Александр КАДЕНКО: «Бюджет ассоциации — около 3-х миллионов»

В пятницу, 4 сентября, на вопросы читателей и журналистов Sport.ua ответил вице-президент Ассоциации аматорского футбола Украины Александр Каденко. Он рассказал о проблемах и развитии аматорского футбола, о помощи со стороны ФФУ, о Кубке регионов УЕФА и многом другом.

- Чи існує якась комплексна програма розвитку аматорського футболу в Україні?

- У нас є програма розвитку масового футболу Федерації футболу України, але проблема в тому, що вона не затверджена на рівні держави, тому що Кабінет Міністрів України ввів мораторій на всі комплексні програми. Тому зараз всі програми на державному рівні «заморожені», можна сказати. Але те, що в силах наших і Федерації футболу України, робиться.

Програма існує, але не може працювати в повному обсязі, тому ми вирішили направити кошти на якісь окремі проекти. Зараз ФФУ займається проектами побудови футбольних полів. Також вони вирішують питання футбольних майданчиків 24х22. В кооперації з місцевою владою ці майданчики будуються. Також у Федерації є такий великий проект, як «Відкриті уроки футболу» - фестивалі, які проводяться у кожному регіоні. Ми навчаємо людей для того, щоб провести цей фестиваль, де в нас задіяно відразу 200 дітей на футбольному полі, вони організовані. Ми спочатку не вірили, що зможемо так організувати, що 200 дітей знатимуть, що потрібно робити. І, крім того, отримувати насолоду і радість від занять футболом і взагалі від того, що відбувається на полі. Також на ці «Відкриті уроки футболу» виділяється багато спортивного інвентарю. Близько двох мільйонів гривень пішло на інвентар, на футбольні м'ячі. Потім ті школи, які беруть участь у цьому фестивалі, рівномірно розподіляють. Вони беруть собі на загальноосвітні школи - і вчителі займаються.

- Звідки ці два мільйони гривень? Хто є спонсором Асоціації аматорського футболу України?

- Це я сказав за Федерацію футболу України, це кошти ФФУ. Асоціація аматорського футболу - це «Шкіряний м'яч», чемпіонат України і Кубок України з футболу серед аматорських команд. Щодо спонсорів, ми дякуємо президенту Асоціації аматорського футболу України Шпигу Федору Івановичу. Його комерційні структури, підприємства є спонсорами ААФУ. На даний момент це група компаній «Молочний шлях». Титульний спонсор змагань «Шкіряного м'яча» - компанія Coca-Cola. Технічним партнером у нас є компанія Adidas. Безумовно, багато грошей не буває, завжди хочеться більше. У зв'язку із ситуацією трохи зменшилася допомога від компанії Coca-Cola. Десь на 50% зменшилася допомога від компанії Adidas, але ми сподіваємося, що в майбутньому ми повернемося на ті позиції. Також бюджет асоціації поповнюється за рахунок внесків команд, які беруть участь у чемпіонаті України та у розіграші Кубку України серед аматорських команд.

- На який мінімальний бюджет ви розраховуєте щороку?

- Бюджет асоціації на цей рік складає близько трьох мільйонів гривень.

- Якби Ви могли керувати цим бюджетом, який він мав би бути для того, щоб всі плани були реалізовані? Чи зараз Вас бюджет задовольняє?

- Чим більше коштів, тим більше можна зробити. 70% - ті кошти, які ми направляємо на дитячі змагання «Шкіряний м'яч». Ті, хто брав участь у цьому, знать: якщо діти виходять вже на всеукраїнську арену - всі отримують подарунки на пам'ять, нагороди, різну атрибутику. Асоціація аматорського футболу оплачує проживання, харчування дітей, які приїжджають на змагання. Безумовно, ми ведемо постійну роботу із місцевими організаторами і намагаємося, щоб вони деякі витрати взяли на себе. У дружній робочій атмосфері ми вирішуємо всі ці питання. Я вдячний і нашим регіональним федераціям і нашими партнерам, які є помічниками асоціації у вирішенні питань.

- Чи передбачені в місцевих бюджетах видатки на реалізацію програми розвитку масового футболу? Як ці регіональні федерації повинні щорічно звітувати перед ФФУ щодо виконання цієї програми? Передача інвентарю зроблена? Де це перевірити?

- Ви знаєте, що 6 березня після конгресу позачергового було прийнято рішення кожній регіональній федерації футболу надавати 50 тисяч гривень на потреби, організацію змагань, забезпечення життєдіяльності регіональних федерацій. Більшість федерацій і орендують приміщення, і користуються телефоном, і їздять у відрядження. Але у рішенні Виконкому від квітня передбачено, що 50% коштів, тобто 25 тисяч гривень, повинні направлятись у районні чи міські федерації футболу. У нас є проблема: деякі міські та районні федерації не мають свого розрахункового рахунку. Тому федерації вирішують питання наступним чином: пишуть листа, федерація закуповує потрібний інвентар і передає цій районній чи міській федерації футболу.

- Ми пам'ятаємо скандал, який був за часів Анатолія Конькова щодо м'ячів, які були неякісними. Як зараз? Як простий уболівальник чи батьки хлопчика, які хочуть віддати свого сина у футбол, можуть дізнатися, що м'ячі постачаються, кошти виділяються? Яким чином можна контролювати, щоб усе було якісно?

- Регіональні федерації футболу до ФФУ надають звіти, куди вони віддали м'ячі, направили кошти. Це все звітується перед Федерацією футболу. Щодо того, чи буде це на сайті Федерації футболу, не можу сказати, тому що це не в моїй компетенції. Це буде вирішувати Виконком ФФУ, якщо це питання буде винесене. Ніхто не ставить завдання віддати кошти і забути про них. Нелегко у цей час керівництву федерації знаходити ті кошти, хоча 50 тисяч - небагато. А федерацій багато. А якщо кожен місяць, рік - це немаленькі кошти. Що б ми не говорили, навіть та допомога УЄФА, яка іде на масовий футбол, фактично тільки перекриває проект «Відкриті уроки футболу». Я назвав побудову стадіонів, проект «Відкриті уроки футболу». Ще є проект для уроку футболу в школі, це близько семисот рюкзаків з повним набором: книжки, фішки, манішки, насос, м'яч для вчителя фізичної культури. Ми розрахували так, щоб одна школа в кожному районі отримала цей рюкзак. Де? Це вже районна чи міська федерація має визначитися разом з обласною федерацією, яка школа найкраща і заслуговує на цей рюкзак. У вересні прийде ця передача. Думаю, що в жовтні всі її отримають.

- Ви сказали, що буде визначатися найкраща. Є «система зірок»...

- Ми у минулому році ввели цю «систему зірок». Ми взяли за основу у процентному відношенні зріст. Якщо у нас є три футбольних поля, а не два, то це плюс і відсоток іде. Якщо у нас займається не 100, а 120 дітей - це теж плюс. Якщо зробили якийсь майданчик за рахунок спонсорів, підприємців чи місцевої влади - це також плюс. Там є багато критеріїв. Тоді ми надаємо регіональній федерації відсоток, «зірочки» - і потім будемо визначати. У минулому році у нас була тільки база даних, до лютого наступного року у нас будуть всі звіти. На конгресі Федерації футболу ми будемо намагатися показати результат роботи всіх наших регіональних федерацій. У нас є база 2014 року. У 2015 році в лютому у нас будуть нові звіти - і ми скажемо, яка в нас федерація краща. Крім того, ми будемо визначати не тільки серед обласних федерацій, а й серед районних та міських федерацій. Регіональні федерації мають визначити кращу федерацію у себе в області або в місті Києві, подати у Федерацію футболу України на Комітет масового футболу, який буде розглядати і обирати за критеріями. І ми будемо визначати найкращу районну чи міську федерацію в Україні. І передбачено, що ця районна чи міська федерація також отримуватиме допомогу. Можливо, це будуть кошти на розрахунковий рахунок. Можливо, буде побудований спільними зусиллями футбольний майданчик. А можливо, будуть команди району чи міста забезпечені футбольною формою чи футбольними м'ячами. Огляд буде проводитися за двома напрямками: районні федерації та міські федерації.

- Ви голосували за Андрія Павелка як президента Федерації футболу України. Ви вже відчули, у чому це перезавантаження системи? Чи ще замало часу минуло?

- 50 тисяч, про які я вже казав - це вже є суттєва допомога. Це ми торкнулися тільки спортивної частини, яку видно зовні. Зараз ФФУ передала по два комп'ютери, по два ноутбуки на кожну федерацію. Це також кошти, у наш час ноутбуки недешеві. Крім того, вже розроблена база даних ФФУ, над якою ведеться постійна робота. Це теж немалі кошти - базу даних і комп'ютери передати.

- Як ви раніше працювали без комп'ютера і бази даних?

- Ні, працювали з базою даних, із комп'ютерами, але тим комп'ютерам вже по років десять, вони не виконували необхідних функцій.

- Крім того, що забезпечили комп'ютерами, базою даних і п'ятдесятьма тисячами, є ще якісь прогресивні починання?

- Для популяризації «Шкіряного м'яча» було зроблено багато. У перерві кубкової гри «Динамо» - «Шахтар» на «Олімпійському» відбулося нагородження фіналістів «Шкіряного м'яча». На «Арені Львів» у перерві матчу Україна - Люксембург було проведено нагородження призерів змагань у молодшій віковій групі «Шкіряного м'яча», у Львові змагання проходили. В Одесі під час Суперкубку було проведено нагородження обласних переможців «Шкіряного м'яча» м'яча у трьох вікових групах. Для дітей вийти на поле, коли повний стадіон, і взагалі для змагань «Шкіряного м'яча» - це великий поштовх. Провели ми в Одесі нагородження - з регіональної федерації дзвонять і кажуть: «Що ж ви наробили? Вже нам дзвонять і питають, коли заявка, вони вже готові брати участь». За великим рахунком, ніби це не дуже тяжко, але це дає свій ефект. Раніше чомусь це не робили, не звертали на це увагу. Сподіватимемося, що таким чином ми будемо більше популяризувати футбол.

- Павелко казав, що одним із його досягнень є те, що він розпочав аудит у Федерації футболу України. Можливо, Ви вже щось знаєте щодо цього фінансового аудиту, якісь результати?

- Це не моя робота, не мій напрямок. Я знаю щодо аудиту те, що і всі. Я не займаюся аудитом, я займаюся масовим футболом.

- Скільки виділяють клуби Прем'єр-ліги, Першої та Другої ліг на розвиток аматорського футболу? Вони потім отримують футболістів з аматорського футболу. Чи допомагають асоціації у її розвитку?

- У нас була практика, нам дійсно допомогли футбольні клуби. І в цьому році нам футбольний клуб «Карпати» допоміг провести фінальні змагання «Шкіряного м'яча» у Львові - вони нам безкоштовно дали стадіон «Україна», з транспортом допомогли. Не все, але частину, яку могли, вони забезпечили. Також свого часу нам допомагав донецький «Шахтар», у 2011 році навіть фінальні змагання відбувалися на «Донбас Арені». Також нам допомагає київське «Динамо»: зустрічі футболістів з гравцями, надання футбольної бази, де можна зіграти попередні ігри турніру, ветерани приходять від клубу на ігри. Це ті три клуби, які надавали нам чи надають якусь допомогу.

- Є у Вас якісь контрактні зобов'язання з якимось клубом?

- У нас вони є лише на проведення турніру чи на один рік. Немає такого, щоб на 5-10 років. На 2-3 роки також поки що немає. Можливо, ми не так працюємо. Клуби вважають, що їм не так цікаво, а я вже-таки думаю, що це цікаво. Навіть маленькі вболівальники, які починають грати у 11-12 років... Безумовно, вони не стануть футболістами, але все ж таки полюблять футбол. І не тільки футбол, а й клуб, який дарує їм свято великого футболу на фінальних всеукраїнських іграх.

Допомоги від Першої та Другої ліг немає. Можливо, на місцях команди Першої та Другої ліг десь надають якусь допомогу обласним федераціям в організації тих чи інших заходів. Клуби Другої ліги не роблять й половини того, що повинні робити по нашим регламентним документам. У них немає тих футбольних шкіл, які вони мали б утримувати, і виховувати футболістів. У нас часто-густо це є договірні відносини з ДЮСШ чи з іншим футбольним клубом. Професійний футбольний клуб покриває частину витрат для того, щоб вирішити якісь питання, щоб закрити документи, аби отримати статус професійного клубу. Я думаю, що в подальшому воно буде, це питання вже піднімалось у цьому році. Дай Боже, щоб нормалізувалася ситуація в країні. Я вдячний і професійним футбольним клубам, які зараз все-таки вкладають кошти в футбол, у футболістів, у свято для людей, аматорським президентам, які взагалі не мають жодних контрактних зобов'язань перед футболістами, але вони будують стадіони, не тільки беруть участь. Сподіватимемося, що вони і надалі будуть виконувати цю роботу. Їм велика подяка і низький уклін за ту роботу, яку вони в цей час виконують. Більшість керівників футбольних клубів допомагають не лише спорту, зокрема футболу, а й фінансами та іншими питаннями проведення АТО, надають допомогу нашим бійцям.

- На якому відкритті стадіону чи спортивного майданчика Ви були востаннє? Зараз це активно відбувається. Нещодавно Андрій Ярмоленко допоміг з майданчиком одному з дитячих будинків. Ви, можливо, відкрили якийсь?

- Я був на відкритті стадіону в селищі міського типу Петрове Кіровоградської області, команда Другої ліги там грає. Там закінчили стадіон, відкривали на початку серпня. І також в селі Зоря Саратського району Одеської області. Перед грою вони майже повністю оновили стадіон, зробили його із трибунами, роздягальнями, табло. Молодці, зробили гарний стадіон, де команда приймала «Дніпро» в 1/16 розіграшу Кубку України. Безумовно, на ту гру місць на стадіоні було замало, але все-таки треба виходити з реальності: не потрібно нам в Саратському районі будувати стадіон на 10-15 тисяч глядачів, тому що «Дніпро» чи якась ще топ-команда там може зіграти один раз Кубок України і більше не приїхати. Але до трьох тисяч, я думаю, в районних центрах повинні бути стадіончики, де можуть проходити змагання як аматорські, так і серед команд Другої ліги.

- Чи знаєте Ви регіони, де реально катастрофічна ситуація з інфраструктурою, з аматорським футболом? Нині вже збірник національної команди Руслан Малиновський розповідав, що в нього сльози навертаються на очі, коли він приїжджає у Житомир, там немає нічого...

- Мабуть, Руслан і правий. Житомирська область в спортивній інфраструктурі набагато відстає від інших областей. Але давайте візьмемо для прикладу Київську область, де майже в кожному районі є чудовий стадіон, де можна проводити і обласні, і всеукраїнські змагання серед аматорських команд. Є й такі стадіони, де можна проводити змагання і Другої, і Першої ліг. Постійно ведеться робота з розвитку цієї інфраструктури, постійно зустрічаються із керівниками і районних, і міських федерацій. Візьмемо до прикладу Львівську область, там також є футбольні поля у кожному районі і, мабуть, у кожному селі. Мабуть, є якась футбольна культура, якесь відношення. Я не скажу, що це регіональна федерація. Мабуть, тих «державних мужів», керівника області. Безумовно, зараз тяжко казати. Безумовно, ми це підтримуємо, тому що у нас інша ситуація. Кожна область відповідає за спорудження фортифікаційних споруд і т.д. Є різні питання. Не можна говорити, що ми нічого не можемо, у нас зараз є інші проблеми. Якщо ми нічого не робитимемо, так пройде 10-15 років - і ми будемо постійно шукати якісь причини, аби нічого не робити.

- Яким регіонам потрібно приділяти більше уваги?

- Рівненська область потребує уваги, команда є в Другій лізі, а стадіон не відповідає тому, щоб люди приходили і у них було свято на душі не тільки від того, що відбувається на футбольному полі, а й взагалі від тієї атмосфери. Думаю, що футбол у багатьох країнах - це не тільки гра, а й проведення часу, сімейний відпочинок. Така філософія життя людей за кордоном.

- Можете назвати аматорські колективи, які можуть заявитися у Другу лігу, нав'язувати боротьбу і пробиватися до еліти? Чи є такі?

- Думаю, так. Це команда «Рух» із Львівської області. Вони мають чудовий стадіон, чудову базу, футболістів колишньої збірної України. Крім того, в них є своя дитяча школа, яка дуже добре працює, багато дітей займається. Сподіватимемося, що у недалекому майбутньому там будуть не колишні, а теперішні збірники. Та ж команда «Балкани» із Зорі Саратського району Одеської області, які також мають і свій стадіон, і команда укомплектована, і мають свою дитячу школу. Зоря - це болгарське село. Раніше там усі ходили на боротьбу. Зараз вже у боротьби є проблеми, тому що всі діти пішли на футбол. Вони вже хочуть займатися футболом, а не боротьбою. Думаю, й та сама «Жемчужина» з Одеси, але вони не мають свого стадіону. Той же «Колос» (Зачепилівка Харківської області) - теж дуже потужна, гарна команда, яка має свій стадіон. Мабуть, усі фіналісти чемпіонату України гідні виступати в Другій лізі. Комусь потрібно підняти інфраструктуру. Я думаю, що вони будуть гідні виступати.

- Ви вважаєте, що це така тенденція, коли клуби, які ще нещодавно були аматорськими, починають витісняти клуби, які до цього були професійними, але наразі не мають тієї фінансової підтримки, яка була? Можливо, що зараз «Колос» (Ковалівка) підніметься у Першу лігу відразу у цьому сезоні, а далі УПЛ. А «Іллічівець», не маючи фінансування...

- Ми чудово розуміємо, що потрібно і їхати, і їсти, і форму купити. Чому в нас так відбувається? Я думаю, що у нас просто немає системи і стратегії розвитку футболу як професійного, так і аматорського. Ми не бачимо, чого хочемо. Коли у нас одного часу в трьох групах Другої ліги виступали понад 60 команд, а зараз ми маємо 14 - це про щось говорить. Ми, мабуть, не дивилися наперед, чим це закінчиться. Не може бути в Німеччині 36 професійних футбольних клубів, а в Україні - 100. По економічному розвитку і по всім показникам цього не може бути. Безумовно, більшість керівників, областей, президентів клубів вважають, що вони будуть вкладати кошти в розвиток футболу, інфраструктури, дитячої школи тільки за умови, що буде команда у професійній лізі. Думаю, завдання і федерації, і Професіональної ліги, і наше завдання - виробити філософію і проводити роботу з людьми, щоб вони розуміли, що не те, що ти отримав статус професійного клубу, а те, що ти робиш, має велике значення. І в майбутньому ми будемо мати потужний фундамент для того, щоб у нас не було такого, що сьогодні ми захотіли 30 команд у Другій лізі, а завтра 10. Повинно бути чітко визначено, скільки ми повинні мати професіональних команд. Ті команди, які не справляються зі своїми обов'язками - безумовно, будуть опускатися на аматорський рівень. Аматорські команди, які вже виросли, повинні підвищуватися в класі і далі доводити, що вони можуть грати в тій же лізі. Якщо у нас не буде нічого вартувати отримати статус професійного клубу, аби тільки були кошти - тоді у нас і буде різна кількість команд щодня.

- Кубок регіонів ФФУ - новий проект. Наскільки він може зацікавити вболівальників? Наскільки цей проект перспективний?

- Ми сподіваємося, що цей проект не просто перспективний, а дуже перспективний. Ніколи не було таких змагань. Є в області багато гравців, які добре грають у футбол, але з тих чи інших причин не пішли грати на професійний рівень - у когось робота, хтось навчався. Кожна людина ставить перед собою якісь цілі. У когось чогось не вистачало, але вони добре грають. Проте вони вже не можуть вийти на професійний рівень. Я думаю, що будуть збірні областей, де вони будуть виступати. Потім їм буде приємно взяти участь у міжнародних змаганнях - Кубку регіонів УЄФА, де вони будуть усім забезпечені, екіпіровані. Фактично національна збірна буде їхати на змагання. Я думаю, що це буде гарний поштовх. Ми сподіваємося на підтримку наших обласних державних адміністрацій, і через це ми більше звернемо увагу до тих проблем, що наші керівники регіональних федерацій звернуть увагу наших керівників областей, «державних мужів», що існують проблеми не тільки в тому, щоб взяти участь у змаганнях, а десь немає стадіону, майданчика, ще якісь питання.

- Чи існує така проблема в українському футболі наразі, що юних футболістів з аматорського футболу розкрадають професійні клуби? Як з цим боротися юридично?

- Багато зроблено регламентних документів, юридично-нормативних актів, що вони існують. Просто необхідно цікавитися цим. Безумовно, коли пропонують 13-річному хлопчику перейти в «Динамо»... І тримати його десь в районному центрі, де немає тих умов, того рівня гравців, де він може рости в конкретній боротьбі, я думаю, теж неправильно. Є регламенти змагань, є всі документи, де футбольні клуби зобов'язані надати допомогу чи компенсацію тій школі, яка виховала цього гравця, якщо йому вже є 12 років. Можливо, комусь це здається замало, комусь - забагато. Безумовно, завжди хочеться більшого. Хлопчик, якого взяв клуб, теж може через рік піти, як було з Ярмоленко. Він пішов, «Динамо» його не брало, а потім він повернувся з аматорського футбольного клубу «Полісся» (Добрянка). Безумовно, є випадки, що десь хтось хитріший. Потрібно звертатися у федерації, відповідні органи, комітети, які повинні цим займатися, Думаю, по можливості будуть надавати допомогу у вирішенні цих проблемних питань.

- Ви кажете, що це регламент дій. Були моменти, коли 11 років хлопчику - і він переходить до школи. А школа, яка його виховувала з шести років, не отримувала цієї компенсації...

- Компенсація діє з дванадцяти років. Є рішення Виконкому - зменшили до десяти років. Тепер знову повернулися до дванадцяти років. Це як всі міжнародні норми, і ФІФА, і УЄФА, у всіх країнах ведеться з дванадцяти років.

- Зверталися до Вас школи з такою проблемою?

- У нас є Комітет дитячо-юнацького футболу, звертаються туди. Я не володію цим питанням, але знаю, що відбуваються такі процеси. Буває, що не платять кошти. Навіть через Контрольно-дисциплінарний комітет Федерації футболу вирішуються такі питання. Ніхто не хоче добровільно віддавати кошти, тому доводиться через КДК вирішувати ці питання. Безумовно, ми їх підтримуємо, тому що ті люди, які виховували цього гравця, заслуговують на те, щоб отримати якусь компенсацію.

- Що робити ентузіастам, скажімо, з передмістя Києва, де немає школи і, відповідно, шкільного стадіону? Куди у такому випадку звертатися, куди вести дітей? Особливо питання щодо жіночого футболу, тому що дівчата до певного віку бігають разом з хлопцями. Як потім робити розмежування, куди йти дівчаткам?

- Якщо немає загальноосвітньої школи... Я думаю, що небагато людей проживає у цій місцевості. Потрібно дивитися, де є школи поряд - і їхати туди, займатися. У тих же змаганнях «Шкіряного м'яча» у регламенті є такий пункт: якщо є загальноосвітня сільська школа і немає паралельних класів, то можуть шість сільських шкіл об'єднатися в одну, це фактично як одна нормальна київська школа з п'ятьма-шістьма паралельними класами, і виставляти спільну команду. Не можна відкрити школу у селі, де живе 10-15 дітей, це нелогічно.

- Щодо секцій для дівчаток...

- Щодо дівчаток, я знаю, існує проблема. Багато дівчаток займаються з хлопцями до тринадцяти років, а потім їм дійсно немає, куди піти. Але зараз у нас є поштовх у розвитку жіночого футболу. Вчора ми проводили жеребкування Кубку регіонів УЄФА Федерацією футболу, і після цього відразу провели жеребкування чемпіонату України серед дівочих команд U-16. Заявилася найбільша кількість команд за всю історію - 21 - з усіх регіонів України. Сподіваємося, що ця тенденція буде продовжуватися, будуть відкриватися як клуби для жіночого футболу, так і спортивні школи з секціями, щоб дівчата могли займатися. Але існує така проблема, що у багатьох регіонах є дівчатка, які можуть грати, але на них не звертають уваги, немає інтернатів, де можна всіх їх зібрати і займатися цим. Думаю, передамо це питання Комітету жіночого футболу. Можливо, вони щось вирішать для того, щоб дівчата займалися на високому рівні.

- Яка ситуація з кримським аматорським футболом? Чи підтримує Асоціація аматорського футболу України клуби, що знаходяться там? Чи відбувається фінансування взагалі?

- Я думаю, що всі розуміють, що ми не можемо фінансово підтримувати команди, які знаходяться на окупованій території.

- Чи існує хоча б діалог?

- Діалог є з тими командами, які брали участь у чемпіонаті України та Кубку України, ми з ними контактуємо. Якщо їм необхідна якась допомога у футбольному плані, безумовно, ми їм допомагаємо якимись порадами, як вчинити у тій чи іншій ситуації. По гравцям у нас були питання. Ми радили, щоб їхні гравці, які хочуть грати на території України, не заявлялися в тих турнірах.

- Був діалог з представниками УЄФА щодо аматорського футболу?

- Чесно кажучи, я цим питанням не володію. Є Куніцин, який відповідає за зв'язок з УЄФА.

- Які складнощі виникають на даному етапі в Асоціації аматорського футболу України? Чи знижується масовість футболу?

- Думаю, що ні. Безумовно, є частина людей, які займалися футболом, які зараз знаходяться на сході країни. У більшості своїй я не думаю, що масовість падає. Навпаки, у нас існує проблема, що люди хочуть грати у футбол, а немає де. Така проблема є, особливо у Києві. Існує вона вже не один рік і поки що не вирішується. У нас в Києві, окрім ДЮСШ-15 і на Богатирській, побудували стадіон, фактично із штучним покриттям у нас стандартних розмірів стадіонів більше немає. Будемо сподіватися, що це зрушиться з мертвої точки і буде вирішуватися це питання. Мер все-таки - спортивна людина, але, мабуть, футбол він поки що не дуже любить.

- Щоб пан Кличко полюбив футбол, повинен бути діалог чи звернення?

- Я думаю, що є діалог із паном Кличко. Все-таки буду сподіватися, що у Києві також будуватимуться у подальшому не тільки майданчики, а й футбольні поля стандартних розмірів. Для дітей це добре, а для дорослого аматорського футболу... УЄФА оцінює рівень розвитку футболу не тільки тим, скільки дітей займається до 19-ти років, а скільки цих дітей залишилося в футболі. Не обов'язково виступати, бути зіркою, але вести здоровий спосіб життя і проводити з друзями час, граючи у футбол, це нормально.

- Ви за яку команду граєте?

- Я, на жаль, не граю. У нас два рази на тиждень усі працівники Федерації футболу грають між собою у футбол. Ділимося на команди і граємо.

- Як Ви оцінюєте перспективу рівненського «Вересу»? Чи є це приклад для самоорганізації представників футбольного регіону?

- Я не можу оцінити перспективу рівненського «Вереса». Безумовно, це для регіону є великий крок. Не можу оцінити, бо вони в аматорському чемпіонаті не брали участь. В основних змаганнях вони також не брали участь. Як виняток, їх допустили до участі у змаганнях. Як буде проходити процес подальшого розвитку клубу, мені тяжко оцінити. Дай Боже їм удачі, але я не думаю, що це приклад для всеукраїнського футболу. Так, у них громадський клуб, їх уболівальники підтримують. Але це можна робити і з аматорського чемпіонату, і з обласного. Час розставить все на свої місця - і ми побачимо, який буде розвиток. Але щиро бажаємо всього найкращого рівненському клубу «Верес». Нехай вони розвиваються, будують стадіон і дарують людям свято.

- Які основні перспективи асоціації, плани, мрії щодо розвитку аматорського футболу в Україні? Чи є вони взагалі?

- Наша мрія - щоб у подальшому і діти отримали задоволення від того, що вони ходять на футбол, беруть участь у футбольних матчах, бігають на тих же майданчиках. Наша ідея і ціль - відродити той рівень чемпіонату України. Я не можу сказати, як і коли це може відбутися. Але на перспективу, щоб кожну регіональну федерація, кожну область представляли по дві найкращі команди. Краща команда за показниками залишалася у чемпіонаті України, гірша - верталася в область, а чемпіон області заходив в аматорську лігу. Потім ми будемо мати велику кількість команд і великий вибір, кого можна рекомендувати і хто може піднятися у класі для того, щоб гідно себе представляти і робити конкуренцію у Другій лізі. Від цього, думаю, виграє не тільки аматорський футбол, а й професійний.