БЕТАО: «В моих жилах течет бело-голубая кровь»

- У чому була проблема Блохіна?
- Відповідь та ж сама, що й із Газзаєвим. Коли ми залишилися без тренера, то обговорювали в команді, кого же нам призначать. Один із футболістів упевнено сказав: «Це буде Блохін». І почалося! «Блохін, б..ь, почнуться проблеми, б...ь, буде важко». Я не знав, хто такий Блохін, просто слухав хлопців та робив висновки.

Він дуже любив розказувати в стилі «Як можна було, б...ь, зробити таку помилку! Якщо б це був я...» й так далі й тому подібне. Футболістам таке не подобається, це принижує. Тож проблема в людських якостях.
Зараз призначили Реброва, це добре, тому що він уміє розмовляти з футболістами. Може й накричати, але лише тоді, коли це потрібно, тому що він і сам нещодавно був футболістом.

- А відсутність досвіду самостійної роботи йому не завадить?
- Послухай, але всі ж колись десь починали. Ніхто відразу не ставав великим тренером, усі вчилися на помилках. Він хороша людина, я би навіть сказав, класна. У «Динамо» зараз важка ситуація, й попереду багато роботи. Не треба розраховувати, що він відразу виграє чемпіонат. Потрібно спокійно, впевнено піднімати «Динамо» на ті позиції, які воно втратила.

- Скільки Реброву знадобиться часу, щоб повернути «Динамо» втрачені позиції?
- Думаю, чимало. Відразу результат не прийде.

- А Ігор Суркіс дасть йому цей час?
- Думаю, так. Це суперпрезидент. Він дуже любить «Динамо». І працює президентом не заради грошей. Йому потрібно набратися терпіння, й за 1-2 роки результат прийде.

Тут син Бетао підходить та запитує: «А цей дядько теж грає в «Динамо»?». Відповідаю: «Ні, лише пише про нього» :).

- Тобто ти не погоджуєшся з критикою деяких уболівальників на адресу президента?
- Давай відверто: я вважаю, що змістити Суркіса з посади президента може лише його власна смерть. Ось тоді й шукайте нового президента! Він хороший, я його дуже люблю!

Коли в мене завершився контракт, я сказав йому: «Суркіс, будь ласка, відпусти додому, до Бразилії, в мене друга дитина, й із дружиною проблеми». Він відповів: «Ось тобі ручка та аркуш паперу, сам постав строк контракту та свою зарплату». Який ще президент міг би так сказати?! Він дуже хороший!

Повір, це не лише моя думка, всі футболісти так вважають.

- А якщо наприкінці твоєї кар'єри він запропонує тобі стати скаутом у Південній Америці?
- Будь ласка! Якщо він покличе мене назад до «Динамо» зараз, приїду без проблем. Знаєш, я грав за «Динамо» чотири з половиною роки й можу сказати, що кров у мене вже не зовсім червона, а трохи біло-блакитна.

- Що тобі «Динамо» дало за ці роки в глобальному сенсі?
- Завжди дуже подобалося людяне ставлення лікарів, масажистів, усього персоналу бази. Це був цінний багаж для мене. Ставлення вболівальників також. Мені жодного разу ніхто не сказав, що Бетао поганий. Коли я помилявся, ніхто не лаяв мене, навпаки підтримували, кричали «Бетао, вперед! Вище ніс!». Це було супер!

Стосовно клубу, теж завжди все було на найвищому рівні - база, поля, стадіон. Тільки одна проблема в Україні: холодно! Жартую :)

Також у «Динамо» мені довелося грати з дуже хорошими футболістами. Ось і зараз там грають Ярмоленко, Хачеріді, Гармаш, які можуть дуже далеко піти.

- Ти думаєш, Ярмоленко зможе стати суперзіркою європейського калібру?
- Найкращим українським гравцем - так, європейським - не впевнений. Йому просто потрібно було раніше їхати. Запросили до «Мілана» - потрібно було відпускати. Ти ж бачиш, як мало українських гравців у серйозних європейських клубам: Шевченко, Тимощук, Воронін.

- Але хто ж їм дасть там такі зарплати?
- Молодий футболіст не має думати лише про зарплату, він має грамотно планувати кар'єру.

Але Шевченко він один такий. Це унікальний футболіст. А Ярмоленко мав поїхати - залишився, Коноплянка залишився...

- Як колишній гравець «Коринтіанса», ти радий, що матчі ЧС проходять на стадіоні цього клубу?
- Навіть не знаю, напевно, так.

- Розкажи історію свого переходу до «Динамо».
- У мене закінчився контракт із «Коринтіансом», і я на три роки перейшов до «Сантоса». Після 6 місяців у «Сантосі» мені зателефонували та запропонували перейти до «Динамо». Тоді я не знав, що це за клуб. Мені сказали, що це Україна. Про Україну я тоді теж мало знав.

Спочатку я сказав «ні». Думав, що там дуже холодно. Але потім мені подзвонив Корреа, який уже два роки грав у Києві, та сказав, що команда хороша, хороші гравці й навіть є людина, яка говорить іспанською - Вінченцо Пінколіні, спокійно можеш переходити. Я відповідаю: «Але ж холодно». Корреа: «Холодно лише взимку, влітку тепло як у нас». Після цього я погодився.

Щоправда, після цього я дзвонив Марсінью з донецького «Металурга» - ми разом грали в «Сантосі», й він сказав, що в Україні все спокійно, можна спокійно грати й теж порадив переходити.

Я зайшов в інтернет, багато читав про Україну, про її культуру, порадився з дружиною, вона погодилася. Відразу приїхав до «Динамо», переконався, що все добре й вирушив на збір до Австрії.

На першому ж тренуванні Сьомін видає мені манішку: «Давай до складу». А я російською жодного слова не розумію! Але мене заспокоїв Шовковський. Він сказав англійською: «Бетао, це твій перший день, запам'ятай чотири слова «вправо», «вліво», «вперед», «назад». Я відповів: «Добре». На першому тренуванні я неодноразово повторював «вправо», «вліво», «вперед», «назад».

- А хіба Бориса Григоровича, перекладача, там не було?
- Був, але мені сказали, що потрібно відразу адаптуватися та знаходити спільну мову з партнерами. Ще був тренер воротарів, такий великий, із хвостиком, який грав у «Порту».

- Овчинников?
- Він знав кілька десятків слів португальською. І ось кожного дня я додавав по чотири слова й за півроку зрозумів, що вже хочу з кимось поговорити. За рік я вже розмовляв доволі впевнено.

Коли інші бразильці почали приїжджати до «Динамо», я працював у них перекладачем. Це недобре, тому що не стимулює вивчати мову. Потрібно, щоб людина відразу занурювалася до цього середовища, тоді у неї хороші шанси швидко адаптуватися.

- Розкажи трохи про «Евіан».
- У мене залишилися дуже хороші спогади про нього. У цього клубу дуже цікава історія. Вони починали мало не з чемпіонату вулиці й так поступово підіймалися-підіймалися та дійшли до Ліги 1. Коли я прийшов, вони лише другий сезон там грали. І тут ми виграємо у ПСЖ на Кубок! Це був п...ць! У місті було свято, тому що ніхто не вірив, що ми можемо зробити це. Але у фіналі ми програли «Бордо» 2:3, пропустивши м'яч на останній хвилині. У Парижі, кажуть, дуже раділи :).

Для мене це був дуже хороший момент у кар'єрі. Це було порівняно з півфіналом Кубка УЄФА, тому ніхто не вірив, що ми можемо піднятися так високо. Але в підсумку я там не залишився...

- Хто найсильніший твій партнер по обороні за роки гри в «Динамо»?
- Важко виокремити когось одного. У кожного був набір сильних якостей. Так, Тарас був дуже жорстким, хоча не дуже технічним. Зручний партнер. Хачеріді - високий, потужний, при цьому швидкий, але іноді були проблеми з головою. Юссуф дуже технічний, хороший ігровий інтелект. Алмейда, Данило - теж хороші. Враховуючи, що я грав в обороні на всіх позиціях - і зліва, і справа, і зліва в центрі, і справа в центрі, мені важко виокремити когось одного.

- Ти згадав півфінал Кубка УЄФА. Це найбільш пам'ятні твої матчі за «Динамо»?
- Та ні, багато було таких. Мені, наприклад, дуже запам'ятався матч проти «Гента» на виїзді в 2010-му, коли ми виграли 3:1, хоча в Києві вони створили нам багато проблем. Із «Барселоною» вдома. Хоч і поступилися 1:2, але грали дуже добре. З «Порту» була хороша гра. Багато таких матчів!

- А матчів зі знаком мінус?
- І таких теж багато. Найбільше, напевно, запам'ятався матч із «Шахтарем» на Кубок, коли 1:4 програли. Я тоді ще й помилок наприпускався! На «Донбас Арені» в нас узагалі не було хороших ігор, максимум 15-хвилинні відрізки.

dynamomania.com