МАРТИЩУК: «Мрію не пропускати голи»

Тепер уболівальники пам'ятають впевнену і стабільну гру Юрія Мартищука у двох останніх матчах 2007 року. Навіть у матчі в Одесі - проти «Чорноморця» - незважаючи на рахунок, Юра зробив усе, що зміг. Як наслідок, він увійшов до п'ятірки найкращих гравців «Карпат» за підсумками 2007 року. Про свої помилки, мрії та значення психології у діях воротаря Мартищук розповів Інформаційному центру ФК «Карпати».

- Привіт, чим зараз займаєшся, як настрій?
- Займаюся квартирним питанням (сміється). Приїхали додому, в Коломию, були в моїх батьків, у Надіних. Але ні в неї, ні в мене поселитися не можемо: у мене маленька квартира, у дружини - великий собака. А дитині потрібен спокій і затишок. Тому ми вирішили винайняти будиночок. До речі, не шкодую - він дуже красивий і зручний. От ми переїхали і зараз обживаємося. Я тут продуктів накупив… Нещодавно були в Франківську, зустрічалися з Худоб'яками, грали в боулінг. Тобто зараз відпочиваю, але і форму підтримую. Мій тренер розробив програму тренувань на відпустку. Щодня займаюся фітнесом, віджимаюся по 200 разів, стільки ж разів качаю прес. Про свою основну роботу не забуваю.

- А знаєш, скільки ти зіграв матчів у першій частині і скільки пропустив голів?
- Звичайно. Я веду свою статистику, записую кожен гол, все аналізую. Зіграв 12 матчів, стільки ж пропустив, 5 матчів відстояв насухо. Але половину пропущених голів я отримав у Києві й Одесі - по три.

- У середньому виходить один гол за гру. Як вважаєш, для голкіпера це допустима норма?
- Мені цікаво, яка статистика в інших воротарів, які голи пропускають вони. От я й знайшов статистику воротарів вищої ліги. Наприклад, Шовковський і Кернозенко пропускають мало, дуже мало. Але цей показник включає в себе надійну гру в захисті. Та, зрештою, гру команди в цілому. За моїми підрахунками, я перебуваю посередині воротарського рейтингу. Але, ясна річ, хочу покращити свої показники і підніматися вище. Мрію не пропускати голи, жодного, і побити всі рекорди. Воротар - дуже відповідальна ланка в команді. Коли я відчуваю, що партнери налаштовані, у мене теж з'являється впевненість. От, наприклад, дві останні гри. Була підтримка захисту і я зробив усе, що міг - гол не пропустив. На жаль, раніше я пропускав «дурні» голи. Тепер думаю, що можна було б зіграти краще, уникнути цих помилок.

- Почав сезон ти не дуже. Голи в Запоріжжі і в Сімферополі коштували «Карпатам» очок…
- Це все психологія. Коли я виходив на ігри, то брав усе дуже близько до серця. Дебютував ще у матчі проти «Чорноморця». Я готувався 5 днів до цієї гри, лише про неї і думав. Коли вийшов, емоції зашкалювали. Те саме було з «Таврією» і з Запоріжжям на початку чемпіонату. Вища ліга - це не дубль. От і наробив трохи помилок.

- А потім був матч проти «Динамо»…
- Ми повели в рахунку, все було добре. А потім я зробив помилку. Як воротар не маю права обмотувати гравця. А пішов на Шацьких. Ледь не пропустив. Але пішов кутовий, потім ще один… Якби тоді зробити паузу, тайм-аут, я б заспокоївся. Але за ті секунди не відійшов від своєї помилки. Як наслідок - пропустив ще один «дурний» гол. А потім ще. Олександр Іщенко мене замінив. Після матчу хлопці підтримали. Худоб'як, Годвін, Батіста. А ще Ігор Куліш - наш тренер воротарів. Після цього психологічно стабілізувався.

- Як усе ж вдалося відійти від негараздів і заграти впевненіше?
- Мені дружина дуже допомогла. Вона багато чого заради мене робить, психологічно допомагає. Надя виконує роль сімейного психолога. Мені хочеться грати. Як, наприклад, Акінфеєв. Просто виходити, стояти, показувати свою гру, доводити, що не гірший за інших.

- Тренерський склад долучився?
- До матчу в Києві мене тренував Богдан Стронціцький. Як виявилося, на стадіоні вже був новий тренер воротарів - Ігор Куліш. Ми були знайомі, я знав, що він готував голкіперів у Болгарії. Коли я йшов до автобуса, він підійшов до мене і сказав: «Юрік, не хвилюйся, все буде гаразд». Тепер він зі мною дуже багато працює.

- Потім ти стояв набагато впевненіше...
- У цьому його заслуга. Почались інші тренування. Він дає поради, як налаштуватися на матч. Відчуваю його підтримку.

- Мабуть, саме після таких впевнених матчів ти опинився в топ-п'ятірці кращих гравців 2007 року…
- Справді? Мені дуже приємно. Я й не знав… Дякую усім, хто мене підтримав.

- Уболівальники «Карпат» вручатимуть «Зірку» найкращому гравцю року. Ти б за кого проголосував?
- У мене є три кандидатури: Худоб'як, Ковєль та Іщенко. Навіть не знаю, кому віддати перевагу, поділив би на трьох.

«У Юри вся квартира в м'ячах»
Мама Юрія Мартищука працює секретарем-друкарем у приймальні головного лікаря Коломийської інфекційної лікарні. Дзвінок тижневика «Карпати» застав її на робочому місці.

- Я не мала нічого проти Юриного захоплення. На футбол почав ходити з 5 класу. Стадіон у нас біля дому. Він грав у футбол постійно. М'яч - його найбільше хобі. Поки машину не купили; я про це навіть не знала. Тепер мене це трохи тривожить, переживаю. А м'ячів у Юри дуже багато - вся квартира. Крістіану було два тижні, а Юра вже з ним м'ячиком бавиться. Я щаслива, що маю такого сина. Ще раніше казали, що він перспективний, задоволені хлопцем. Юра завжди добивається, чого захоче.

- Паша Василівна, раніше ви, мабуть, не могли поділити телевізор - Юра хотів дивитися футбол, а ви - фільм чи концерт…
- Було таке. А тепер я не лише дивлюся, як «Карпати» грають, «Шахтар» чи «Динамо». Всі матчі, що показують, сідаю і дивлюся. Щотижня купую в кіоску газету «Карпати» - мені її спеціально залишають, маю підшивку. Колись зроблю альбом з вирізками. Юра виросте, я йому подарую.

- Ваш син нещодавно одружився. Невістка влаштовує?
- Звичайно, вона гарна і добра. Маю гарного внучка. Ми з нею часто спілкуємся, бо в Юри постійні тренування і матчі. От з Надею поговорю, вона мені все й розкаже. Я, до речі, ще жодного разу не була на стадіоні, коли Юра грав. По телевізору бачила, а от коли була у Львові, то з малюком сиділа. Бо Надійка на всі матчі ходить.

ПРОСПОРТ