Андрей ТЛУМАК: «План работы выполнили на 99%»

Старший тренер молодіжної команди «Карпат» Андрій Тлумак поділився з Інформаційним центром клубу своїми враженнями від тренувальних зборів у турецькій Антальї та розповів про свої очікування від другої частини сезону.

- В першу чергу хочу подякувати керівництву нашого клубу та особисто Петру Петровичу Димінському, які в такий непростий час для усієї країни знайшли можливість відправити на тренувальний збір до Туреччини не лише першу команду клубу, а й молодіжну. Таке відношення до молодих гравців лише подвоїло, а можливо й потроїло їхню мотивацію до роботи. Адже коли ти не на словах, а на ділі бачиш, що на тебе розраховують, що в тебе вірять і роблять усе можливе, аби ти прогресував та розвився, як футболіст, то бажання працювати зростає в геометричній прогресії.

У Туреччині ми жили з першою командою в одному готелі, тренувалися в ідентичних умовах. У нас було усе необхідне для роботи: хорошої якості поля, належне харчування та умови для відновлення і проживання. Погода також не підвела. За два тижні лише одного разу тренування на зеленому полі через дощ довелося замінити роботою в тренажерному залі. Тож можна сказати, що план роботи на тренувальний збір ми виконали на 99 відсотків. Також важливо, що обійшлося майже без травм. Тільки в Ігоря Карпенка є ушкодження, але більш детально, що й до чого можна, буде сказати лише після обстеження - необхідно зробити МРТ.

- На що саме робився акцент на тренувальних заняттях?

- Збори у Туреччині - це другий етап підготовки до весняної частини сезону. А перший ми провели у Львові. На ньому головну увагу ми приділяли закладанню фундаменту функціональної готовності, виконавши головний об'єм швидкісно-силової роботи. У програму занять входили робота в тренажерному залі, фітнес, бігові вправи у Брюховицькому лісі та акробатика. В Антальї ж ми працювали головним чином на футбольному полі. Наприклад, ту ж швидкісно-силову роботу виконували також, але уже з м'ячами. Багато уваги приділяли награванню різноманітних тактичних схем, розіграшу стандартів тощо. Ну й звісно у контрольних спарингах усе це намагалися втілювати уже в ігрових умовах.

- Ви зіграли на зборах чотири товариські матчі. Як їх оціните?

- Упродовж першого етапу підготовки у Львові, про який я вже згадував, ми зіграли три спаринги. В усіх виграли і тішило, що в них ми не лише створювали багато моментів, а й непогано у нас складалося з їх реалізацією. У трьох матчах ми забили 11 м'ячів. Однак були проблеми в обороні. Жодного разу нам не вдалося зіграти на «0», а загалом ми пропустили п'ять голів, причому у двох іграх з трьох дозволяли супернику відкривати рахунок. Так от, коли порівнювати ті поєдинки зі спарингами в Туреччині, то не можу не відзначити той факт, що в Антальї, у чотирьох іграх, ми не пропустили жодного (!) м'яча. Добре зіграли не лише наші воротарі Олег Мозіль та Віталій Данилів, дії яких додавали впевненості їхнім партнерам, а й загалом уся команда. В плані гри в обороні тренерський штаб найбільше потішило, що ми в кожній грі майже нічого не дозволяли суперникам створити поблизу наших воріт.

- Судячи по результатам, у передній лінії ваші підопічні зіграли не гірше, ніж в обороні.

- Загалом так. Уже в першому матчі ми виграли 4:0 у команди «Кайсар» з міста Кизилорда, яка минулого року вилетіла з вищої ліги чемпіонату Казахстану. Тож на цей сезон, як розповіли керівники їхнього клубу, перед нею поставлено завдання повернутися у елітний дивізіон. Ми мали перевагу у всіх компонентах гри і, як я вже казав, забили чотири «сухих» м'ячі. Однак навіть не зважаючи на такий переконливий рахунок, після гри у мене були претензії до гравців передньої лінії, бо моментів ми створили дуже багато, а відсоток їх реалізації був надто низьким. Втім, добре, що створюємо багато - ми ж прагнемо до видовищного футболу, до гостроатакувального стилю гри.

- У другій грі вам протистояв маріупольський «Іллічівець» - ще одна команда, перед якою стоїть завдання повернутися до вищої ліги.

- Одразу скажу, що у Валерія Кривенцова дуже хороша команда. Між іншим, через два дні після поразки у грі з нами (0:2) «Іллічівець» з рахунком 1:0 обіграв основний склад полтавської «Ворскли», далеко не останню команду в українському чемпіонаті. Напевне, це характеризує маріупольців з якнайкращої сторони. Мене ж, як тренера радує, що ми не просто обіграли «Іллічівець» за рахунком, а були кращими за суперника по грі. Напевне, не випадково саме після цього матчу Тараса Завійського та Івана Лобая тренери першої команди перевели в основний склад, і там вони працювали вже до кінця зборів.

- Єдина гра, яку вам не вдалося виграти, це спаринг з однолітками полтавської «Ворскли».

- Це був наш найгірший матч. І справа не лише в тому, що не вдалося виграти. Зрештою, перемоги у товариських іграх не можуть бути самоціллю. Значно гірше, що у нас не виходила комбінаційна гра. Ми дозволили супернику нав'язати нам свою манеру гри, силовий футбол. Як то кажуть, і в них, і в нас виходило зв'язати один, максимум два паси, а далі йшла втрата м'яча. Якщо казати коротко, то це був той випадок, коли боротьби на кожному квадратному метрі зеленого поля було в рази більше, ніж власне самого футболу. Тому рахунок 0:0 цілком відповідав тому, як грали обидві команди. Добре, що ми зробили правильні висновки і в заключній грі показали зовсім інший рівень. В матчі з молодіжною командою данського клубу «Кьоґе» нам знову виходило багато комбінувати, ми створили чимало моментів і закономірно виграли - 3:0. Однак треба сказати, що суперник був трохи слабшим за спаринг-партнерів, проти яких ми грали в попередніх іграх.