них. Тому кожну перемогу Кличків намагаються применшити. Впевнений, якби чемпіонами стали американець Арреола і росіянин Повєткін, вони заспівали б пісню про відродження дивізіону. А так наразі мусять терпіти Кличків і розказувати про кризу. А в нас зараз розквіт інтересу до надважкої ваги. І це найголовніше.

Василь Танкевич, Газета.ua