Третье место в квалификации. Украинскую гимнастку поддерживает отец-воин

Марія Височанська - одна з 5 гімнасток у складі збірної України з художньої гімнастки у групових вправах. Всі свої перемоги Марія присвячує своєму героїчному батькові.

Олег Височанський, її батько, який у 2015 році брав участь у боях за Донецький аеропорт та був поранений. Після початку повномасштабної війни він повернувся до армії і захищає Україну в складі ЗСУ.

Батьки Марії - Олег та Ірина змогли приїхати і підтримати свою доньку на іграх. Вони були присутні на виступі Марії у кваліфікації групового багатоборства з художньої гімнастики.

Олег Височанський: «Моя донька мала десятки, ні, напевно сотні, міжнародних змагань в кар'єрі, а я фактично перший раз наживо дивився, та ще й де - на Олімпіаді! І українська команда має всі шанси поборотися за медалі. Вони показали третій результат в кваліфікації. А як їх підтримував зал, особливо у вправах з трьома стрічками і двома м'ячами! Оплески не вщухали, вони були фактично весь виступ, так само палко зустрічали хіба що команду Франції. Але вони виступають вдома, тож це зрозуміло. Ще мене тішить, що тут немає росіян і білорусів та їхнього купленого суддівства. Нема тих вбивць, ґвалтівників, адже їм не місце на Іграх».

Хочу вірити, що моя присутність та моя аура десь додасть впевненості їй та всій команді. Ми з донькою, як вона каже, маємо якийсь свій космос. Команда в них хороша, молода. Але важливий, як і на війні, так і в спорті, морально-психологічний стан. Від нього багато залежить. Бо ти можеш навчити бійця всього, дати йому позолочений автомат, але якщо він не розуміє для чого він це робить і як йому це зробити, то не буде результату. Це витрачений час і кошти. Так само я говорив з Іриною Іванівною Дерюгіною, і казав: «Бережіть цих дітей, виховуйте в них повагу до себе, до людей, до держави, щоб вони були вільні люди. Бо тільки вільна людина мріє про волю і тільки вільні люди можуть здобути перемогу в чесному бою».

Ірина, мама Марії Височанської: «Я не знала, що так емоційно зреагую, бо дочка вже 18 років в спорті, а я не могла стримати емоцій після виступу української команди. І перші виступи на міжнародній арені були дуже відповідальні й нервові. Але Олімпіада - це щось неймовірне, коли вся трибуна реве, і ти тут, і хочеш докричатися, адже це твоя дочка. Напевно всі батьки хотіли б так повболівати, але не всім випав такий шанс. Кажуть, що треба хоча б один раз в житті побувати в Парижі. І зійшлися так всі події в одне - літо, Париж, Олімпіада, де є присутні глядачі, де є шанси на успіх нашої збірної. Дочка дивилась на трибуни та хотіла нас побачити. Після виступу вона плакала, і я зрозуміла, як для неї важлива наша підтримка. Будемо сподіватися і молитися, щоб була медаль. Спорт не поза політикою. От нема росії в художній гімнастиці, з'явилась конкуренція. Дуже цікаво дивитися на виступи бразильської, мексиканської, австралійської збірної. А до того наш вид спорту навіть падав в популярності».