Под микроскопом: Гран При Японии

Японський етап можливо не виправдав усі очікування, адже ім'я переможця гонки було зрозумілим вже по завершенню першого її кола і тільки технічні проблеми або дуже невчасна поява машини безпеки могла цьому завадити, та все-одно на Сузуці боротьби й обгонів виявилося вдосталь.

Про уїк-енд у виконанні Росберга можна висловитися дуже просто - veni, vidi, vici - Ніко очолив протокол усіх трьох практик, вирвав поул проїхавши на 13 тисячних швидше за напарника, успішно провів старт, після чого довести гонку до перемоги стало справою часу з чим у німця не виникло жодних проблем. Іншими словами - ідеальний уїк-енд, який ще на один крок наблизив пілота до головної мрії та повторення батьківського успіху датованого 1982-м роком. Безумовно такої переваги Ніко над напарником не було б якби не часті проблеми Льюіса з технікою, але що б там не здавалося чинному чемпіону та його вболівальникам, та від технічних несправностей (а подекуди і сходів) не застрахований ніхто. В тому числі й Росберг…

Нині ситуація для Хемілтона виглядає дуже непросто, адже навіть якщо він виграє решту гонок, то ще нічого собі не гарантує, бо якщо Ніко при цьому незмінно буде другим, а одного разу навіть третім, то титул відправиться прямісінько до рук німця. От тільки Росберг цього року другим фінішував лише одного разу в Угорщині. Тож як бачимо мати перевагу у 33 очка за чотири етапи до кінця сезону набагато краще, ніж 47 після чотирьох гонок. Тепер Росбергу треба сконцентруватися на уникненні помилок, аварій і просто виконувати свою задачу.

Хоч чемпіонат ще не завершився, та вже давно зрозуміло, що ключовим моментом для Мерседес практично в кожній гонці є старт. Льюіс з Ніко 10 разів на 17 Гран Прі стартували з перших двох місць і лише двічі перше коло «срібні стріли» завершували двома лідерами гонки. Не менш важливим при цьому є й те, що з цих двох гонок старт в Сільверстоуні відбувався сходу за машиною безпеки, тож шансів на те щоб не втратити, а й просто помінятися позиціями у них просто не було.

Таким чином по-справжньому тільки в Угорщині, де Хемілтон обігнав Росберга, але німець зумів залишитися другим, команда нічого не програла при старті з першого ряду. Цілком очевидно, що проблеми мають який конструктивний характер і їх треба шукати саме тут, але схоже, що виправити протягом сезону з якихось причин просто неможливо, тож «срібним стрілам» нічого іншого не залишається як просто сподіватися, що пілоти не помиляться, а техніка не збоїтиме. Особливо на завершальних етапах, коли питання про ім'я цьогорічного чемпіона виходить на перше місце.

Те чого «срібні стріли» сподівалися досягти у Малайзії відбулося тижнем пізніше на японській землі - втретє поспіль команда перемагає в Кубку конструкторів! Таким чином Мерседес долучається до ексклюзивного клубу колективів, яким три роки поспіль вдається бути неперевершеними. До команди з Браклі таке досягнення підкорювалося лише Макларен, Вільямс, Феррарі та Ред Булл.

Досить цікавою видалася тактична боротьба між командами, чиї пілоти в підсумку зайняли місця у чільній десятці. Почнімо з того, що Вільямс, прекрасно розуміючи, що нині їх гоночний темп гірший за головних конкурентів з Форс Індії, обрали досить ризикований варіант з єдиним піт-стопом. Ризикований, бо достеменно ніхто не знав, чи можна проїхати дистанцію на двох комплектах ґуми. Водночас, як показала практика, ця тактика себе відверто не виправдала, адже поки Валттері з Феліпе на шинах Medium відтягували час свого єдиного піт-стопу, то на кожному колі суттєво програвали Пересу та Хюлькенбергу шини у яких знаходилися у значно кращому стані.

Щоправда в команді з Гроув не приховують і того, що вони менше займалися над доопрацюванням шасі, зосередивши більшість зусиль на майбутній машині, тож модернізація, зроблена «індусами» є достатньою для того аби мати перевагу в боротьбі за четверте місце в Кубку конструкторів. Тим часом саме у протистоянні Боттаса з Хюлькенбергом на 21-му колі ми побачили найкращий обгін гонки:

Жодних DRS чи відвертих помилок з боку пілотів - чітко продуманий маневр у класичній формі виконання, де шансів у Валттері просто не залишалося.

Повертаючись до теми шинної тактики варто звернути увагу на чинного чемпіона, який після проваленого старту зумів двох гонщиків обігнати на трасі, а ще трьох - саме за допомогою власної чудової тактики і помилок опонентів. На першому піт-стопі відверто помилилися стратеги Феррарі та Форс Індії, адже повернувшись на трасу Перес з Ряйкконеном опинилися позаду значно повільнішої Рено Палмера, обігнати якого вдалося лише на головній прямій при відкритому задньому крилі. Втраченого Серхіо з Кімі часу цілком вистачило Льюісу, аби колом пізніше провести власний піт-стоп і виїхати на трасу попереду. Вдруге за рахунок піт-стопу вдалося випередити Феттеля, але тут спрацювала класична для часів Піреллі «підрізка». Одного кола на свіжій ґумі Льюісу вистачило аби відіграти відставання від Феттеля, якому після піт-стопу не допомогло навіть те, що він отримав свіжі шини Soft, які спочатку забезпечували значно кращий рівень зчеплення, ніж прикатаний комплект Hard на Мерседес британця. В Скудерії могли зробити інакше і раніше покликавши Себастіана взути його машину так само у прикатану жорстку ґуму, проте дали можливість «срібним стрілам» провести піт-стоп раніше, всі ж подальші спроби німця на трасі наздогнати й обігнати триразового чемпіона були приречені на провал, адже на прямих Хемілтон відривався.

Що по-справжньому стало сюрпризом і притому неприємним, так це результати Макларен. Особливо після того, як в Малайзії обоє фінішували в першій десятці. На рідній для Хонди трасі темп виявився катастрофічно низьким, що після проваленої Баттоном кваліфікації команда вирішила поставити на його машину нову специфікацію мотору, але і це жодним чином не допомогло. Звісно тут має значення ще й той факт, що в гонці фінішували усі 22 машини, крім того серйозних технічних проблем ні в кого крім Квята (на Торо Россо не працювала належним чином ERS). В такому випадку розраховувати на високі та й навіть просто на місця в топ-10 не доводиться. Тож питання про форму команди з Уокінга та її швидкісні перспективи у майбутньому залишаються відкритими.

Наприкінці гонки стався епізод, який знову викликав масу суперечок стосовно манери захищати позицію у виконанні Ферстаппена:

Можна скільки завгодно разів переглядати дії Макса і сперечатися з цього приводу, та зрозуміло одне - правил він не порушував. Та все-одно Ферстаппен однозначно грає з вогнем, про що іще в Бельгії казав Ряйкконен. Рано чи пізно на його пізній захисний маневр інший пілот просто не встигне вчасно зреагувати. Що в такому випадку буде ми бачили, наприклад, у четвертому повороті в Барселоні, де у гравії «припаркувалися» Хемілтон з Росбергом. От тільки ніхто наперед не може знати де, коли і як саме завершиться чергова спроба захисту позиції у виконанні юного голландця.

Набагато цікавішим було продовження цієї історії, адже представники Мерседес подали офіційний протест на дії гонщика Ред Булл. Стюарди вирішили заслухати обох пілотів, але на той момент їх вже не було на автодромі, тож в рамках регламенту було вирішено передати розгляд стюардам Гран Прі США, де відбудеться наступний етап, а результати гонки оголосити проміжними. Звісно якби Ферстаппена визнали винним, то друге місце перейшло до Хемілтона, а разом із ним і 3 очка, які все ще можуть мати вирішальне для чемпіонства значення. От тільки, дізнавшись про це, Льюіс попрохав команду відкликати протест, залишивши все як є - благородний вчинок, який непрямо свідчить і про те, що Макс правил не порушував.

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ