Татьяна ГАМЕРА: «От государства зависит, поеду ли я в Рио»

У вівторок, 10 лютого, гостем Sport.ua стала українська легкоатлетка, бігунка на довгі дистанції Тетяна Гамера (Шмирко). Вона розповіла про те, як почала бігати марафон, про свою дієту, про марафон в Осаці та багато іншого.

- Як ви відчуваєте любов вболівальників в Україні?

- Зараз багато фотографуються при зустрічах. Коли була зустріч з марафонцями-початківцями, багато фотографувалися, тиснули руку, вітали. Мені це дуже приємно.

- Вас часто запитують, як ви прийшли до того, щоб бігати марафон? Здається, що це не кожному до снаги...

- Багато питають про це. Якщо чесно, я сама не знаю, як це сталося. Якось мимоволі. Спочатку я займалася півтора, вісімсот, потім знайшла хорошого тренера. Я дуже хотіла бігати - і так сталося, що я почала бігати марафон.

- Це все-таки ініціатива тренера?

- Він так зробив, що я цього захотіла.

- Довго намагався?

- Через два роки тренування в нього я захотіла марафон. Мої подружки бігали марафон. Я тренувалася з ними, але бігала 5000-10000 метрів. Я подумала, чому б ні. Так вийшло, що я захотіла, і через півроку я вже побігла перший марафон в Кракові.

- І успішно. А якщо б Краків не став для вас тріумфальним, ви б ще бігали?

- На той час я не думала, що він в мене буде неуспішний. В мене хороший тренер, він завжди підбирає такий марафон, щоб був успішний для спортсмена, щоб не вбити бажання тренуватися далі.

- Чи випадково те, що ви свої найкращі результати почали показувати ближче до тридцяти років? Наскільки важливий вік, коли потрібно починати бігати марафони? Чи є якийсь віковий ценз?

- Я вважаю, що те, що я ближче до 30 років почала показувати кращі результати - це не випадковість, а закономірність. Взагалі я вважаю, що потрібно починати бігати марафони приблизно в 23 роки, але за умови, що ви будете до цього готові. Не можна захотіти бігти марафон - і вже за два тижні чи місяць побігти. Це надзвичайно складно, а також дуже погано для здоров'я. Складно добігти його.

- Хто найстарший, хто біг марафон і добігав його?

- Бачила, що бабуся у 82 роки бігла і добігала.

- З чого потрібно починати займатися бігом? Потрібно психологічно себе сформувати?

- Я вважаю, що спочатку потрібно з'ясувати, для чого ти хочеш займатися: для фігури, для задоволення, ще для чогось. Потрібно поставити цілі, зрозуміти, що ти хочеш від бігу, а потім досягати тих цілей.

- Ви вже досягли поставлених вами цілей?

- Найвищу планку я собі поставила на п'ятому місяці вагітності - поїхати на Олімпійські ігри. Я цього досягла. Зараз вже інші цілі, і я йду до них.

- Чи є амбіції поїхати в Ріо і довести, що п'яте місце в Лондоні - несправедливість?

- Я дуже хочу на Олімпіаду в Ріо, але планувати я зараз нічого не можу, тому що в країні дуже нестабільна ситуація. По-перше, я не знаю, чи відберуся я. Я ж не знаю, який там буде відбір точно. Буває, що спортсменок з найкращими результатами не беруть. Поживемо - побачимо. Це залежить від держави.

- Держава не підтримує?

- Вишгородська районна державна адміністрація, з подачі Київської обласної державної адміністрації, багато чого говорила, обіцяла фінансувати підготовку. Але поки що лише обіцянки.

- Як ви готувалися до останнього марафону? Ви казали, що готувалися постійно в Криму. Як зараз проходила підготовка?

- До комерційних стартів підготовка відбувається за рахунок організаторів. А підготовку до Олімпійських ігор, чемпіонату світу повинна фінансувати держава.

- Ви їм не нагадували?

- У Вишгород я телефонувала протягом двох з половиною років, якщо не кожного дня, то раз-два на тиждень точно.

- Яка відповідь?

- Нам повинні були дати дві земельні ділянки для Вишгороду. Кажуть: «Все на етапі видачі. Все вже видали, вже завтра приїжджайте». Телефоную завтра - не відповідають. Телефоную післязавтра - кажуть: «Все, все, там трошечки затримочка». І так протягом року. Зараз я вже не телефоную, втомилася. Можливо, на це впливає ситуація в країні, але роки два тому цього не було, тому трошки образливо.

- А через Федерацію легкої атлетики України? Може, вони можуть прискорити процес? Чи у вас вже руки опустилися?

- Я чекаю, що все-таки вони все дороблять без моїх нагадувань і все буде добре. Від цього залежить те, як я підготуюся на Ріо-де-Жанейро, і чи поїду я взагалі.

- Наскільки марафон прибуткова справа? Чи можете ви озвучити суму, яку отримуєте за участь і перемогу у марафоні?

- Призові - це приватна інформація, нам її не можна озвучувати. В кожного спортсмена є індивідуальний контракт, і за цим контрактом нам виплачують гроші на підготовку і на життя.

- Марафоном можна заробити на життя? Це може бути прибутковою професією?

- Вистачає на те, щоб підготуватися до наступного марафону і комфортно жити.

- Правда, що для здоров'я не рекомендується проводити більше двох змагальних марафонів за сезон?

- Так, я вважаю, що можна брати участь у двох марафонах за сезон на високому рівні. Можна і третій, але не викладатися на повну. Але якщо хочеться, то можна.

- Ви максимально два марафони бігаєте на рік?

- Так, два на рік, не більше.

- Який ваш наступний марафон?

- Ще ведуться переговори. Планую, але планувати нічого не можна. Багато розпланували, але не виходило. Наступний марафон я хочу бігти в Лондоні.

- Ви казали, що минулого року у вас не дуже пішов Лондонський марафон. Були проблеми з м'язами? А зараз ви хочете для того, щоб себе перебороти, чи щоб у Штати поїхати?

- Немає різниці, де марафон. Ми з тренером проаналізували, що минулого року в мене було недостатньо підготовчої бази через травму. Тому так вийшло. В мене на 28-му кілометрі дуже сильно спазмувало стегно, праву ногу. В мене ще було багато сил, але бігти швидко я вже не змогла, я вже просто бігла як крос.

- Це не залежить від клімату, висоти, погоди?

- Впливає і погода, і висота. На біг все впливає.

- Як вам комфортно бігти?

- Найкомфортніші умови були зараз в Осаці. Досить несподівано, я не чекала такої погоди. Я вважаю, що це була ідеальна погода - 10 градусів на старті і на фініші приблизно 14 градусів без вітру, сонячно.

- Зустрічний вітер дуже впливає?

- Дуже.

- Одразу на скільки зменшується швидкість?

- По-різному буває, в залежності від вітру. Буває на 5 м/с, буває й на більше. Якщо в спину, то не так відчувається, це допомагає.

- У вас були ситуації, коли через погодні умови ви не змогли показати свої найкращі якості?

- На Олімпіаду в Лондоні я була дуже готова по результату, але там була дуже складна траса, був ливень, була достатньо слизька бруківка. На місце це не впливає, я вважаю.

- У чому родзинка марафону в Осаці? Наскільки він привабливий?

- Я вважаю, що Японія - унікальна країна. Вона мені дуже подобається. Там найкращий старт для мене. В аеропорту мене зустрічає телебачення, преса. Там дуже хороша траса. Я спочатку думала, що в Лондоні хороша траса, але в Осаці мені більше подобається. По периметру там стоять люди, вболівальники, які мене підтримують, мені це допомагає бігти. Там організація на найвищому рівні.

- У вас було чотири старти в Японії. Ви вже можете трохи розмовляти японською?

- Знаю, як японською «доброго дня», «дякую».

- Увага до вас була з першого марафону, одразу ж? Чи ви зараз відчуваєте, що приїжджаєте зіркою, фавориткою?

- Мені здається, що дуже велика увага була після першого марафону і після Олімпіади.

- Що дивує в Японії? Багато хто каже, приїжджаєш з України, наприклад, і здається, що життя там інакше...

- Там взагалі все по-іншому. Дуже красиве, акуратне, чисте місто. Ми спостерігали з тренером: гілки позрізали - одразу все позабирали, дороги помили і поїхали.

- Як у вас відбувається адаптація? Як довго ви звикаєте до клімату?

- По температурі ми практично в таких самих умовах тренуємося, переважно там 3-4 градуси. Позаминулого року там навіть сніг ішов на 30-му кілометрі. А зараз так вийшло, що достатньо тепло було. Температура майже така сама, як у нас. Щодо поясу, достатньо важко, але намагаюся звикнути. Буває, що перед стартами я взагалі не можу спати. Цього року я могла заснути тільки на годину-півтори, а минулого року я взагалі не спала.

- А сили звідки беруться?

- Як кажуть спортсмени, якщо виспатись, це не сильно впливає на результат.

- Яке у вас меню? Чи вам у Японії готують те, що ви замовляєте? Пробуєте щось екзотичне, чи можна це?

- Перед марафоном - ні. Перед марафоном у нас є своя дієта. Ми вже маємо свій улюблений ресторанчик. Коли ми туди приїжджаємо, нас вже там упізнають. Я замовляю свою улюблені страви, яких навіть немає в меню.

- Яка повинна бути дієта, коли ви тільки починаєте готуватися? Як вона змінюється ближче до стартів?

- Дієта в мене постійно. Я не дотримуюся дієти тільки 3-4 дні після марафону, тоді можна практично все. Не можна їсти смаженого, спецій, того, що впливає на шлунок. За місяць до старту нам тренер забороняє шоколад, каву.

- Потрібно їсти перед тим, як ви виходите на старт?

- В нас є своя дієта, за тиждень ми починаємо вуглеводну дієту. З понеділка три дні ми виключаємо практично все, їмо тільки білок і п'ємо воду. Починаючи з четверга, якщо старт у неділю, ми плавно виходимо з дієти і починаємо їсти одні вуглеводи. Ввечері перед стартом і зранку також їмо вуглеводи.

- Перед стартом ви п'єте якісь енегретичні напої чи воду? Що вам допомагає протриматися?

- Я люблю воду з фруктозою або медом. Роблю собі такий коктейль.

- Як часто п'єте?

- Як всі, є пункт харчування: кожні п'ять кілометрів на марафоні. Я намагаюся дотримуватися цього, але інколи не знаходжу пляшечки. Колись в Японії на першому марафоні я не могла знайти перші дві пляшечки.

- Як протрималися?

- Потім знайшла, потім взагалі зупинилася на третьому пункті. Зараз вже виправили цю ситуацію, пляшечки дві стоїть на столі, і я їх здалеку бачу.

- Після того, як ви виграли три марафони в Осаці, японці не пропонували вам стати громадянкою Японії?

- (Сміється). Ні, це достатньо складна процедура. Я б цього не хотіла, я люблю свою країну.

- Пропонували колись змінити громадянство і виступати за іншу країну?

- Ні.

- Ви б погодилися змінити громадянство, якби запропонували?

- Я люблю свою країну. Змінити громадянство для мене я вважаю неможливим.

- Хто зараз законодавець у жіночому марафоні? Чорношкірі хлопці у чоловічому марафоні зазвичай випереджають своїх колег. Як у жіночому марафоні?

- У жіночому марафоні те саме - темношкірі жінки випереджають.

- Чи можна дотягнутися до їх рівня?

- Їм природа дала такі дані, вони живуть на такій висоті, це бігуча нація. Спробувати дотягнути можна, оскільки рекорд світу - білої людини.

- Ви плануєте в цьому році покращувати рекорд України?

- Планувати дуже важко. Я хочу, а якщо людина хоче, то це, думаю, вийде.

- Тренер ставить якісь цілі?

- Звичайно, він ставить трішки вищу планку, щоб дотягнутися. Тоді отримується результат той, який він хоче.

- У вас є розкладка по темпу, як бігти дистанцію?

- Звичайно, щоб не шокувати спортсмена, тренер увечері перед стартом говорить спортсмену, з якою швидкістю потрібно пробігти марафон.

- Як зазвичай виходить?

- Різні старти - різний темп. Цього разу він сказав, щоб я бігла по 16,50 кожні п'ять кілометрів.

- Ви свою швидкість відчуваєте?

- По-різному буває. Зараз - так. Я достатньо рівно пробігла цього разу.

- Як справлятися з собою психологічно? Все-таки дуже довга дистанція. Що потрібно робити?

- Найкращий стан для спортсмена - нічого не думати, а «спати». Старувала - і «заснула». Проспала кілометрів 30-32, потім «прокинулася» - і починаю бігти. Дивлюся, яка ситуація - чи попереду суперники, чи позаду. Якщо сили є, починаю набігати.

- Як себе поводити у стані, коли ні про що не думаєте? Що потрібно з собою зробити?

- Це тренується. Ми багато тренувань проводимо. Коли десятку темпу біжу, тренер говорить: «Все, на такій швидкості «заснула»». Він постійно повторює, щоб я практично ні про що не думала. Мені різне в голову лізе, коли я повільно бігаю. А коли швидко біжу, на рівні максимальної можливості, то думки не приходять до голови, немає часу думати.

- Вам допомагає, коли суперник позаду чи коли попереду? Як вам краще - наздогнати чи коли ви лідер?

- Набагато легше наздоганяти. Наприклад, зараз я лідирувала, це достатньо важко. Я змагаюся сама з собою, в мене немає такої мотивації, я біжу і бачу, що виграю, лідирую. Коли я біжу на результат, я б не сказала, що мені комфортно, але я біжу. Щоб викластися на повну, достатньо важко, коли сам біжиш і лідируєш.

- Тут і повинні бути вболівальники чи тренер на трасі...

- Всі тренери стоять не на трасі, а на фініші. Якби на трасі був тренер, я була б дуже рада.

- Ви відчуваєте підтримку вболівальників?

- Так, звичайно. Це дуже допомагає.

- Японці вивішують наші прапори? Вони розуміють, яку країну ви представляєте, що це за країна?

- Всі прапори спортсменів вивішуються, тому вони знають. Цього разу я взагалі вперше взяла з собою прапор.

- Чи є в марафоні поняття «світовий рейтинг»? Якщо є, то на якому ви місці?

- Є світовий топ-лист і європейський також. У світовому я на восьмому місці, у європейському - на першому.

- У вас є якісь амбіції щодо ваших рейтингових очків, плани?

- Я не планую, але в мене є дуже велике бажання. Чим вищий в мене буде результат, тим вищий буде рейтинг. Я хочу, щоб у мене був високий результат.

- Де хочеться пробігти, де ви ще не бігли?

- Чикаго. Я б хотіла пробігти всі Мейджорс-марафони.

- Чи є у вас топ-10 найкращих марафонів, де ви б пробігли?

- Олімпійські ігри, Лондонський марафон, Чикаго, Бостон, Нью-Йорк, Токіо, Осака, Берлін... По-моєму, все. Харків, Біла Церква (сміється).

Продовження розмови читайте тут.