«Медально–перспективні» «аристократи»

За підсумками недавнього чемпіонату світу, який відбувався в Мюнхені, українські майстри академічного веслування здобули дві олімпійські ліцензії. Це фактично те, на що й розраховували попередньо - дві-три перепустки, каже головний тренер збірної України Юрій Родіонов. Чоловіча і жіноча четвірки парні не підвели, виконавши завдання. За його словами, наші веслувальники виступали в обмеженій кількості видів - крім традиційно сильних четвірок, змагалися також двійка парна чоловіча, четвірка «безстернова» легкої ваги, одиночниця та двійка парна жіноча. Виставляти на змаганнях великі команди у цьому «спорті аристократів» можуть дозволити собі збірні США, Англії, Німеччини, але не Україна. Тому й зробили ставку на підготовку невеликої кількості екіпажів. Склад команди був експериментальний, до того ж наполовину омолоджений. Тренери дали можливість набратися досвіду молодим веслувальникам, аби вони спробували здобути ліцензії у цих класах у перспективі. Із цього й почалася наша розмова з наставником збірної.

«Експеримент виправдав себе на всі сто»
- Юрію Васильовичу, наскільки ви задоволені цим експериментом?
- Вважаю, він вдався на всі сто. Ми переглянули можливості наших екіпажів на сьогодні, а далі за результатами світового форуму зробимо «корекцію» збірної на майбутній рік. У 2008-му відбудуться чемпіонат Європи й кваліфікаційна регата в Познані 15-18 червня, яка є другим етапом відбору на Олімпіаду. Ліцензії отримають переможці, а в деяких класах - і срібні призери. Плануємо виставити в Польщі три екіпажі - двійки парні (чоловіча і жіноча) та четвірку «безстернову» легкої ваги. За нормальної підготовки, сподіваємося, вони принесуть нам додаткове представництво в Пекіні. Хоча, можливо, на кваліфікаційну регату повеземо не три екіпажі, а більше - тих, хто зарекомендує себе на міжнародних стартах.

- Як нині оцінюєте шанси цих човнів на престижних змаганнях?
- Доволі високо. Адже маємо в команді і досвідчених спортсменів, і перспективну молодь. Зокрема, чемпіонів світу минулого року серед молоді: Олександра Пахoмова, Леоніда Притулу, Віктора Гребенникова, Володимира Трофименка. Наразі ці атлети ще не дозріли, аби вже цього року боротися з дорослими. Але маю надію, що до червня, завдяки серйозній підготовці, вони змужніють і зможуть вибороти собі місця в олімпійському запливі.

- Хто ваші головні конкуренти в боротьбі за путівки до Пекіна?
- Останнім часом у веслувальній еліті країни вирівнялися. Підтвердив це й чемпіонат світу, де ліцензії розійшлися досить рівномірно. Нині немає збірної, яка була б на голову вища за інші, - у кожній державі, як правило, є не один сильний екіпаж. У нас, наприклад, високий клас упродовж тривалого часу демонструють четвірки парні.

«Інвентар і кадри є, баз не вистачає»
- Чи починає вже молодь тіснити досвідчених спортсменів?
- Авжеж. Про чоловічу четвірку парну я вже згадував - ці хлопці у 2005-му році були бронзовими призерами світової першості. Є в нас і пристойні тандеми. Двійка парна чоловіча, Іван Довгодько та Володимир Тетерич, - бронзові призери юнацького чемпіонату світу-2007. Дівчата з двійки «безстернової», Олена Яшна й Ірина Ярош, трохи не дотягнули до п'єдесталу, ставши на цьому турнірі четвертими.
Зросла в нас цього року й кількість фіналістів. Якщо раніше у вирішальних запливах виступали один чи два українські човни, то зараз - три-чотири. Зазираючи у найближче майбутнє, з приємністю можемо констатувати, що маємо високий потенціал вдало виступити на двох найближчих Олімпійських іграх, та й традиції зберігаємо.

- Чим пояснюється такий ривок?
- Я не назвав би це ривком. Це - постійна кропітка робота тренерів за наявності належного фінансування. Цього року нам, як «медально-перспективному» виду, міністерство виділило достатьно коштів для нормальної підготовки, але якогось окремого спонсора у збірної немає. Керівництво закупило якісний спортивний інвентар, що має важливе значення для високих результатів. Те, на чому ми плавали кілька років тому, не принесло б нам медалей, навіть якби ми були значно сильнішими за конкурентів. Нині ж і юнаки, і молодь, і дорослі - всі забезпечені добротними човнами. От звідси з'явився й позитивний результат.

- Із базами для тренувань теж немає проблем?
- На жаль, тут не все так гладко. Влітку підготовку проводимо вдома - у Києві на Трухановому острові на базах «Буревісник» і «Славутич», а також на базах шкіл вищої спортивної майстерності в Дніпропетровську й Херсоні. У нас є лише один канал у тому ж Дніпропетровську, але в поганому стані. Немає там і відповідної інфраструктури - реабілітаційного центру, тренажерного залу.
Для прикладу, білоруси збудували канал, аналогів якому немає в усій Європі. З наступного року вони почнуть приймати етапи Кубка світу, чемпіонати Європи і світу. А найближчим часом планують збудувати ще чотири таких канали. В Україні ж спеціалізованої бази для веслування немає - тож цілеспрямовано готуватися просто ніде. А належні умови підготовки, зокрема власна база, суттєво допомогли б нам у зростанні результатів.
Зимову підготовку останні пару років проводимо за кордоном. Домовилися з єгипетською федерацією, яка надає нам човни за помірну орендну плату. Тож три тижні тренуємось у Каїрі, виїжджаємо і до Чорногорії. Цієї зими готуватися до Олімпіади збираємося у Болгарії в умовах середньогір'я.

- Не складно возити за собою човни по цілому світу?
- Домовляємося з фірмами, які під егідою Міжнародної федерації здійснюють такі перевезення. Так, в Атланту-1996 інвентар прибув літаком, у Сідней-2000 - пароплавом. У Пекін човни помандрують потягом.

«Із науковим підходом медалей було б більше»
- Як вважаєте, чого не вистачає українцям, аби частіше сходити на п'єдестал і втручатися у боротьбу за медалі?
- На мою думку, справа тут в організації процесу, а саме: немає бази і ще низький рівень медичного забезпечення. Так, із кращими екіпажами світу працюють цілі наукові групи, інститути. Професіональний спорт без щоденної біохімії, зйомок, медико-відновних процедур сьогодні неможливий.
Наприклад, наша жіноча парна четвірка програла китаянкам, бронзовим призеркам чемпіонату світу, всього 0,6 секунди. Але це не означає, що українки слабші. Просто з китайцями приїхала наукова група з 25 осіб, а в нас уся делегація - 35. Якби ми мали можливість щодня брати в спортсмена аналізи і, спираючись на їхні результати, давати відповідне навантаження, тобто працювати з науковим підходом, то не втрачали б цих десятих чи, буває, й сотих. Це начебто дрібниці, але саме з них і складається підсумковий результат.

Чекайте сюрпризів!
- Уже можете зробити спробу прогнозу на Олімпіаду-2008?
- Найбільше розраховуємо на ті екіпажі, що вже мають ліцензії. Це наші «фірмові» четвірки, в які ми традиційно збираємо найсильніших веслувальників України. Вони постійно беруть участь в Олімпійських іграх й обидві є бронзовими призерами Афін-2004, а дівчата мають ще й «срібло» Атланти-1996. На чемпіонаті світу вони не ввійшли до трійки медалістів, проте й завдання здобути нагороду «кров з носу» перед ними не ставилося. З багаторічної практики знаю, що часто в передолімпійський сезон команди стають чемпіонами чи призерами першості світу, а потім через певний психологічний спад або заспокоєність на Олімпіадах виступають нижче своїх можливостей. Тому Ігри, на які ми цілимося, будуть багатими на несподіванки.

Олена ТАРАНЕНКО

Україна Молода