Алексей ГУЦУЛЯК: «Надеюсь, что буду играть в основе Вильярреала»

Форвард «Карпат» Олексій Гуцуляк, який грає в аренді у «Вільярреалі» розповів про своє життя в Іспанії та адаптацію в новому клубі.

- Олексію, як проходить процес твоєї адаптації в Іспанії?

- Не можу сказати, що повністю освоївся. Дається взнаки мовний бар'єр. Навіть піти у магазин чи кафе - це вже незручність для мене. До того ж я живу сам, рідні приїжджають час-від-часу, але в основному намагаюся давати собі раду самотужки. У тренувальному процесі все чудово - тут проблем не виникає.

- Як у тебе з іспанською?

- Намагаюся вчити мову, крім того, клуб якраз шукає мені вчителя, який би займався зі мною вивченням іспанської.

- У якій команді клубної структури ти виступаєш?

- Я граю за третю команду, що виступає у третій лізі, тобто Терсері. Напередодні старту сезону проходив збори з командою В, тренувався з нею. Мені пояснили, що поки я не засвою іспанської, то не гратиму за другу команду. Там багато тактики, пояснень і все це вимагає знання мови.

- Марселіно, який раніше очолював головну команду «Вільярреала», полюбляв підпускати до тренувань з основою молодих гравців. Яка зараз ситуація у клубі після того, як наставник залишив свою посаду?

- Я ще жодного разу не тренувався з основою, але тут є поширеною практика, коли хлопців з молодших команд запрошують до головної. Все доволі просто - тобі ввечері пишуть, що завтра на тебе чекають в розташуванні основи. Це буденність і нічого надзвичайного у цьому немає.

- Чи бачишся ти з гравцями основи «Вільярреала»?

- Я їх бачу, але поспілкуватися не можу. Коли приїхав сюди, то до мене підійшов Денис Черишев і запитував мене, як у мене справи, чи встиг освоїтися. В основній команді лише з ним можу поговорити.

- У вільний час вибираєшся погуляти у місто і що можеш сказати про життя в Іспанії?

- Тут доволі непогано, завжди тепло. Влітку було дуже спекотно, навіть на вулицю не хотілося виходити. Стабільно 30-35 градусів за Цельсієм на термометрі. Життя подобається, все на високому рівні. Якщо у нас відразу помітно різницю між бідними і багатими людьми, то тут взагалі не відрізниш, хто йде перед тобою на вулиці. Люди прості і спокійні, віддають перевагу простому стилю одягу. Ще відзначив би те, що місцеві мешканці ніколи нікуди не поспішають. Загалом люди добрі і привітні.

- Перш за все, чого тобі не вистачає в Іспанії?

- Сім'ї і друзів. Навіть банально поспілкуватися, випити кави, дізнатися про щось нове, поділитися останніми новинами. Тут на тренуваннях я не можу висловити своєї думки - мовчу і все. Гуляти по місту самому також не особливо цікаво. Коли приїжджала дівчина, а також брат зі своєю коханою, то ми вибиралися в місто. По телефону я спілкуюся, але зрозуміло, що це зовсім не те, чого б хотілося.

- Розкажи трохи про методику тренувань у «Вільярреалі». В чому принципова різниця між тим, до чого ти звик в Україні та іспанським стилем?

- В Іспанії цікавіше, тут завжди робимо щось нове і пізнавальне. Кожного разу приходжу на тренування і дивуюся. Я ще жодного разу не бігав без м'яча по колу. Тут немає постійних фартлеків. Завжди щось нове і обов'язково з м'ячем. Після матчів легенькі тренування, під час яких просто отримуєш задоволення. Наприклад, влучити в перекладину з п'яти спроб. Крім того, граємо у футбол через сітку чи ставимо корзину і намагаємося влучити у неї з різних відстаней. Так, тут багато тактики, але сприймається вона не важко. А ще тут немає спільної розминки на полі перед тренуванням. Кожен знає, що треба робити і самостійно займається в залі. Це справжній професіоналізм. Навіть у третій команді ніхто не нагадує про це - футболісти самі знають і пам'ятають про свої обов'язки. Багато часу перед тренуваннями і після них гравці проводять у залі.

- Що скажеш про інфраструктуру «Вільярреала» і у яких умовах працюють місцеві команди?

- У Львові я звик до того, що в «Карпатах» були хороші умови. Щодо Іспанії, то тут на дуже високому рівні дитячо-юнацький футбол. Для дітей створено все, що потрібно. Всі харчуються лише на базі, цей момент жорстко контролюється. Молодь має всі шанси вирости у висококласних футболістів.

- Ти поки не спробував себе у головній команді. У тебе достатньо сил і мотивації для того, щоб боротися за місце під сонцем?

- Безсумнівно. Мені тут подобається, я повністю готовий. Мене влаштовує побут - живу у Кастельоні, що знаходиться на відстані дев'яти кілометрів від Вільярреала. Поруч з будинком є море, тому почуваю себе комфортно. У футбольному плані мене також все влаштовує.

- На даний момент ти не шкодуєш про свій вибір?

- В жодному разі. Так, я переїхав з Прем'єр-ліги у Терсеру, але рівень мого футболу росте. Я відчуваю, що додав і не впевнений, чи зміг би цього досягти на Батьківщині. Тут багато підказують, роблять зауваження і кожного дня я міцнію. Сподіваюся, що я зможу досягнути того, чого хотів і гратиму в основі «Вільярреала».