Майк ФРАТЕЛЛО: «Это был невероятный опыт для игроков»

«Я сподіваюся, що це був неймовірний досвід для гравців. Адже лише 24 команди потрапляють на чемпіонат світу. Вони це право здобули торік на ЄвроБаскеті, вони були частиною успіху. У нас був щільний графік товариських матчів, 10 команд, з тих, з якими ми проводили спаринги і грали в групі на чемпіонаті світу, опинилися в 1/8. Чотири з них ми перемогли, а шістьом поступилися. Ми непогано виглядали в кількох матчах з тих, що програли, але в тому і полягає різниця між тим, щоб пройти далі у важкій боротьбі, адже лише одне очко, один кидок - усе це має значення для успішного виступу або для невдалого. І цей досвід нам довелося пережити.

Сполучені Штати, власне, мають величезну кількість талантів. Ми могли урівноважити це лише на деякий відрізок ігрового часу, але потім зробили забагато втрат і вони відірвалися в рахунку. Іспанія… Ми трималися з ними майже весь матч, ми переслідували, але за 20 секунд до кінця гри ми відстали на 8 очок, але ми змагалися, з більшістю суперників нам удавалося демонструвати хороший баскетбол протягом більшої частини матчу. Якщо говорити про Австралію, то перша гра не була показовою, ми тільки-но пройшли етап підготовки з двома тренуваннями на день. Суперники з самого початку, в першій чверті пішли у відрив, так, що ми не змогли наздогнати їх. Але друга зустріч з Австралією була більш бойовою. Я сказав би, що позитив полягає в тому, що лише одного разу у нас було повне відчуття того, що ми не зможемо довго протистояти і боротися з нашим суперником, це було зі Сполученими Штатами. Коли вони вийшли на другу половину і стали додавати у швидкості, у нас пішли втрати.

Я народився у Сполучених Штатах і це велика країна. Отже, коли грає Гімн США, я віддаю їй належну пошану. Коли грає Гімн України, ми утворюємо ланцюг з усією командою. Це почесно - виходити на матч проти США в якості тренера збірної, у якості тренера збірної України, і змагатися за перемогу.

Чим подібні команди Австралії та Нової Зеландії? Вони обидві сильні фізично. Вони нам створили чимало проблем з підбираннями. Ми потерпали від цього в матчах з ними. Нам бракувало підбирань. Це зменшувало нашу кількість володінь м'ячем у цих поєдинках. Якщо дивитися в майбутнє, то треба шукати варіанти підсилення більш силовими, габаритними гравцями. З командами, як Австралія і Нова Зеландія ми погано працювали на підбираннях. Як результат - ми не пройшли далі на чемпіонаті світу. Але на що треба звернути увагу - на концентрацію від самого початку, від самого першого дня.

Щось змінити вже нереально. В житті і в баскетболі такого не буває. Ти готуєшся саме так, як вважаєш за потрібне готувати команду, потім на чемпіонаті слід зіграти 5 матчів за 6 днів, і часу на підготовку дуже мало. Те, що ти робиш на початку зборів, має враховувати всю специфіку турніру, і потім лише робляться незначні коригування. Якщо робити багато коригувань, то всі почуваються розгубленими. Розгубленості немає місця в баскетболі, адже гра - це швидкість реакції. Реагуєш ти за рахунок напрацювань. Якщо у тебе добрі напрацювання, то реакція буде швидкою і будуть позитивні зміни. Якщо таких напрацювань немає, то все виглядає так, ніби ніхто не знає, що робити. Є ще один аспект - психологічна зосередженість, її значення важливе в будь-якій грі. Було б добре, якби поступаючись у матчі, можна було його зупинити, щось змінити, а потім продовжити, але так не буває.

Ми зрозуміли з цією командою, що у нас добре відчуття колективу. Ми знаємо наші сильні і слабкі сторони. Тож треба працювати, щоб слабкі місця зробити сильнішими і використовувати свої переваги, але змазані штрафні, зроблені втрати - не думаю, що хтось бажає, щоб це трапилося. Я не думаю, що гравці могли бажати промахнутися з лінії або не завершити прохід, перебуваючи біля кільця. Гадаю, вони налаштовуються зробити все якнайліпше, але це частина гри, іноді вона завдає найбільшої шкоди».

ФБУ