Андрей ТОТОВИЦКИЙ: «Второй тайм стал худшим в истории клуба»

Завдання - зробити інтерв'ю з гравцем із центрального матчу туру - напередодні вихідних, здавалося, не викличе особливих труднощів. Але після фінального свистка в Запоріжжі стало очевидно, що охочих дати коментар із приводу ганебного (не за грою, а за рахунком) фіаско не буде. Розуміючи менталітет наших гравців, одразу були відкинуті варіанти інтерв'ю з українцями. Утім, і троє іноземців - Сиваков, Ліпартія та Любенович - не «виручили»: в двох були вимкнуті телефони, а останній уперто не брав слухавку, чим щиро здивував. Отож вибір припав на Тотовицького, єдиного гравця, для якого цей матч мав іще інше, приємне, забарвлення - півоборонець луганців після складної травми вперше відіграв повноцінну зустріч. Що з нашої розмови вийшло, читайте нижче, в ексклюзивному інтерв'ю «УФ».

- Андрію, вже відійшли від учорашнього (розмовляли в суботу. - Є.Д.) матчу?
- Емоційно, може, так, але психологічно - ні.

- Зараз намагаєтеся забути про той поєдинок чи продовжуєте детально аналізувати?
- Повірте, про це складно забути, та
стараюся…

- Судячи з вашого голосу, непросто було заснути після такого.
- Маєте слушність, погано спав уночі.

- Із іншого боку, в п'ятницю відіграли повноцінний матч - уперше від другого травня. Чи відчуваєте з цього приводу бодай мінімальну розраду?
- Так, є приємне відчуття, коли розумієш, що можеш відіграти весь поєдинок. Тим паче, як ви правильно підмітили, давно вже не грав. Це, напевно, єдиний позитивний момент із того, що відбулося учора.

- Як гадаєте, що вчора вплинуло на такий результат?
- Найперше, під завісу першого тайму пропустили той м'яч… Хоча до того начебто показували непоганий футбол. Навіть перевага була на нашому боці. Маю на увазі не за володінням м'ячем, а за створеними нагодами. Утім, усе перекреслив безглуздий гол «Шахтаря». Після того стало тяжко насамперед у психологічному плані. Тим більше, по перерві вийшли вмотивованими, побігли вперед, натомість пропустили вдруге. Усі були рішуче налаштовані, тож прагнули відігратися, проте замість цього потрапили в «полон».

- Можливо, в другому таймі не потрібно було так стрімголов летіти в атаку? Залишати вільні зони для «гірників» - навряд чи хороший задум.
- Нам сказали, щоби виважено йшли в наступ, загалом, діяли від оборони. Відчували, що можемо, як мінімум, не програти, тому шукали щастя поблизу воріт Каніболоцького. Однак усе склалося по-іншому…

- Відсутність чотирьох основних гравців (Караваєва, Малиновського, Будківського та Шевченка) мала визначальний характер?
- Скажу так: за грою ми не мали жалюгідний вигляд, але фінальний рахунок указує про зворотне.

- У цілому, тяжко пригадати, щоби поєдинок так нелогічно складався всупереч зусиллям луганської команди.
- Напевне, другий тайм - найгірший за всю історію клубу. Шість м'ячів пропустити… Складно знайти об'єктивне пояснення.

- Учора головний тренер Вернидуб украй емоційно поводився. Як Юрій Миколайович вів себе з підопічними? Можливо, навпаки заспокоював вас?
- Не хочу це виносити на загал. Усе, що було, залишиться всередині колективу. Звичайно, тяжко було втримати себе в руках. Думаю, цей матч буде нам усім гірким уроком на майбутнє.

- Отримав «своє» й головний рефері зустрічі. Примітно, що за участі Вакса «Зоря» ще жодного разу не перемагала. Його робота залишила значний слід?
- Не знаю. Навіть не хочу говорити про цього арбітра.

- Наступний двобій із сусідами - запорізьким «Металургом». Маю передчуття, що луганці захочуть реабілітуватися за ті 1:7 од донеччан. Маю слушність?
- Так, звісно. Тільки, на мою думку, потрібно після такого результату не лише відігратися на запоріжцях, а й перемагати в усіх матчах, що залишилися до завершення сезону. Лише таким чином зможемо реабілітуватися.

- Думаєте, це допоможе в подальших виступах?
- Авжеж. Тим паче навіть уявити собі не міг в дебюті поєдинку, що ми так погано зіграємо після перерви в другому таймі.

- Насамкінець, совість вимагає перепросити, що змусив оживити пережиті події учорашнього матчу.
- Та я розумію. Робота така…

Євген ДЕМЯН