Андрій ПЯТОВ: «Найбільшою мрією було потрапити до збірної України»

Воротар національної збірної команди України Андрій Пятов відповів на запитання вболівальників із соціальних мереж.

- Який матч вважаєте найкращим у кар'єрі, а який - найгіршим?
- Я не розділяю матчі за такою градацією. Яким би не вийшов поєдинок, він все одно залишається в пам'яті. Все ж, напевне, найбільш запам'ятався фінал Кубку УЄФА в 2009 році.

- На кого рівнялися в дитинстві?
- Якщо брати світових воротарів, то це - Джанлуїджі Буффон. Навіть у солідному віці італієць демонструє свою майстерність. З вітчизняних голкіперів, звісно, це Олександр Шовковський. Крім того, я з Кропивницького, тому раніше пильно слідкував за Іллею Близнюком. Пам'ятаю, як ще малим подавав м'ячі.

- Як Вас називають партнери на полі?
- Усе просто: Пят - від прізвища. Таке звернення прикріпилося до мене давно. І хлопцям зручно, і я вже звик.

- З ким найбільше товаришуєте в розташуванні збірної України?
- З усіма маю добрі стосунки. Стараюсь спілкуватися з усіма.

- Чому ви не граєте під першим номером?
- Як почалася професіональна кар'єра футболіста, ніколи не одягав воротарський светр з першим номером. У «Полтаві» дали 21-й номер, в «Шахтарі» - 30-й, він мені подобається. У збірній тривалий час «одиничка» була у Шовковського. Я ж носив 12-й вже не один рік, тому змінювати його не став.

- Кого вважаєте найперспективнішим українським воротарем?
- Нікого виділяти не стану. В нашій країні хороша школа голкіперів і маститі тренери. Кожному талановитому воротарю потрібно працювати, тоді вони зможуть стати успішними в футболі.

- У кого в збірній найкраще почуття гумору, а хто навпаки - вкрай серйозний?
- У команді достатньо жартівників. Сергій Кривцов, Євген Коноплянка, Олександр Зінченко - у кожного своя родзинка. Молоді гравці, яких лише нещодавно почали викликати, поки більш серйозні.

- За який клуб Ви мріяли в грати в дитинстві?
- Тоді, звичайно, хотів виступати за свою місцеву команду - «Зірку». Дивився і європейські чемпіонати: «Манчестер Юнайтед» та «Мілан» були дуже сильними. Найбільшою мрією було потрапити до збірної України.

- Пам'ятаєте свою першу гру за національну команду?
- Звісно, проти Узбекистану, десять років тому. Тоді ми перемогли 2:1, пропустили на останніх хвилинах. Було дуже образливо, що не зміг відстояти «на нуль».

- Чи досягли усього, чого хотіли в житті?
- Звичайно, що ні. Завжди хочеться більшого. Вважаю, коли є мотивація досягати нових вершин - це добре. Людина завжди має крокувати вперед і отримувати нові знання.