Джейсон Соса: мрії, які стали реальністю

Сучасний бокс перебуває на тій стадії, коли головною зброєю боксерів стали слова, а не кулаки. Яскравих боїв набагато менше, а засилля чемпіонських титулів (срібний, бронзовий, регулярний і т.д.) дискредитують поняття найсильнішого. Подібна проблема торкнулася і українського чемпіона Василя Ломаченко (7-1, 5 KO), для якого зустріч з серйозним суперником - як вода в пустелі - вона десь є, але спробуй-но знайти. На словах нашого боксера здатний побити ледь не кожен другий у його ваговій категорії, але довести це у ринзі сміливості не вистачає. Проблема і в тому, що навіть авторитет акули боксерського цеху - Боба Арума - промоутера українця, не завжди дозволяє відкрити потрібні двері.

Нагадаю, спочатку ймовірним претендентом на пояс WBO розглядався добре знайомий Орландо Салідо (43-13-4, 30 KO), проте його не влаштувала величина гонорару - якщо й програвати, то за достойні гроші. Пізніше, погляд впав на інших чемпіонів, проте ні Мігель Берчельт (31-1, 28 KO), ні Джервонта Девіс (17-0, 16 KO), ні Хесріл Коралес (21-1, 8 KO) особливого бажання битися не виявили. І як кажуть у таких випадках - «на безриб'ї і рак риба», а тому майбутній суперник Джейсон Соса (20-1-4, 15 KO) вже не виглядає таким безнадійним.

Свої перші професійні боксерські кроки американець зробив у 2009 році - проте відсутність гучних перемог на любительському ринзі особливих надій на успіхи не давала. Кар'єра Джейсона нагадувала американські каруселі - впевнені перемоги чергувалися з відверто провальними виступами, а тому після перших чотирьох років на рахунку Соси було 7 перемог, 1 поразка і 3 нічиїх. До кінця 2015-го року про цього боксера, мабуть, не знали навіть у його рідному місті - Камдені, проте грудневий бій з Ніколасом Уолтерсом (26-1-1, 21 KO) перевернув усе догори ногами. Перебуваючи у статусі явного андердога «El Canito» зумів здивувати весь боксерський світ. І хоча нічию, яка була зафіксована у цьому протистоянні, експерти відразу охрестили пограбуванням року, це не завадило Джейсону миттєво злетіти у всіх боксерських рейтингах. Справа в тому, що Уолтерс повністю контролював хід бою і наніс більше силових ударів, хоча неймовірна стійкість, хоробрість і витривалість Соси не залишили рефері байдужими.

У 2016-му американець отримав шанс поборотися за чемпіонський титул. Суперником став Хав'єр Фортуна (31-1-1, 22 KO), який тоді вважався одним з найперспективніших боксерів світу. Бій розпочався досить прогнозовано - молодий проспект впевнено контролював розвиток подій, перемагав на записках суддів і навіть відправив суперника в нокдаун у 10-му раунді. Здавалось, ніщо не дозволить Джейсону здивувати опонента і мріїї зійти на боксерський Олімп так і залишаться мріями. Проте в одинадцятому раунді «El Canito» затиснув Фортуну біля канатів, почав бомбардувати потужними ударами з усіх сторін і відправив останнього в нокдаун. Відійти від такого потрясіння Хав'єр не зміг, а тому усі присутні побачили в ринзі нового чемпіона. Такі успіхи не залишились непоміченими - Джейсона Сосу відразу записали до когорти найсильніших боксерів у своїй вазі.

Останній свій бій він провів з міцним середняком з Британії - Стівеном Смітом (24-3, 14 KO). Протистояння тривало усі 12 раундів і закінчилося розгромною перемогою чемпіона за очками; крім того до кінця бою британець змушений був виживати і почув фінальний гонг добряче окривавленим.

Однією з вагомих переваг Джейсона Соси є його вміння добре боксувати на різних дистанціях - як на ближній, так і на дальній - у будь-якому випадку він почуває себе як риба у воді. Деякі експерти порівнюють боксера з відомим Міккі Уордом - за його характер, незламність і вміння змінювати хід бою навіть у несприятливих ситуаціях. За останні чотири роки на рахунку американця - дванадцять дострокових перемог у чотирнадцяти поєдинках. Наявність нокаутуючого удару у такій вазі (до 59 кг), безумовно є сильною стороною. До речі, майбутній бій буде об'єднувальним, але досить умовним - суперник українця володіє лише титулом регулярного чемпіона WBA, у той час як пояс суперчемпіона в руках Хесріла Коралеса.

Слухаючи інтерв'ю Соси можна сміливо заявити, що він впевнений у своїх силах і вже знайшов слабкі місця українця (хто зна чи це правда). У нього буде можливість показати всі свої найкращі сторони восьмого квітня на арені MGM National Harbor.

Чи буде майбутнім бій надто складним для Василя Ломаченко? Навряд. У своїй вазі наш чемпіон підняв планку досить високо і тих, хто може скласти йому гідну конкуренцію можна перерахувати на пальцях однієї руки. Можна довго вихваляти майбутнього суперника, але закривати очі на його недоліки категорично не можна. «Ахілесова п'ята» Соси - його жахливий дірявий захист. І Уолтерс, і Фортуна показали огріхи американця - зазвичай, коли він наносить удари, повністю відкривається і стає вразливим для швидких контратак. У таких випадках поцілити у незахищену голову досить легко. Звісно уміння тримати удар і сильне підборіддя - хороший козир, але постійно допомагати це не може.

Загалом, Джейсон Соса - досвідчений слагер, який комфортно почувається у розмінах і обожнює пресинг. Він вміло працює як першим, так і другим номером і досить швидко підлаштовується під суперника, проте різниця у швидкості і техніці з Ломаченко надто велика, щоб розраховувати на загальний успіх. Українець прекрасно рухається на ногах, добре відчуває дистанцію і суперника. Однією з головних проблем буде нокаутуючий удар противника, але в попередніх боях Василь довів, що і з захистом у нього все в порядку.

Якщо відійти від теми біографії американця, питання боксерського майбутнього Василя Ломаченко залишається відкритим. Закулісні ігри промоутерів, корупція в організаціях та банальний страх деяких боксерів втратити цнотливість у графі «поразки» досить боляче б'ють по одному з найпопулярніших видів спорту і змушують рядових фанатів з ностальгією згадувати часи, коли боксери за копійки виходили в ринг і билися так, неначе це їх останній бій. У такій ситуації дивуватися шаленій популярності змішаних єдиноборств вже не доводиться. У випадку успішного бою з Джейсоном Сосою перед українцем буде багато перешкод і викликів, а тому доведеться не один раз доводити собі і оточуючим свою силу і бажання стати найкращим. Як би там не було, фанатам Василя залишається терпляче чекати і просто насолоджуватися успіхами українця, адже останнім часом у нас залишилось не так багато приводів для радості..

Микола ТИТЮК