Никита БУРДА: «Не сразу поверил, что вызван в сборную»

- Коли і як ви дізналися про виклик у розташування національної збірної?
- Ми тільки повернулися з Англії після виїзного поєдинку проти «Евертона». Я їхав на тренування, коли мені зателефонував друг і почав вітати. Спочатку не зрозумів, що до чого і не повірив. Пізніше побачив підтвердження в інтернеті, а через кілька днів мені про це сказав Сергій Ребров. Після цього вже повірив і переконався, що все правда.

- 24-го березня вам виповнюється 20 років. Чи можна сказати, що це запрошення в збірну - подарунок для вас?
- Так, звичайно, це стало приємним сюрпризом. Мене переповнюють позитивні емоції! Відзначати? Думаю, не будемо.

- У вас вже була розмова з тренером? Які емоції залишилися після розмови?
- Так, була, враження хороші. Ми говорили не тільки про мої футбольні якості, а й обговорювали особисті питання.

- Як вас зустріли більш досвідчені партнери по збірній?
- Все добре, нормально зустріли. Привіталися, запитали, як справи.

- Велика кількість динамівців у збірній вам допомагає?
- Звичайно, адже решти хлопців я особисто не знаю. Тільки зараз починаю знайомитися, тому серед «своїх», звичайно, відчуваєш себе звичніше.

- Чи розраховуєте вийти на поле в матчі з Іспанією - на заміну, або в стартовому складі?
- Не знаю, як тренер вирішить. Я працюю, тренуюся, роблю все, щоб вийти на поле.

- У «Динамо» ви грали на різних позиціях. Які ваші сильні сторони? Де ви можете найкраще допомогти збірній?
- На яку позицію поставлять, там і буду працювати, намагатися допомогти. Що стосується сильних сторін, я не люблю говорити про себе. Запитайте тренера - він краще за мене відповість.

- Фахівці вважають вас універсалом. Яка ваша улюблена позиція?
- Найкомфортніше почуваюся, звичайно, в центрі оборони. Але можу зіграти і зліва, і справа. Інше питання, як я це зроблю (посміхається). Якщо це принесе користь команді, то я готовий, чому б і ні.

- Чи позначиться на вашій грі в національній команді відсутність досвіду виступів за молодіжну збірну?
- Не думаю, що я перескочив. Мені ще треба багато працювати, багато чого доводити, щоб тут залишитися, щоб цей збір не став для мене першим і останнім. А за молодіжну збірну, сподіваюся, ще зіграю.

- Тренер збірної U-20 Олександр Петраков відпускав із жалем?
- Ні, ми зідзвонилися, він побажав мені удачі. Дав кілька цінних вказівок і з позитивними емоціями «проводив» в національну збірну.