Дар'я БІЛОДІД: «Підтягнулася 56 разів»

В гості до Sport.ua завітала чемпіонка Європи-2017 з дзюдо Дар'я Білодід. 16-річна дівчина розповіла про переможні сутички на європейському татамі у Варшаві, чому віддала свою перевагу дзюдо та найближчі цілі.

- Даша, розкажи про свій шлях до перемоги на чемпіонаті Європи у Варшаві. Скільки було сутичок? Ти стаєш грозою росіянок, так?

- Так. Я боролася всього в чотирьох сутичках, дві з яких - першу та останню, у фіналі - виграла у росіянок.

- Яка була найскладнішою серед цих чотирьох?

- Всі були надзвичайно складними. Я була дуже рада, коли виграла сутичку за вихід у фінал в угорської призерки Олімпіади в Лондоні. Звичайно, у фіналі, коли я стала першою, теж була надзвичайно рада.

У першій сутичці я по шидо виграла (це у нас жовті картки), у другій сутичці теж по шидо. У третій в додатковий час виграла вазарі. Вже у фіналі в додатковий час я програвала дві жовті картки, але кинула суперницю на татамі, отримавши вазарі - і перемогла.

- Ти стала наймолодшою чемпіонкою Європи у жіночому дзюдо?

- Чесно кажучи, не знаю, можливо.

- Зі скількох років виступаєш на міжнародних змаганнях?

- З восьми. Перші мої змагання були в Угорщині, я там посіла перше місце. Дуже вдячна батькам, які є й моїми тренерами, що возили мене на дитячі змагання в Австрію, Польщу, Італію та інші країни. У 2015 році я вийшла на більш високий рівень, почала брати участь у більш серйозних змаганнях.

- Ти брала участь у дорослих чемпіонатах України?

- Ні, ще не брала участь.

- Цікаво, якщо ти не вигравала чемпіонат України серед дорослих, чому ти поїхала на чемпіонат Європи?

- Я брала участь у чемпіонатах України до 18-ти, до 21-го року. Думаю, це тому, що в мене були інші змагання. Чемпіонат України серед дорослих був після чемпіонату Європи до 21-го року. У мене вже був запланований відпочинок після континентальної першості. Тренери вирішили, що мені зараз краще відпочити для наступних, більш серйозних, змагань. Я вважаю, що рівень по юніорам на чемпіонаті Європи надзвичайно якісний, тож я була готова навіть без участі у чемпіонаті України.

- Любов до дзюдо привив батько? Чи мрієш побити його досягнення на татамі?

- Навпаки, батько не хотів, щоб я займалася дзюдо. Вони з мамою взагалі мріяли, щоб я була художньою гімнасткою. Я спочатку займалася у Оксани Гутцайт. Але потім вона пішла на телебачення, а з іншими тренерами я не захотіла займатися. І я почала ходити в зал, де зараз тренують мої батьки. Ходила на тренування просто подивитися, погратися - і почала тренуватися. Мені надзвичайно сподобалося. Я дуже люблю бути завжди першою, перемагати. Захопилася цим видом спорту, і вже не змогла піти з нього.

- Найтитулованішою українською дзюдоїсткою досі є Марина Прищепа. Чи хочеш побити її рекорди? Знаєш, які у неї досягнення?

- Знаю, що вона була призеркою дорослого чемпіонату світу, чемпіонату Європи. Звичайно, зі своїм характером я хочу бути кращою за всіх.

- Якщо станеш призеркою чемпіонату світу, будеш щаслива?

- Я не хочу так загадувати. В мене ціль - тільки перше місце. Для мене друге та третє місця - все одно поразка. Хочу посідати тільки перші місця. Дай Бог, все складеться - і я досягну того, чого прагну.

- Хто є чинною чемпіонкою світу у твоїй ваговій категорії? Японки домінують?

- У світовому рейтингу зараз перша - монголка.

- Як перемагати японок? Ти вже перемагала їх на юніорських змаганнях...

- Так, на чемпіонаті світу. Це дуже складно. Але для цього я вже два рази була на тренувальних зборах у Японії, щоб більше відчути їхній стиль боротьби. Він дуже відрізняється від європейського. Я вже відчула цей стиль, знаю, що вони роблять, як борються - і буду намагатися перемогти.

- Яка твоя вага у звичайному житті? Чи є плани переходити у більш високу вагову категорію?

- Я важу приблизно 49,5-50 кілограмів. Для наступної категорії це замало. Наступна - 52 кілограми. Якщо я хочу виступати на дорослому рівні - маю важити 54-55 кілограм, щоб у мене були фізичні сили перемагати в цій категорії. Але я ще росту. Подивимося, скільки буду важити через рік.

- Самбо тебе цікавить?

- Ні. Знаю, що багато дзюдоїстів беруть участь у змаганнях по цьому виду спорту. Але я вважаю, що рівень дзюдо набагато якісніший і більш розвинутий у світі.

- Скільки разів підтягуєшся на перекладині? Чи сідаєш на шпагат?

- На шпагат не сідаю, а підтягуюся максимум 56 разів.

- Більше, ніж батько, підтягуєшся?

- Мабуть, більше. Скільки батько підтягується? Не знаю, він зараз не в формі, вже не тренується. Три роки тому змагалися з ним - я більше підтягуюся.

- Яка в тебе найулюбленіша вправа і який коронний прийом?

- Коронний прийом - мабуть, зачіп і підхоплення. Це мої якомога частіше намагаюся робити больові прийоми на руку - можливо, в цьому моя фішка.

- Батько і мати - твої особисті тренери?

- Так. Тренуюся під їх наглядом з самого початку.

- У ліцеї уроки фізичного виховання відвідуєш?

- Ні. Вчителі мені говорили, що я вже можу не відвідувати. Вони знають, що я багато підтягуюся, все роблю добре.

- Вже зрозуміло, якою буде підготовка до чемпіонату світу?

- Про це краще знають батьки. Зараз я відпочину - і потім почну готуватися.

- У греко-римській боротьбі правила змінюються з лякаючою регулярністю. В дзюдо інша картина? Система оцінок за останні 10 років не змінювалась? Кока, юко, вазарі, іппон?

- Змінювалася. У нас вже немає ні коки, ні юко. Тільки вазарі та іппон. У минулому році ще були чотири жовті картки, які автоматично переходили у червону, а зараз - три. Швидше карають і швидше можна програти.

- Як у тебе з японською мовою? Можеш декілька фраз сказати японською?

- Знаю «конічіва» («привіт») і «арігато» («дякую»).

- Як з англійською мовою?

- Добре, вивчаю, ходжу в американську школу. Мені це дуже допомагає, спілкуюся за кордоном вільно.

- Європейський союз дзюдо сплачує преміальні чемпіонам і призерам континентальної першості?

- Європейські - не сплачують. Тільки за чемпіонати світу виплачують гроші. У нас немає саме турнірів, за які сплачують гроші. Але у мене є спонсор Вадим Пікаш, який дуже допомагає фінансово, винагороджує мене.

- У дорослій збірній України ти наймолодша. Не ображають?

- Ні, ніхто не ображає.

- Дзюдо снилося колись? Можливо, снилося, що ти виграєш фінал Олімпіади?

- Так, було декілька разів. Коли лягаю спати, часто думаю про Олімпіаду - це головна ціль, яку я перед собою поставила. Стараюся думати і концентруватися на ній.

- Скільки повідомлень надійшло тобі після перемоги у Варшаві?

- Дуже багато, навіть складно порахувати, до тисячі. Дуже багато людей з усього світу за мене вболівали, я такого не очікувала.

- Ти, можна сказати, ще тільки починаєш свій спортивний шлях у дорослому професійному спорті. Яке в тебе хобі? Яка життєва мрія?

- Хочу стати спортивним журналістом. Мені подобається писати різні твори, вірші. Це моє хобі, хочу пов'язати з цим своє життя після спортивної кар'єри.

Спілкувався Максим РОЗЕНКО, текстова версія - Дарія ОДАРЧЕНКО